У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання договорів поставки в умовах ринкових реформ в Україні, основними з яких є такі: 1. Правове регулювання договорів поставки в умовах ринкових реформ це діяльність, спрямована на упорядкування, розвиток та охорону цивільних правовідносин, які виникають з поставки, на засадах поєднання державного нормативно-організаційного впливу та свободи вибору дій сторін договору 2. Враховуючи коло суб’єктів, які можуть укладати договір поставки, пропонується визначення договору поставки, закріплене в Цивільному кодексі України, викласти в наступній редакції: «Договір поставки – це договір, за яким постачальник (юридична особа, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності), зобов’язується передати в обумовлені строки (строк), що не збігаються з моментом укладення договору, товари у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти і сплатити за них певну грошову суму».
3. В сучасних умовах ринкових перетворень однією з основних ознак договору поставки поряд з суб’єктним складом (сторони – юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності), метою придбання товарів (не для особистого споживання), слід виокремити саме тривалість відносин, що може передбачати здійснення декількох поставок товарів в межах одного договору, що спрямовано на забезпечення довготривалих стабільних зв’язків між учасниками ринкових відносин. 4. З метою уникнення колізій між Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України в сфері регулювання договірних відносин обґрунтовується доцільність закріплення загальних засад укладання, виконання та припинення договорів, у тому числі й договорів поставки, в Цивільному кодексі України. 5. Враховуючи міжнародну практику та звичаєву природу Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» слід передбачити в Господарському кодексі України право, а не обов’язок сторін на їх використання при укладанні та виконанні договору поставки, у зв’язку з чим пропонується викласти ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України в наступній редакції: «умови договорів поставки можуть викладатися сторонами відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс». 6. Наявність колізій між нормативно-правовими актами, неповне нормативне регулювання окремих питань договірного права, наявність різних підходів до вирішення однакової категорії судових спорів, обумовлює важливість прийняття вищими судовими інстанціями рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства при вирішенні справ та роз’яснення застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики та їх застосування, які слід розглядати як важливе джерело регулювання відносин, що виникають з договору поставки. 7. Встановлення шестимісячного строку для пред’явлення позову у зв’язку з неякісною продукцією (ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України), обмежує права покупців та не сприяє здійсненню ефективного захисту їх прав та інтересів, у зв’язку з чим необхідно привести норми Господарського кодексу України у відповідність до норм Цивільного кодексу України та передбачити строк для подання позову в один рік.
8. Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. Закріплення такого положення щодо збитків не є обґрунтованим, адже при такому формулюванні збитки фактично набувають ознак неустойки (штрафу або пені). Крім того, специфіка збитків полягає в тому, що заздалегідь складно чітко передбачити їх розмір, у зв’язку з тим, що він обумовлюється багатьма об’єктивними чинниками, які сторони в повному обсязі не можуть передбачити. |