Анотація до роботи:

Чернецький О.Л. Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2008.

В роботі з’ясовується значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності. Визначаються поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. Аналізується процес становлення та розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх. Здійснюється класифікація адміністративних правопорушень неповнолітніх. Розглядаються проблемні питання попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми. Визначаються особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх. З’ясовується сутність та визначаються особливості заходів впливу та адміністративних стягнень, які застосовуються до неповнолітніх. Формулюються пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні.

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад адміністративної відповідальності неповнолітніх.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

з теоретичних питань:

1. Обґрунтовано, що психологічний та віковий розвиток особи неповнолітнього є тими критеріями, які, з одного боку, визначають здатність особи бути учасником певних правовідносин, в нашому випадку тих, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення, з другого – вказують на індивідуальні (особистісні) його характеристики.

2. Адміністративну відповідальність неповнолітніх як спеціальних суб’єктів визначено як примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права.

3. До особливих ознак адміністративної відповідальність неповнолітніх віднесено такі: 1) носить виховний та як правило нематеріальний характер; 2) за вчинення адміністративних правопорушень в окремих випадках неповнолітні віком від 16 до 18 років можуть нести адміністративну відповідальність на загальних підставах (в разі вчинення дрібного розкрадання, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства, стрільби з вогнепальної зброї в населених пунктах, злісної непокори законній вимозі або розпорядженню працівника міліції і порушення правил поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами). Однак і в цих випадках не виключається застосування заходів, передбачених ст.24-1, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи порушника до нього доцільніше застосувати саме ці заходи. Винятком із цього правила є вчинення неповнолітньою особою злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КпАП); 3) до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт про що зазначено у ст.32 КпАП; 4) справи про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які наділені правом притягнення до адміністративної відповідальності цієї категорії суб’єктів, отже, адміністративна відповідальність неповнолітніх носить лише судовий характер; 5) вчинення правопорушення неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність; 6) коли під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її; 7) інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники); 8) для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та з’ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, може бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра; 9) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

4. Адміністративні правопорушення, які вчинюються неповнолітніми можна класифікувати за такими критеріями: 1) залежно від об’єкту посягання: адміністративні правопорушення, що посягають на власність; адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку; адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління та ін.; 2) за наслідками: правопорушення з матеріальним складом; адміністративні правопорушення з формальним складом; 3) за способом здійснення: тривале правопорушення; продовжуване правопорушення; 4) за формою вини як психічного ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків: правопорушення вчинене з умислом; правопорушення вчинене з необережності; 5) за можливістю застосування заходів впливу чи адміністративних стягнень: правопорушення за які застосовуються лише заходи впливу передбачені ст.24-1 КпАП; правопорушення за які можуть застосовуватись або заходи впливу або адміністративні стягнення (ст.ст. 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 КпАП), що є правом судді; правопорушення за яке застосовується лише адміністративне стягнення (ст.185); 6) за поширеністю (розповсюдженістю) серед неповнолітніх.

5. Попередження адміністративних правопорушень неповнолітніх визначено як систему різноманітних видів діяльності і заходів спеціально визначених суб’єктів як державних так і громадських, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, і як слід породжують деліктність цієї категорії осіб або сприяють їй.

6. Закріплення законодавцем пріоритетності у застосуванні до неповнолітніх заходів впливу, з одного боку, свідчить про гуманність вітчизняного законодавства та його відповідність міжнародним стандартам, з другого – визначає значимість виховного впливу на осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення.

7. Адміністративне провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх визначено як частину адміністративного процесу, яка являє собою врегульовану адміністративно-процесуальними нормами сукупність послідовних дій уповноважених суб’єктів, що спрямована на своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожного правопорушення яке вчинене неповнолітнім, виховання його у дусі додержання законодавчих та підзаконних нормативних актів.

з удосконалення правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні:

1. У зв’язку з тим, що попередження адміністративних правопорушень охоплює собою запобігання та профілактику пропонуємо назву ст.6 КпАП „Запобігання адміністративним правопорушенням” перейменувати на „Попередження адміністративних правопорушень”.

2. Беручи до уваги те, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення терміна „неповнолітній”, хоча він широко вживається у ньому, пропонуємо у ст.13 КпАП передбачити, що „неповнолітньою вважається особа, яка під час вчинення правопорушення досягла 16-річного віку, але не досягла 18-річного віку”.

3. Незважаючи на те, що у п.22 ст.92 Конституції України зазначено, що діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, відповідальність за адміністративні правопорушення передбачається і цілою низкою підзаконних актів. Крім того, про встановлення адміністративної відповідальності лише законами України говориться в ст.9 КпАП. Звідси необхідним є закріплення положень підзаконних нормативних актів, які передбачають адміністративну відповідальність відповідними законами (законодавчими актами), або поміщення їх до особливої частини КпАП.

4. Вважаємо доцільним в КпАП передбачити окрему статтю під назвою „Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім” такого змісту: „При розгляді справи про адміністративне правопорушення вчинене неповнолітнім, крім обставин, зазначених у статті 280 КпАП цього Кодексу, необхідно також з’ясувати: а) стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього; б) характеристику особи неповнолітнього; в) умови життя та виховання неповнолітнього; г) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього”. Вважаємо, що таке положення буде відповідати і міжнародним актам у галузі охорони прав неповнолітніх, зокрема п.16.1 Пекінських правил.

5. На думку дисертанта, словосполучення „за винятком дрібних правопорушень” доцільно виключити із п.16.1 „Пекінських правил”, так як вивчення оточення неповнолітнього (соціального, сімейного, навчання в школі і т. ін.), умов в яких живе неповнолітній та обставини при яких було вчинене правопорушення повинні з’ясовуватись у кожному випадку незалежно від виду вчиненого правопорушення.

6. Вважаємо недоцільним приведення у ст.178 КпАП „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному вигляді” переліку деяких із видів громадських місць, доцільніше було б обмежитись таким реченням: „Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, крім тих, в яких продаж спиртних напоїв дозволений”.

7. У зв’язку із декларативністю ст. 282 КпАП „Пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”, яка була встановлена нами під час вивчення відповідної юрисдикційної практики та за допомогою проведеного анкетування пропонуємо: по-перше, у цій статті слово „пропозиція” замінити на „подання”; по-друге, цю статтю закінчити такими словами: „У разі залишення подання без розгляду, орган (посадова особа), який його виніс зобов’язаний вжити заходи щодо притягнення такої особи до відповідальності, передбаченої ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення”; по-третє, назву щойно вказаної статті (185-6 КпАП) викласти у такій редакції: „Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, а також подання органу (посадової особи) про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень”.

8. Беручи до уваги те, що переважна більшість із загальних суб’єктів та деякі із спеціальних суб’єктів попереджувальної діяльності не визначені у Законі України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” вважаємо доцільним у ньому передбачити окремий розділ під назвою „Суб’єкти попередження правопорушень, які вчинюються неповнолітніми”, який містив би дві статті: 1) „Загальні суб’єкти попередження правопорушень неповнолітніх”; 2) „Спеціальні суб’єкти попередження правопорушень неповнолітніх” в яких був би приведений їх вичерпний перелік та повноваження. За основу цих статей пропонуємо взяти вище приведену нами класифікацію суб’єктів попередження адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми.

9. Пункт 2.1 Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх, в якому наведено перелік підстав взяття на облік неповнолітніх доцільно доповнити і такими як: систематичне (більше двох разів у рік) вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення; зловживання неповнолітніми спиртними напоями; зайняття жебракуванням; систематичне вчинення неповнолітніми насильства щодо ровесників чи інших осіб; членство неповнолітніх у расистських угрупованнях; надходження скарги чи заяви від громадян, повідомлень посадових осіб про систематичну зухвалу поведінку неповнолітнього. А таку підставу як „уживання дитиною спиртних напоїв” необхідно перейменувати на „систематичне уживання дитиною спиртних напоїв, або уживання дитиною спиртних напоїв що призвело до вчинення нею правопорушення”.

10. Беручи до уваги те, що під час розгляду справ про правопорушення неповнолітніх з’ясовуються додаткові обставини: вік, стан загального розвитку неповнолітнього, рівень його розумової відсталості та інших зазначених вище обставин доцільним буде збільшення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які вчинені неповнолітніми від 15 до 20 діб з дня одержання суддею протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи незалежно від виду правопорушення.

11. Доцільно було б у ст.35 КпАП, таке словосполучення як „вчинення однорідного правопорушення” замінити на „вчинення правопорушення”.

12. Вважаємо доцільним переглянути перелік заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх. Зокрема, заходи дисциплінарної відповідальності слід замінити на такі заходи впливу як: 1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім, що є формою зовнішнього осуду протиправної діяльності неповнолітнього; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягатиме у забороні відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, в тому числі пов’язаних з управлінням механічним транспортним засобом, обмеження перебування поза місцем проживання протягом певного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу, обов’язок з’являтися для реєстрації; 3) зобов’язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу початку та закінчення занять, а також установ; 4) громадські роботи, що полягають у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт.

Публікації автора:

1. Чернецький О.Л. Значення психологічного та вікового розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 36. – С. 251–258.

2. Чернецький О.Л. Поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх: теоретико-правові питання // Форум права. – 2008. – № 1. – С. 79–85 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08momppo.pdf.

3. Чернецький О.Л. Становлення та розвиток вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх // Наше право. – 2006. – № 4 . – С. 51–56.

4. Чернецький О.Л. Класифікація адміністративних правопорушень, які вчинюються неповнолітніми // Право і безпека. – 2006. – № 4. – С.82–86.

5. Чернецький О.Л. Особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх // Наше право. – 2007. – № 3. – С. 69–74.

6. Чернецький О.Л. Психологічні та вікові особливості розвитку особи неповнолітнього як суб’єкта юридичної відповідальності // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин. Матеріали науково-практичної конференції. м. Чернігів, 31 травня – 2 червня 2007 р. – Чернігів. – 2007. – С. 261–264.