Анотація до роботи:

Биркович Т.І. Правове регулювання дипломатичної служби в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний аграрний університет. – Київ, 2007.

У дисертації досліджено теоретичні засади правового регулювання дипломатичної служби на основі аналізу наукових праць українських та зарубіжних вчених. Визначено роль дипломатичної служби в процесі прийняття політичних рішень. Здійснено аналіз принципів права в регулюванні адміністративних правових відносин. Проведено аналіз законодавчо-правової бази України у сфері зовнішньої політики. Розглянуто процес адміністративно-правової регламентації дипломатичної служби в Україні. Проаналізовано правове забезпечення функцій дипломатичної служби в Україні. Розроблено та запропоновано концептуальні засади правового регулювання дипломатичної служби як складової державної служби України. Удосконалено правову діяльність дипломатичної служби.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо правового регулювання дипломатичної служби в Україні шляхом визначення теоретичних засад і практичних рекомендацій з її удосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дозволяє сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. На основі аналізу наукової літератури визначено, що питання розбудови сучасної та ефективної дипломатичної служби дотепер залишаються малодослідженими. При великій загальній кількості видань і публікацій за проблематикою діяльності дипломатичної служби України більшість із них має суто галузеву спрямованість і не розглядає дипломатичну службу як складову загальнодержавної системи управління в умовах процесів реформування.

У процесі дослідження встановлено, що дипломатична служба є особливим видом державної служби, яка безпосередньо пов’язана з реалізацією державою власної зовнішньої політики, спрямованої на зміцнення її зовнішньополітичного авторитету у світі. При цьому загальний характер зовнішньої політики держави визначається, з одного боку, соціально-політичним і економічним устроєм держави, з іншого – закономірностями і правилами, які регулюють міжнародні відносини в цілому.

Визначено, що зміни, які відбуваються як у міжнародній політиці, так і у світовій дипломатії, спонукають до внесення змін щодо правового регулювання діяльності дипломатичної служби України. Однією з найбільш важливих правових проблем у цьому аспекті є узгодженість українського національного права з міжнародним, оскільки діяльність дипломатичної служби регламентується як внутрішніми адміністративно-правовими, так і міжнародними правовими актами, узгодженість яких дозволила б їй більш ефективно виконувати свої функції.

2. Визначено роль дипломатичної служби в процесі прийняття політичних рішень. У процесі все більш широкого прямого залучення глав держав та урядів до зовнішньополітичної сфери відбувається зниження ролі дипломата як учасника переговорного процесу, у зв’язку з чим підвищується його значення в процесі підготовки та підтримання переговорного процесу. Тому пропонується розглядати дипломатичну службу не як самостійний суб’єкт зовнішньополітичних відносин, а як консультаційну, допоміжну службу для офіційних осіб держави в процесі здійснення зовнішніх зносин.

3. У процесі дослідження принципів права в регулюванні адміністративних правових відносин визначено, що принцип права є об’єктивно обґрунтованим напрямом діяльності держави, суспільства, окремої людини, ідейним орієнтиром, якому має відповідати не тільки поведінка, але й правило, що його визначає, тобто норми, які становлять правове регулювання дипломатичної служби.

Встановлено основне призначення принципів адміністративного права, яке полягає у визначенні характеру механізму адміністративно-правового регулювання дипломатичної служби, формування в процесі цього регулювання переважно субординаційних зв’язків з урахуванням узгодження загальносоціальних (загальнолюдських) громадських і управлінських інтересів. Формуючись як духовна сутність, принципи адміністративного права впливають на зміст управлінської свободи держави.

4. Проаналізовано законодавчо-правову базу України у сфері зовнішньої політики, яка становить правову основу діяльності дипломатичної служби України. Визначено, що наразі залишаються неврегульованими спеціальним законодавчим актом визначальні положення зовнішньої політики України. Це зумовлює необхідність прийняття Закону України “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України”.

На основі аналізу законодавчо-правової бази у сфері дипломатичної служби України здійснено її класифікацію за рівнем значущості. До першого рівня належить Конституція України як основний закон, в якому закладені головні правові засади діяльності органів державної влади, в тому числі і в зовнішній політиці. Другий рівень становлять міжнародні правові акти, що стосуються як державної служби загалом, так і дипломатичної зокрема. До нормативно-правових актів третього рівня належать прийняті Верховною Радою України закони, а також укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази та внутрішні інструкції Міністерства закордонних справ України та інші відомчі документи, що регламентують порядок проходження дипломатичної служби.

5. Розглянуто процес правової регламентації дипломатичної служби в Україні. Доведено, що основним етапом у цьому процесі є визначення та реалізація основних принципів організації дипломатичної служби в Україні.

У дослідженні охарактеризовано систему спеціалізованих принципів діяльності дипломатичної служби. За результатами характеристики запропоновано принцип прозорості організації та діяльності органів зовнішніх відносин, що дозволить зовнішньополітичному відомству України працювати більш відкрито, передбачено та контрольовано як із боку міжнародної спільноти, так і з боку української громадськості. Це сприятиме підвищенню авторитету України перед міжнародною спільнотою.

6. Виходячи з того, що Міністерство закордонних справ України є центральним органом в системі дипломатичної служби, визначено, що основними його функціями залишаються організація та координація зовнішньополітичної діяльності Кабінету Міністрів України, що відповідає практиці функціонування зовнішньополітичних відомств. Проте сучасні тенденції у сфері зовнішніх зносин, зокрема зростання кількості установ, які підтримують зарубіжні контакти, укладаючи міжнародні договори, в тому числі з неурядовими організаціями, зумовлюють необхідність підвищення ролі інформаційно-аналітичної та іміджевої функції дипломатичної служби для забезпечення інтересів держави.

7. Запропоновано та обґрунтовано концептуальні засади вдосконалення адміністративно-правового регулювання дипломатичної служби як складової державної служби України в сучасних умовах правового розвитку держави, зокрема: захист прав, свобод і законних інтересів громадян; створення сприятливих зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних умов з охорони конституційного устрою України, розвитку громадянського суспільства, політичного та соціального партнерства; забезпечення ефективного функціонування механізму діяльності дипломатичної служби; комплектування персоналу дипломатичної служби висококваліфікованими фахівцями, здатними ефективно виконувати свої посадові обов’язки; удосконалення порядку добору кадрів, просування по службі, проведення атестації, присвоєння рангів; стимулювання та відповідальність тощо; поліпшення умов професійної діяльності працівників дипломатичної служби; забезпечення в діяльності працівників дипломатичної служби дотримання законності, викорінення бюрократизму, протекціонізму, корупції та інших можливих негативних явищ; забезпечення належного функціонування системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; створення соціальних, інформаційних, матеріально-фінансових та інших умов, необхідних для діяльності персоналу дипломатичної служби, що полягає у створенні і підтриманні сприятливих міжособистісних відносин, спрямованих на розвиток позитивних особистих якостей працівників, їх здібностей та ефективності праці.

8. Для ефективного розвитку державної служби в напрямі демократизації, підвищення її ефективності та стабільності розроблено рекомендації щодо вдосконалення правової діяльності дипломатичної служби. Її складають такі елементи: система принципів дипломатичної служби; функціонально-правовий інструментарій; адміністративні процедури в галузі міжнародних відносин; система державного й громадського контролю за діяльністю працівників дипломатичної служби; відповідальність за невиконання або неналежне виконання службових обов’язків.

Запровадження якісно нової дипломатичної служби повинно починатися з обґрунтування та законодавчого визнання її правових засад, принципів організації та функціонування.

За результатами дисертаційного дослідження розроблено науково-практичні пропозиції для органів державної влади, зокрема:

- до Верховної Ради України щодо прийняття закону “Про основи внутрішньої та зовнішньої політики”;

- до Кабінету Міністрів України щодо концепції розвитку дипломатичної служби України.

Публікації автора:

1. Биркович Т. Державне управління дипломатичною службою України (1917–1920 рр.) // Держава і право: Зб. наукових праць. – 2006. – № 31. – С. 191–199.

2. Биркович Т. Дипломатична служба гетьмана Богдана Хмельницького 1648-1657 рр. // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 1 (24). – С. 76–81.

3. Биркович Т. Поняття та зміст державної дипломатичної служби в Україні // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1. – С. 90–96.

4. Биркович Т. Правові засади кадрового забезпечення дипломатичної служби України // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – №1. – С. 113–117.

5. Биркович Т. Система органів зовнішніх зносин України та принципи їх діяльності // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 2 (25). – С. 102–105.

6. Биркович Т.І. Особливості формування кадрового резерву дипломатичної служби України // Статистика України. – 2006. – № 4. –
   С. 65–69.

7. Биркович Т.І. Поняття дипломатії та дипломатичної служби // Статистика України. – 2005. – № 4. – С. 72–75.

8. Биркович Т. Дипломатична служба // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: Матеріали наук.-практ. конф за міжнар. участю, присвяченої 10-річчю Академії, Київ, 31 травня 2005 р.: В 2 т./ За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: НАДУ, 2005. – Т. 2. – С. 92–94.

9. Биркович Т.І. Дипломатична служба України та принципи її діяльності // Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів: Збірник матеріалів VI Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів УАЗТ, 12 травня 2006 року. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 263–264.

10. Биркович Т.І. Дипломатичні представництва України // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії – шляхи європейської інтеграції: Матеріали шостої щорічної міжнародної науково-практичної конференції,
    18-19 травня 2006 р. – Вінниця, 2006. – С. 14–15.

11. Биркович Т.І. Місце та роль дипломатичної служби в забезпеченні євроінтеграції України // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Збірник матеріалів IX Міжнародної науково-практичної конференції, 30 травня 2006 р. – К.: УАЗТ, 2006. – С. 88–90.

12. Биркович Т.І. Правові засади кадрового забезпечення дипломатичної служби України // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: Пленарне засідання, рекомендації та матеріали щорічної загальноінститутської науково-практичної конференції, 31 жовтня 2006 року. – Одеса: ОРІДУ НАДУ при Президентові України, 2006. – С. 249–251.

13. Биркович Т.І. Роль дипломатичної служби України в соціальному захисті громадян України за межами держави // Соціальний захист в Україні (правовий аспект): Тези всеукраїнської наукової конференції, 17 лютого 2006 р. – К.: Інститут державного управління та права, 2006. – С. 5–7.