У висновках підведено підсумки виконаного дослідження та сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання адміністрування податків і митних платежів, структури та організації роботи податкової і митної служби України. Зокрема зроблено такі висновки: 1. Позитивний світовий досвід правового регулювання та організації податкового і митного контролю полягає в науково обґрунтований структурі податків, їх розмірах та стимулюванні виробництва. Партнерські відносини працівників фіскальних органів і платників податків виключають масові ухилення від оподаткування та поширення контрабанди. Світова спільнота намагається створювати економічні союзи, об’єднується з метою співпраці в галузі економіки, створюючи єдиний економічний простір. Однак ці процеси в Україні гальмуються перш за все з політичних причин. Водночас у системах економічних спільнот податки та митні платежі стали надійним інструментом регулювання міжнародних економічних відносин. 2. Україна прагне стати повноправним учасником міжнародної економічної організації, тому вже тепер потрібні форми обміну податковою інформацією, здійснення податкового аудиту, постає необхідність адаптування вітчизняного податкового і митного законодавства до міжнародних норм права у зазначених галузях. 3. Проблема побудови ефективної податкової системи найбільш актуальна в процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладенні фундаменту для майбутнього економічного становища. До основних недоліків, які зумовлюють недостатню ефективність міжбюджетних відносин, а звідси і податкової політики в цілому, необхідно віднести: - відсутність необхідної узгодженості процесів формування та реалізації податкової політики із соціально-економічним станом регіонів; - відсутність чіткого і достатньо стабільного закріплення податків за окремими бюджетами та відповідальності за їх виконання; - недостатній рівень децентралізації компетенції виконавчої влади різних рівнів; - відсутність критеріїв і відпрацьованого механізму, згідно з яким території можуть порушувати клопотання щодо надання їм дотацій, субсидій і субвенцій; - недосконалу правову базу фінансово-господарської діяльності місцевого самоврядування та комунальних підприємств. 4. Урегулювання податкових пільг потребує термінової зміни. Скасування пільг має не тільки комплексувати зменшення податкових ставок, але й створити однакові умови оподаткування для всіх платників, оскільки суттєво зменшить можливості ухилення від оподаткування та спростить порядок адміністрування податків, зборів і обов’язкових платежів. Однак це не повинно поширитися на пільги, що мають соціальний характер. 5. Суттєвим кроком до вдосконалення системи оподаткування має бути введення податку на майно, складовими якого стануть податок на земельні ділянки та на нерухомість. Майнове оподаткування є однією з найдавніших форм. Його успішно практикують приблизно 130 держав світу. Податок на майно має належно доповнити систему майнового оподаткування та стати стабільним і прогнозуючим джерелом поповнення бюджету. 6. Доцільно запровадити новий підхід до подолання тіньової економіки. У „тіні” осідають значні грошові суми. Дня того, щоб їх вилучити, необхідні зважені, послідовні, комплексні заходи. Конкретними кроками в розв’язанні цієї проблеми стануть: загальне зменшення податкового навантаження і „податкові канікули” для дрібного бізнесу; пенсійна реформа, перехід до накопичувальних рахунків громадян, що звільнить підприємців від необхідності приховувати реальні розміри зарплати; здійснення процесу легалізації тіньових капіталів у вигляді „амністій”, підміненої подальшим контролем за значними витратами. 7. У сучасних умовах основним напрямом державної макроекономічної політики щодо системи оподаткування є впровадження заходів, спрямованих на розширення бази оподаткування за рахунок наступу на неформальні сектори тіньової економіки. Також варто посилити стимулюючу функцію системи оподаткування в Україні, яка дозволить підвищити ділову активність населення, значно збільшити кількість і якість платників податків, сформувати в короткий термін середній клас - власників, створити умови для формування цивілізованих відносин між законослухняними платниками податків і податковою та митною службою. 8. Доцільно розробити ефективну організаційно-правову модель системи оподаткування, яка б виключала принципи: „податки на податки” та „податки на витрати” і стимулювала процеси розширеного економічного відтворення та детінізації економіки. Вирішення стратегічного завдання - сприяння стійкому економічному зростанню регіонів - можливе за умови одночасного дотримання вимог ефективності податкової політики держави та принципів міжрегіональної справедливості у розподілі податкової бази. 9. Із метою створення належних умов для підвищення потенціалу економічного зростання регіонів і підтримки цих процесів шляхом реформування міжбюджетних відносин доцільно Верховній Раді та Кабінету Міністрів України скерувати зусилля науковців та практиків на правове розв’язання таких завдань: - підготовка та прийняття Верховною Радою України Концепції реформування міжбюджетних відносин, в якій слід передбачити створення позабюджетного Фонду економічного вирівнювання та розвитку регіонів, джерелами фінансування якого могли б стати: дивідендні доходи від державного корпоративного капіталу, частина централізованого амортизаційного фонду державних підприємств, частка приватизаційних коштів, іноземні джерела фінансування, кошти від продажу державних цінних паперів тощо; - законодавче закріплення у Бюджетному кодексі України повноважень щодо формування доходів органів місцевого самоврядування; - практична реалізація положень адміністративної реформи та формування фінансово самодостатньої базової адміністративно-територіальної одиниці - територіальної громади; - ліквідація зустрічних необґрунтованих потоків коштів, сприяння значно більшій прозорості механізму взаємозв’язку між обсягом акумульованих доходів до Державного бюджету та обсягом виділених трансфертів регіонам. 10. Доцільно удосконалити та кодифікувати податкове законодавство за напрямами: - реалізація принципів, проголошених у Концепції проекту Податкового кодексу України; - усунення колізій норм і суперечностей у податковому законодавстві, законодавчих і підзаконних актах, що регулюють фінансово-господарську, в тому числі зовнішньоекономічну, діяльність та інші види підприємництва; - конструювання норм матеріального і процесуального права, спрямованих на створення організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки; - удосконалення системи оподаткування, здатної до попередження злочинів і зловживань економічного характеру шляхом встановлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню економічних, зокрема податкових злочинів, тінізації економіки, підриву економічної безпеки держави; - уніфікація на законодавчому рівні термінології податкового
та іншого галузевого законодавства; – у процесі доопрацювання проекту Податкового кодексу України слід вилучити з його Особливої частини загальні положення, визначення термінів тощо, сконцентрувавши їх у Загальній частині; – система оподаткування повинна стати важливим елементом визначеної інтеграційної стратегії України, засобом входження в міжнародні економічні та управлінські економічні інституції на засадах максимальної конкурентоспроможності національної економіки. 11. Оподаткування експортних операцій доцільно проводити шляхом встановлення податкових ставок таким чином, щоб максимально зменшити частку сировинної продукції у структурі експорту. Необхідним засобом цього є моніторинг цінової політики на зовнішніх ринках як основа для обґрунтування підвищення експортних податків без зменшення обсягу експортованої продукції та уникнення антидемпінгових санкцій до українських товарів. Для збільшення обсягу експортованої готової продукції важливо передбачити її обов’язковий вивіз за межі України у встановлених пропорціях до загального обсягу виробленої продукції підприємствами-інвесторами при наданні їм податкових пільг і знижок. Такі знижки доцільно пов’язати у відсотковому співвідношенні до обсягу експорту. З метою уникнення великих обсягів бартерних операцій податкові та митні пільги повинні надаватися винятково при грошовій оплаті експортованої продукції. У сучасних умовах необхідна збалансована політика державного протекціонізму, яка б враховувала не тільки короткострокові, але й довгострокові макроекономічні наслідки захисних дій щодо імпорту. Контроль над імпортом варто поєднувати з подоланням монополізму і забезпеченням дієвої підтримки перспективних вітчизняних виробників. Автономні заходи з підвищення ввізного мита призведуть до збільшення цін на внутрішньому ринку на основі посилення монопольних тенденцій. 12. Затримки в митному оформленні експортно-імпортних вантажів підвищують (у деяких випадках суттєво) вартість продукції. Тому доцільним є спрощення відповідних процедур. Зростання надходжень митних платежів до бюджету може відбутися внаслідок послідовної роботи за такими напрямами: – ініціювання змін у чинному законодавстві з питань оподаткування зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання; – удосконалення окремих порядків митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України; – скасування нормативних актів Держмитслужби, які стримували активність зовнішньоекономічної діяльності підприємств та організацій; – реалізація державної програми „Контрабанді – стоп”; – посилення контролю за визначенням бази оподаткування, класифікацією та визначенням країни походження товарів; – оптимізація структури Держмитслужби та митних органів, перерозподілу зон діяльності митниць; ротація керівного складу митних органів; – посилення відповідальності керівників митниць за результати роботи. 13. Доцільно розробити Державну програму розвитку зовнішньоторговельної діяльності, яка повинна враховувати: прогноз торговельного та платіжного балансу країни, план експортних кредитів, план зовнішніх позик та обслуговування боргу, перелік заходів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, митні ставки та можливі межі їх змін, кількісні обмеження експорту й імпорту, варіанти захисту торгових інтересів України в разі дискримінації національних суб’єктів зовнішньоторговельної діяльності на ринках окремих держав. 14. Потрібно розробити норми щодо можливості зарахування в зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток тих сум, які сплачено підприємствами – власниками корпоративних прав в інших країнах - суми податків із пасивних прибутків (дивідендів, процентів, страхування, роялті). Це сприятиме не тільки зменшенню податкового навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності, а й зупиненню нелегального відпливу капіталу за межі України. 15. Варто запровадити застосування спрощеного порядку митного оформлення до товарів, належних сумлінним підприємствам – резидентам України, щодо яких Держмитслужбою не застосовувалися заходи нетарифного регулювання та інші обмеження, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, а також положеннями нормативно-правових актів Державної митної служби. 16. Доцільно розробити проект Закону України, який передбачав би виключення посередницької діяльності митних брокерів, пов’язаної з відкриттям і експлуатацією митних ліцензійних складів із видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, та покладення функцій державного контролю за суб’єктами цих видів діяльності на Державну митну службу України. Такий механізм контролю за діяльністю зазначених суб’єктів відповідає міжнародній практиці. 17. Варто внести зміни до ст. 101 КПК України щодо розширення обсягу повноважень митних органів як органів дізнання: доповнити п. 4 цієї статті переліком злочинів, які передбачено ст. 199, 207, 208. 333 КК України, що обумовить зміни у статусі митної служби та дасть змогу посилити боротьбу з контрабандою. 18. Доцільним є підпорядкування податкової та митної служби Міністерству фінансів України, що підвищить рівень координації їх зусиль щодо адміністрування податків і митних платежів. | 