У ході дослідження було вирішено ряд завдань, що дозволило дійти певних висновків: 1. Визначення в Законі України „Про систему оподаткування” податків, зборів (обов’язкових платежів) під загальним поняттям обов’язкового внеску до бюджету або державного цільового фонду без урахування їх економічної природи і механізму справляння створює можливості різного тлумачення норм, регулюючих ці відносини, а значить і обставини для правопорушень. Законодавче визначення термінів „податок”, „збір”, „цільовий внесок” усунуло б розбіжності у розумінні суб’єктами податкового права кожної з цих правових категорій. 2. Поняття “учасники податкових правовідносин” та “суб’єкти податкових правовідносин” не є тотожними. Безпосередньо суб’єктами податкових правовідносин при сплаті податку є держава в особі уповноваженого органу та платник податків. Але до податкових правовідносин по сплаті податку з доходів фізичних осіб вступає податковий агент, законні та уповноважені представники платника податку та особи, що мають інформацію, необхідну для справляння податку. Вказані особи є учасниками податкових правовідносин. 3. Одним із учасників податкових правовідносин щодо справляння податку з доходів фізичних осіб є податковий агент. Його особливе місце зумовлює і його особливий статус, який виражається у тому, що податковий агент одночасно є зобов’язаною особою і по відношенню до платника податків і до податкового органу. Фактично платник податків не стає суб’єктом податкових правовідносин, а делегує цей обов’язок податковому агенту з витікаючими правовими наслідками. Платник податків, який одержує доходи тільки від податкового агента, може ставати суб’єктом податкових правовідносин тільки у разі подачі податкової декларації за звітний податковий рік. 4. У податковій системі України разом із прямими податками, до яких належить досліджуваний податок, справляються непрямі податки, зокрема податок на додану вартість, матеріальні витрати по яких несе споживач. Споживання кінцевого продукту зачіпає інтереси фізичних осіб, що по суті зменшує значущість соціальних пільг, оскільки надбавка до ціни товарів, робіт (послуг), які споживаються фізичними особами, не враховує матеріального становища платника податків. Пропонується по продуктах харчування, що входять до складу мінімального прожиткового кошика, і медикаментах встановити знижену ставку по податку на додану вартість. 5. Враховуючи характер взаємостосунків між платником податку і державою, з метою визначення оподатковуваного доходу, що складається з різних джерел, пропонується виділяти такі групи платників податку з доходу фізичних осіб: а) резиденти, які одержують доход з України; б) резиденти, які одержують іноземні доходи; в) резиденти, які працюють за кордоном і одержують доходи з України; г) нерезиденти, які проживають на території України, і одержують доходи з України; д) нерезиденти, які проживають на території України і одержують доходи від інших нерезидентів; є) нерезиденти, які проживають за кордоном, але одержують доходи з джерел в Україні. 6. Систему оподаткування доходів фізичних осіб в Україні не можна повною мірою віднести до парцелярної, але разом із тим – це вже і не глобальна система. Об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, як вже наголошувалося, є „загальний оподатковуваний дохід”. Семантика слова „загальний” означає об’єднаний, сумісний, груповий, а при парцелярній системі оподаткування справляння податку відбувається по частинах, які представлені відповідними шедулами. У Законі України „Про податок з доходів фізичних осіб” немає чіткого розподілу доходів на групи, але виділення деяких доходів в окремі групи і встановлення для них спеціальних правил оподаткування намічає перехід до парцелярної системи. 7. У ході дослідження виявлені негативні риси податкового законодавства по оподаткуванню доходів фізичних осіб, і у зв’язку з цим пропонується внести такі зміни до чинного податкового законодавства: - положення ч. 4 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” (яка встановлює, що обов’язок платника податків по сплаті податку припиняється у разі смерті платника податків) привести у відповідність до п. 2.3 ст. 2 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, згідно з яким у разі смерті платника податків, його податкове зобов’язання за останній податковий період погашається за рахунок активів такого платника (нарахованого на його користь доходу) податків при відкритті спадку; - ввести до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” норму, яка регулювала б порядок контролю за фізичними особами, які надають нерухомість в оренду. |
