В дисертаційній роботі вирішено наукове завдання, що полягає у визначенні місця й ролі в системі оподаткування обов‘язкових платежів, що справляються при перетинанні митного кордону України. У відповідності з метою дослідження було проведено багатосторонній аналіз чинного законодавства України, Російської Федерації та інших держав СНД, що регулюють справляння податку на додану вартість, акцизного збору і мита. При аналізі правових механізмів цих платежів акцент зроблено на специфічному порядку їх сплати при перетинанні митного кордону України. В перебігу дослідження наведено особливості бюджетного відшкодування податку на додану вартість і акцизного збору, висвітлено механізм застосування податковихвекселів, бандерольного способу сплати акцизного збору та інші питання, пов‘язані зі сплатою податкових платежів, які справляються при перетинанні митного кордону України. У висновках формулюються найсуттєвіші результати проведеного дослідження. Виносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання податкових платежів, що справляються при перетинанні митного кордону України – мита, акцизного збору та податку на додану вартість. У ході дослідження було вирішено ряд завдань, що дозволило дійти певних висновків: 1. В деяких розробках та наукових працях до числа непрямих податків відносять мито. На наш погляд, більш обґрунтованою є позиція про відмежування мита від податків. Має сенс виділити в системі обов’язкових платежів податкового характеру блок умовних платежів, основну частину яких буде складати мито та державне мито. Відмежування мита від податків дозволить більш раціонально закріпити компетенцію органів, які здійснюють управління та контроль за повнотою і своєчасністю надходження їх у відповідні фонди; відрізнити канали перерахування коштів і основи відповідальності за порушення законодавства, яке закріплює особливості сплати подібних платежів. 2. Законодавець використовує термін “непрямого податку” без відповідного узагальнюючого роз’яснення чи закріплення його змісту, тому що в жодному законодавчому акті немає ні визначення непрямого податку, ні розподілення податків на прямі та непрямі. Саме тому, має сенс в акті, що визнає основи системи оподаткування України, закріпити розподілення податків на прямі та непрямі. Це можна зробити двома шляхами: перший – визначення прямих та непрямих податків і другий – закріплення в подібному акті вичерпного переліку цих податків. 3. Акцизний збір як різновид непрямого податку дещо індивідуалізований і закріплюється по відношенню до окремих видів специфічних груп товарів. Потребує певного узгодження термінологічна визначеність податкових платежів з їх суттєвим змістом. Саме тому ми вважаємо, що ні в якому разі по відношенню до акцизного збору – виду податку – не можна застосовувати категорію збору. Це обумовлює необхідність введення узагальнюючого поняття акцизу (або акцизного податку), яке буде вбирати до себе всі види платежів, що надходять від використання акцизного збору, як при перетинанні товарами митного кордону, так і при виробництві підакцизних товарів. 4. Специфічним є правове регулювання ставок акцизного збору. Вони залежать від груп товарів та містяться в різних нормативно-правових актах. У зв‘язку з цим, ані в нормативному акті, що закріплює правовий механізм акцизного збору, ані в інших нормативних актах не міститься поняття базової ставки. Логічним представляється закріплення правового механізму акцизу в одному розділі, а різних його ставок – в одній статті майбутнього Податкового кодексу України. 5. Надзвичайно важливо зробити поділ об’єкта акцизного збору, при оподаткуванні якого необхідно діяти через податкового агента, на два види: - об’єкт оподаткування, який буде визначатись для вироблених на території України товарів і відповідно до цього становити обороти з реалізації таких товарів. Вартість цих товарів буде включати до себе вартість будь-яких послуг та робіт, що пов’язані з їх реалізацією; - об’єкт оподаткування, який буде визначатись для імпортованих на митну територію України товарів і становити обороти з реалізації таких підакцизних товарів. До нього буде входити вартість будь-яких додаткових послуг та робіт, що пов’язані з реалізацією товарів на митній території України. 6. Особливість перерахування коштів до бюджетів та його терміни визначаються різновидом акцизного збору. Якщо це платіж від реалізації імпортованих товарів, то строк його сплати залежить від дати перетинання митного кордону або моменту випуску товару зі складу у вільне використання на митній території України у встановленому порядку (при інших митних режимах – у співвідношенні з цими режимами). 7. Податок на додану вартість являє собою непрямий податок, який виступає частиною новоствореної вартості, входить до ціни реалізації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем цих товарів (робіт, послуг) до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Податок на додану вартість сплачується споживачем, тоді як формально перераховує його до бюджету особа, що реалізує товар (здійснює роботу, послугу) або ввозить його на митну територію України. 8. При перетинанні митного кордону України обов‘язок зі сплати податку на додану вартість покладається на осіб, що переміщують товари через митний кордон. При цьому до платників відносяться як юридичні особи, так і фізичні. Таким чином, цей податок відноситься до категорії платежів зі змішаним платником. 9. Закріплення обов’язку щодо обчислення податку породжуєпідстави для відповідальності за порушення цієї норми. У випадку невиконання цього обов’язку, необхідно закріпити суб’єктом правопорушення особу, яка повинна обчислити суму податку на додану вартість, включити її до ціни товарів (робіт, послуг) або податкового агента. При перетинанні митного кордону України у якості податкового агенту, як правило, виступає особа, що ввозить товар на її митну територію. | 