Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Міжнародне право, європейське право


Ноговіцина Юлія Олексіївна. Правонаступництво України: міжнародно-правові аспекти : дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Ноговіцина Юлія Олексіївна. Правонаступництво України: міжнародно-правові аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2005.

У дисертації досліджуються міжнародно-правові аспекти правонаступництва України в контексті сучасних тенденцій розвитку інституту правонаступництва держав. З цією метою у роботі аналізується понятійний апарат, класичні та сучасні підходи до правонаступництва держав, пропонується новий підхід до правонаступництва на підставі визначення ступеня ідентичності держав, критично аналізуються основні підходи до кваліфікації територіальних змін, що стались у СРСР, визначаються статус України в результаті розпаду СРСP, порядок і особливості правонаступництва України щодо державної території і кордону, міжнародних договорів і членства в міжнародних організаціях, державної власності (у т.ч. ядерної зброї і Чорноморського флоту), архівів і боргів, досліджуються наслідки правонаступництва України для громадянства і прав приватних осіб.

Правонаступництво України щодо названих об’єктів аналізується в розрізі його відповідності конвенційним та звичаєвим нормам і принципам, що регулюють відносини правонаступництва держав, а також значення практики України для подальшого розвитку даного міжнародно-правового інституту.

Ключові слова: правонаступництво держав, держава-попередниця, держава-наступниця, континуїтет, держава-продовжувач, правосуб’єктність держав, ступінь ідентичності, поділ держави, відокремлення частин території держави, розпад СРСР, державна територія України, державний кордон України, uti possidetis, міжнародні договори, членство в міжнародних організаціях, державна власність, ядерна зброя, Чорноморський флот, державні архіви, державний борг, угода за “нульовим варіантом”, громадянство, оптація, права приватних осіб.

У висновках автором узагальнені результати дослідження і сформульовані основні наукові положення, що становлять зміст дисертації. Дослідження, на думку автора, доводить актуальність і доцільність вивчення міжнародно-правових аспектів правонаступництва держав з метою подальшого розвитку цього інституту, а також остаточного врегулювання наслідків правонаступництва України. Автором, зокрема, рекомендовано Верховній Раді України прийняти Постанову, якою:

1. Відкласти розгляд питання про доцільність ратифікації Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР від 9 грудня 1994 року (угоди за «нульовим варіантом») до надання уповноваженими органами Російської Федерації інформації, зазначеної у пп. а) п. 1 Постанови Верховної Ради України від 19 лютого 1997 року “Про порядок ратифікації Угоди між Україною та Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва щодо зовнішнього державного боргу та активів колишнього СРСР” (далі – Постанова).

2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

1) Вжити всіх можливих заходів у рамках міжнародного права та законодавства України з метою складення інвентарного опису власності колишнього СРСР, зазначеної у пп. а) п. 1 Постанови, станом на 1 грудня 1991 року із зазначенням її пооб’єктного складу і ринкової вартості; з цією метою вивчити наявні в Україні архівні документи, надіслати запити до Російської Федерації та інших держав з проханням отримати доступ до архівів чи надати дані про наявність, склад і вартість власності колишнього СРСР, у тому числі перереєстрованої на Російську Федерацію, що знаходиться на їх відповідних територіях чи під їх юрисдикцією, або отримати відповідну інформацію через представництва України за кордоном;

2) Довести до відома зовнішньополітичних відомств держав, де знаходиться власність колишнього СРСР, що Україна як держава-наступниця СРСР, що утворилась у результаті поділу СРСР, підтверджує своє право на частку власності колишнього СРСР за кордоном і що перереєстрація цієї власності на Російську Федерацію без згоди України порушує права України та норми міжнародного права;

3) Забезпечити належне представництво інтересів України в судовому процесі, що триває у Королівстві Данія, з метою оскарження перереєстрації на користь Російської Федерації об’єктів нерухомого майна СРСР; вивчити питання про можливість ініціювання судових процесів в інших державах, де відбулась перереєстрація власності колишнього СРСР на Російську Федерацію без урахування прав України на частку такої власності; розглянути можливість звернення до міжнародного арбітражу, Міжнародного суду ООН або будь-якого іншого компетентного міжнародного органу для вирішення спору з Російською Федерацією щодо права України на частку власності СРСР за кордоном у разі виникнення такого спору;

4) Розпочати, поновити або продовжити переговори з державами-кредиторами, Паризьким та Лондонським клубами кредиторів з приводу часткового списання або реструктуризації частки заборгованості колишнього СРСР, що припадає на Україну, розробити та запропонувати кредиторам механізми погашення несписаної заборгованості за формулою “борги в обмін на інвестиції” або іншою формулою, яка найбільшою мірою враховуватиме економічні та політичні інтереси України;

5) Активізувати переговори з Урядами Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Азербайджанської Республіки, Грузії з приводу визнання права власності України на об’єкти нерухомого майна, що розташовані на їх відповідних територіях, у відповідності до договорів про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, укладених з цими державами;

6) На підставі Угоди про повернення культурних та історичних цінностей державам їх походження від 14 лютого 1992 року активізувати переговорні процеси з приводу повернення в Україну культурних та історичних цінностей, які були вивезені з території України під час її перебування у складі СРСР, прискорити укладення відповідної Угоди з Російською Федерацією та протоколів до неї, де був би передбачений пооб’єктний список цінностей, що підлягають поверненню, та строки повернення;

7) У переговорах з Російською Федерацією з приводу розмежування Азовського моря виходити з позицій розмежування морських просторів за принципом серединної лінії; досягти визнання і закріплення факту наявності державного кордону між Україною та Російською Федерацією у Керченській протоці за лінією адміністративного розмежування, яка була встановлена під час перебування України в складі СРСР;

8) У переговорах з Румунією та судовому процесі з приводу о. Зміїний виходити з того, що Зміїний є островом, придатним для підтримання життя людини і самостійної господарської діяльності, який має право на територіальне море, прилеглу зону, виключну економічну зону і континентальний шельф у відповідності до п. 2 ст. 121 Конвенції ООН з морського права 1982 року, а також виходити з позицій розмежування суміжних морських просторів між Україною та Румунією у Чорному морі за принципом серединної лінії, рівновіддаленої від українського острову Зміїний та узбережжя Румунії;

9) На українсько-білоруських переговорах поставити питання про перспективи ратифікації білоруським парламентом Договору між Україною та Республікою Білорусь про державний кордон, вивчити питання про можливість односторонньої демаркації українсько-білоруського кордону в разі нератифікації Договору;

10) Прискорити процес демаркації українсько-молдовського кордону, вивчити та винести на розгляд Спільної демаркаційної комісії питання про можливість демаркації українсько-молдовського кордону в обхід Дністровської ГАЕС, з тим, щоб вона повністю опинилась на території України;

11) Порушити питання про завершення звіряння залишків валютних рахунків юридичних осіб України та їх заборгованості перед Зовнішекономбанком колишнього СРСР і узгодити під час засідання Змішаної російсько-української комісії по співробітництву механізм погашення внутрішнього валютного боргу колишнього СРСР перед юридичними особами-резидентами України;

12) Під час переговорів з Російською Федерацією та засідань Змішаної російсько-української комісії по співробітництву наполягати на укладенні постійної угоди про пенсійне (соціальне) забезпечення, передбаченої ст. 6 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року; в проекті угоди передбачити виплату сторонами пенсій особам, що працюють або працювали (у тому числі за часів існування СРСР) в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, пропорційно трудовому стажу осіб у кожній з держав.

Публікації автора:

1. Правонаступництво і континуїтет: єдність та розбіжності двох правових режимів // Український часопис міжнародного права. - 2003. - № 2. – С. 15-24.

2. Нові тенденції у сфері правонаступництва держав щодо власності та боргів. Аналіз Резолюції Інституту міжнародного права про керівні принципи правонаступництва щодо власності і боргів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2003. – Вип. 41. - Част. ІІ. – С. 123 - 133.

3. Правові засади правонаступництва України щодо території та кордонів // Український часопис міжнародного права. - 2004. - № 1. – С. 20 - 35.

4. Наслідки правонаступництва України для громадянства фізичних осіб // Право України. - 2004. - № 9. - С. 51-55.

5. Правонаступництво України щодо зовнішнього боргу колишнього СРСР // Юриспруденція. Теорія і практика. – 2004. - № 2. – С. 35-42.

6. Правонаступництво України щодо державної власності колишнього СРСР // Юриспруденція. Теорія і практика. – 2005. - № 3. – С. 22-27.

7. An Alternative Look at State Succession // Polish Yearbook of International Law. – 2002-2003. - № 26. – P. 175-186.