У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи державного кредиту, співставленні державного кредиту і державного боргу, виокремленні суттєвих рис цих категорій та вирішенні відповідно до нової концептуальної основи важливих спірних моментів щодо регулювання цих правовідносин. В результаті проведеної аналітичної роботи в теоретичній та практичній площині ми дійшли наступних висновків. 1. Інститут державного (муніципального) кредиту відноситься до різновиду складного фінансово-правового інституту, а його фінансово-правова природа визначається як спрямованістю на реалізацію публічного інтересу (погашення бюджетного дефіциту, досягнення збалансованості дохідної й видаткової частин бюджету, ефективне регулювання грошової системи держави), так і наявністю, як основного методу регулювання – методу влади й підпорядкування, імперативного методу. 2. Суб'єктний склад відносин з державного кредиту включає у якості кредиторів фізичних і юридичних осіб та боржника – державу або відповідну територіальну громаду. Таке положення обумовлює особливий режим об'єкту – тимчасово вільні кошти громадян України, іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб. 3. Поняття державного боргу не збігається зі змістом державного кредиту і є значно ширшим поняттям. Публічний кредит та публічний борг передбачають необхідність розмежування за відповідними критеріями, до яких відносяться наступні: у відносинах державного кредиту держава виступає позичальником, тоді як державний борг передбачає її вже як власника акумульованих таким чином коштів; передумовою виникнення відносин державного кредитування є вільне волевиявлення кредиторів, в той час, коли відносини публічного боргу управляються на підставі імперативного методу; державний кредит виступає як метод мобілізації коштів, а боргові зобов'язання навпаки пов'язуються з ситуацією, коли кошти не надходять та необхідно використовувати певні гарантії. 4. Фінансово-економічними передумовами реалізації відношень публічного кредитування є особливості утворення доходів, здійснення видатків, розриви в часі отримання та використання грошових коштів. Механізм публічного кредитування дозволяє не звертатися до емісійної діяльності та поліпшувати грошовий обіг, розвивати безготівкові форми розрахунків, закріпити національну валюту. 5. Джерелом погашення заборгованості по публічних запозиченнях є кошти бюджетів або нові публічні позики. Особливістю публічних кредитних відносин є також те, що позика, організована таким чином, буде, безумовно, погашена. Якщо в режимі банківського кредитування може скластися ситуація, коли позичальник виявиться без коштів для погашення кредиту, то при державному кредитуванні позичальник має виняткове право – емісії грошей. Публічне кредитування формує підстави використання грошей, коли вони виконують не лише функцію платежу, але й засобу обігу, в той час, коли відносини банківського кредиту засновані на виконанні грошима функції засобу платежу. 6. Публічний (державний, муніципальний) кредит можна визначити як урегульовані правовими нормами відносини по акумуляції публічно-територіальними утвореннями тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб на принципах добровільності, терміновості, відплатності і поверненості з метою покриття бюджетного дефіциту, фінансування інших публічних інтересів, завдань і функцій держави й територіальних утворень. Дійсно, передумовою публічного кредиту є бюджетний дефіцит, що не виключає фінансування за рахунок його інвестиційних програм, витрат, пов'язаних з капітальним будівництвом і розвитком регіонів. 7. Специфічність відносин в сфері регулювання обігу державних цінних паперів передбачає особливий суб'єктний склад цих правовідносин. Відповідно до чинного законодавства ними є Національний банк України та Міністерство фінансів України, але фактичне управління державним внутрішнім боргом в Україні є безпосередньою компетенцією Державного казначейства України. Національний банк України виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними. Міністерство фінансів України через банки та банківські установи здійснює операції по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу у вигляді процентів. 8. Особливою формою державного кредиту є умовні боргові зобов'язання, в яких держава бере участь опосередковано, фактично виступаючи гарантом щодо безпосередніх запозичень юридичних осіб. При цьому до боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. Обов'язок із погашення такого зобов‘язання виникає за умови невиконання одержувачем кредиту положень кредитного договору. Після настання гарантійного випадку гарантійне зобов'язання Уряду переходить на Державний бюджет України і виступає вже прямим борговим зобов'язанням. 9. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету. Крім емісії державного боргу (боргових зобов'язань уряду) бюджетний дефіцит може покриватися шляхом оподаткування або надходжень від приватизації. В Україні державний кредит не є альтернативою податкового методу фінансування, а виступає як доповнення до нього. 10. Сукупне публічне боргове зобов'язання складається із передбачених чинним законодавством боргових зобов'язань, які можуть поєднувати різні за підставами виникнення і порядку обслуговування джерела. До складу публічного боргу включаються наступні елементи: залучені кредити, оформлені за допомогою відповідних кредитних угод і договорів; державні (муніципальні) позики, які здійснюються шляхом випуску цінних паперів від імені держави, адміністративно-територіальних утворень. Державний зовнішній борг складається з номінальної суми боргу по державних цінних паперах, зобов'язання по яких виражені в іноземній валюті, основного боргу по кредитах, які отримані державою і зобов'язання по яких виражені в іноземній валюті, та боргових зобов'язань по цільових іноземних кредитах (позикам), залучених під державні гарантії, зобов'язання по яких , виражені в іноземній валюті. Державний внутрішній борг структурується залежно від виду державних цінних паперів, які розміщені серед юридичних і фізичних осіб. У борг територіальних громад включаються: 1) сума боргу по державних цінних паперах; 2) основний борг по кредитах, залучених у місцевий бюджет з інших бюджетів, що становлять бюджетну систему України; 3) зобов'язання по державних гарантіях, наданих суб'єктом під непогашені боргові зобов'язання. 11. Бюджетні запозичення на місцях орієнтовані на відносно довгий термін часу. Може йтися про період, не менший ніж рік. Але конструкція таких запозичень не виключає існування дуже схожих, але все ж таки особливих конструкцій – позичок місцевих бюджетів, які реалізують більш локальні завдання. Якщо бюджетні запозичення орієнтовані на фінансування певних тенденцій розвитку регіону, вирішення глобальних економічних та соціальних завдань, то позички використовуються для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету. |
