За результатами проведеного дослідження було зроблено такі висновки та надано рекомендації, що характеризуються науковою новизною та мають широке теоретичне та практичне значення: 1. З правової точки зору БНК являють собою сукупність формально самостійних юридичних осіб, кожна з яких має власну національність. Це обумовлено специфікою економічної діяльності БНК та значно обмежує можливості щодо контролю їх інвестиційної та виробничої діяльності. 2. Виникнення та розвиток такої форми організації комерційної діяльності як багатонаціональне підприємство обумовлено не суто економічними причинами, але й факторами юридичного характеру. Закріплення у законодавстві європейських країн у другій половині XIX століття такої організаційно-правової форми діяльності як акціонерна компанія можна вважати основною правовою передумовою для розвитку БНК. 3. Суперечливий характер процесу розробки на міжнародному рівні уніфікованих стандартів поведінки БНК стимулює держави до вирішення питань приватноправового регулювання їх діяльності на регіональному рівні у рамках економічних та політичних об'єднань. 4. Компаративний аналіз світового досвіду правового регулювання діяльності БНК показав, що найбільшого успіху у цьому процесі досягли країни — члени Європейського Союзу. Директиви ЄС визначають спільні орієнтири, основні підходи та принципи регламентації діяльності БНК, Правові та технічні питання функціонування БНК вирішуються на рівні національних законодавств країн — членів Союзу. 5. Постійне збільшення кількості двосторонніх інвестиційних угод про заохочення та взаємний захист інвестицій свідчить, що держави втрачають інтерес до багатостороннього підходу у вирішенні питань правового регулювання діяльності БНК. 6. В Україні ще не створено належних правових умов для того, щоб іноземні компанії, які володіють сучасними передовими технологіями, з бажанням та довірою вкладали свої інвестиційні ресурси у вітчизняну економіку. Це пояснюється відсутністю в Україні дійового правового механізму, який здатний належним чином забезпечити охорону інтелектуальної власності. Хоча в Україні вже існує необхідна правова база, яка загалом відповідає сучасним світовим стандартам, законодавство про інтелектуальну власність не є цілісною системою. Проблему необхідно вирішити через прийняття зведеного кодифікованого законодавчого акту про інтелектуальну власність, в якому вдалося б
уникнути суперечливих положень та неузгодженостей, що сьогодні притаманні вітчизняному законодавству.
7. Закон України «Про режим іноземного інвестування» не розкриває зміст поняття «інвестиційний спор» та не визначає чітко юрисдикцію судів, що компетентні вирішувати спори між державою та іноземними інвесторами. Двосторонні Угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій, учасницею яких є Україна, також досить широко тлумачать предмет інвестиційних спорів і відносять до них фактично будь-які спори, що виникають на підставі здійснення іноземних інвестицій. Для спрощення та прискорення процесу розгляду справ в українських судах необхідно внести доповнення до чинного законодавства України, які б чітко розкривали зміст поняття «інвестиційний спір» та визначали критерії його підвідомчості національним судам. 8. Проблема недостатньої розвиненості системи правової регламентації функціонування БНК на території України має знаходити своє розв'язання не у збільшенні кількості адміністративно-правових норм у цій сфері, а у створенні дійової моделі приватноправового регулювання діяльності досліджуваних компаній. Це дозволить встановити національні стандарти поведінки БНК та запровадити ефективний механізм контролю за їх виконанням. | 