Анотація до роботи:

Мандрика Л.М. Право власності політичних партій в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню правовідносин власності за участю політичних партій України. Автор дає дефініції суб’єктивного та об’єктивного права власності політичних партій, визначає місце права власності політичних партій в системі права власності України, його суб’єктний та об’єктний склад.

Розгляд підстав виникнення права власності політичних партій приводить до висновку про те, що частка майна, набутого у власність від приватних юридичних осіб, повинна зменшуватися, а акцент фінансування повинен зміщуватися в бік державного фінансування діяльності політичних партій. З цією метою автор дає юридичну характеристику і обґрунтування договору підтримки, який замінюючи договір пожертви, має стати юридичною підставою набуття права власності від приватних суб’єктів без ризику потрапляння у майнову залежність від них.

Дисертація містить рекомендації і пропозиції, що стосуються законодавчого врегулювання відносин власності за участю політичних партій, зокрема, щодо визначення правового становища об'єднань політичних партій та їх структурних одиниць, кількісного та якісного складу об’єктів права власності, порядку, підстав та механізму захисту права власності при його порушенні.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування і розв’язання актуальної наукової проблеми участі політичних партій у правовідносинах власності. За результатами дисертаційного дослідження автор сформулював такі наукові висновки:

1. Правовідносини власності за участю політичних партій у сучасних умовах потребують нового підходу щодо їх нормативного регулювання, особливо щодо визначення суб’єкта права власності, кількості і характеристик приналежних партіям об’єктів права власності та підстав їх набуття.

2. Підстави набуття політичними партіями права власності можуть бути поділені на три основні групи: а) підстави для набуття права власності від приватних фізичних та юридичних осіб; б) підстави, що забезпечують державне фінансування діяльності політичних партій; в) підстави, через які партії набувають майно в ході безпосередньої діяльності.

3. Основною підставою виникнення права власності політичних партій повинно стати їх державне цільове фінансування при збереженні контрольованої з боку держави можливості набуття майна на інших підставах.

4. Носіями суб’єктивних прав і обов'язків власника можуть визнаватися виключно політичні партії та об'єднання політичних партій як цілісні, організаційно єдині та майново відокремлені юридичні особи.

5. Політичні партії можуть мати у власності будь-які об’єкти права власності, які не вилучені з цивільного обороту, кількісний та якісний склад яких повинен визначатися спеціальною правосуб’єктністю партій і мати цільову спрямованість для досягнення статутних цілей.

6. Для закріплення у законодавстві можна запропонувати такий поділ майна політичних партій: а) основні засоби (нерухомість (споруди, устаткування, земельні ділянки), устаткування виробничих приміщень, виробничий і господарський інвентар тощо); б) фінансові капіталовкладення суб’єкта (цінні папери); в) оборотні засоби (виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети); г) грошові кошти (готівкові та на рахунках); д) інші майнові цінності.

7. Виборче найменування як засіб виокремлення політичної партії з-поміж інших учасників правовідносин (передусім виборчих) – це безстрокове, абсолютне, виключне, особисте немайнове право політичної партій на його використання, яке дозволяє їй вирізнитися, індивідуалізуватися серед інших учасників і вимагати припинення незаконного використання виборчого найменування, одночасно зобов’язуючи виступати під ним у відносинах з іншими суб’єктами.

8. Виборчий бренд як засіб індивідуалізації результатів діяльності партії – це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією політичною партією, від товарів (послуг) інших суб’єктів цивільно-правових відносин.

9. Партійно-виборча таємниця як засіб захисту і збереження інформації політичної партії, яка стосується її суспільно-політичної діяльності, – це інформація, яка, існуючи у формі відомостей чи знань, має дійсну або потенційну цінність для діяльності політичної партії, використання якої може дати їй можливості отримання вигод та переваг над конкурентами у виборчій та суспільно-політичній діяльності, для збереження конфіденційності якої партія застосовує заходи щодо її охорони.

10. Здійснення політичною партією права власності повинно відбуватися шляхом вчинення нею на власний розсуд будь-яких дій (в тому числі володіння, користування та розпоряджання), які необхідні для сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, прийняття участі у виборах та інших політичних заходах з дотриманням принципів цивільного законодавства, прав та законних інтересів інших осіб, а також суспільства в цілому.

11. Найбільш ефективна реалізація політичними партіями суб’єктивного права на захист права власності можлива при наступній структурі: а) засоби захисту; б) механізм захисту; в) виконавча діяльність; г) превентивна діяльність;

Публікації автора:

1. Мандрика Л.М. Договір підтримки як одна з підстав виникнення права власності політичних партій // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2003. - №2. – С.222-229.

2. Мандрика Л.М. Суб'єкт права власності політичних партій // Право і безпека. – 2004. - №2. – С.163-166.

3. Мандрика Л.М. Теоретичні та практичні засади впливу спеціальної правосуб’єктності на об’єктний склад та здійснення політичними партіями права власності // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 26. – 2004. – С. 254-260.

4. Мандрика Л.М. Елементи та характеристика права на захист права власності як одного з найважливіших суб’єктивних прав політичної партії // Вісн. Львів. ін-ту внутр. справ: Зб. / Гол. ред. В.Л. Ортинський. – Львів: Львів. ін-т внутр. справ при Нац. академії внутр. справ України. – Вип. 1. - 2004. – С.226-236.

5. Мандрыка Л.М. Сравнительный анализ способов приобретения политическими партиями некоторых центральноевропейских государств права собственности на имущество // Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельности в России и Украине: состояние и перспективы развития: Материалы междунар. научно-практ. конференции адъюнктов, аспирантов и магистров. Вып. 1. – Белгород: ОНиРИО БелЮИ МВД России, 2003. – С. 16-28.

6. Мандрика Л.М. Проблемні питання набуття політичними партіями права власності на майно // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – С.108-110.

7. Mandryka L. La composition juridique complexe comme la cause du droit de proprit des partis politiques // Міжнародна діяльність правоохоронних органів: Матеріали міжвуз. науково-практ. конференції з іноземних мов (24 квітня 2003 року). – Дніпропетровськ: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2003. - С.122-124.

8. Мандрика Л.М. Виборче найменування, виборчий бренд і партійно-виборча таємниця як об’єкти права інтелектуальної власності політичної партії // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С.194-196.

9. Мандрика Л.М. Про приналежність політичних партій та блоків політичних партій до юридичних осіб приватно-публічного права // Проблеми юридичної особи у цивільному праві України: Матеріали науково-практ. конференції, присвяченої пам'яті професора О.А. Пушкіна, Харків, 21 травня 2004 року. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ; Харків. економіко-правовий ун-т; вид-во „Прометей Прес”, 2004. – С.98-100.

10. Мандрика Л.М. Застосування цивільно-правових механізмів для вдосконалення діяльності політичних партій України та протидії їх незаконному фінансуванню // Регіональна аналітика: Зб. робіт конкурсу „Регіональна аналітика” / Відп. ред. О.С. Мірошник. – Х.: Константа, 2004. – С.145-158.