У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розв’язанні проблемних питань покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, його встановлення й призначення шляхом дослідження законодавства, теорії та практики щодо теми дисертації для висунення ряду пропозицій з розвитку кримінально-правової теорії, удосконалення законодавства України та практики його застосування. Зокрема, зроблено такі висновки та пропозиції. 1. Визначено поняття та зміст позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, який включає два відносно самостійних види покарання: позбавлення права обіймати певні посади та позбавлення права займатися певною діяльністю. Виявлено його сутність, що полягає у припиненні права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 2. Проаналізувавши особливості прояву через цей вид покарання загальних ознак покарання, встановлених ч. 1 ст. 50 КК, запропоновано доповнене визначення поняття покарання: „Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні або позбавленні прав і свобод засудженого”. 3. Дисертантом встановлена належність позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до: покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; строкових видів покарань; змішаних видів покарань, тобто до таких, що можуть застосовуватися як основні, так і додаткові; спеціальних видів покарань, оскільки підстави його застосування визначаються характером діяння й ознаками суб’єкта. 4. Доведено, що даний вид покарання може застосовуватися не лише на підставі санкцій норм Особливої частини КК, але й згідно зі ст. 55 КК, що не суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання. 5. Встановлено наявність в Особливій частині КК двох спеціальних видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: „позбавлення права керувати транспортними засобами” (ст. 286 КК) і „позбавлення права обіймати посади, пов’язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів” (ст. 287 КК). 6. Доведено необґрунтованість встановлення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного і додаткового покарання у деяких з санкцій норм Особливої частини КК, у яких воно передбачено. 7. Обґрунтовано доцільність передбачення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основного покарання лише щодо злочинів невеликої тяжкості. 8. Зазначено на неприпустимості встановлення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового обов’язкового щодо злочинів, які можуть бути вчинені у співучасті із спеціальним суб’єктом та пропозиція заміни його на додаткове факультативне у ч. 2, 5 ст. 143, ч. 3 ст. 144, ч. 2 ст. 151, ч. 3-4 ст. 157, ч. 3 ст. 158, ч. 2 ст. 159, ч. 2 ст. 183, ч. 2-5 ст. 191, ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 209-1, ч. 2 ст. 210, ч. 1-2 ст. 211, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212-1, ч. 2 ст. 222, ст. 232-1, ст. 237, ч. 2 ст. 308, ч. 2-3 ст. 312, ч. 2 ст. 319, ч. 1-2 ст. 320, ч. 2 ст. 330, ч. 2, 3 ст. 362, ч. 2-3 ст. 364, ч. 1-3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 1-3 ст. 368, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 1-3 ст. 382 КК. 9. Обґрунтовано положення про можливість призначення позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до виправних робіт за умови обіймання засудженим іншої посади або зайняття ним іншою діяльністю, ніж ті, що пов’язувалися із злочином. 10. Аргументується допустимість одночасного призначення обох видів позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як при засудженні за один злочин, так і за сукупністю злочинів або вироків. 11. Констатується, що застосування звільнення від покарання з випробуванням до додаткових покарань за чинним КК є правом, а не обов’язком суду. Запропоновано нову редакцію ст. 77 КК: „Стаття 77. Застосування звільнення від відбування додаткових покарань з випробуванням Звільнення від відбування покарання з випробуванням може поширюватися і на одне або кілька видів додаткових покарань. У разі незастосування звільнення з випробуванням до додаткового покарання строк його відбування обчислюється з моменту набрання чинності вироку суду”. 12. Доводиться неприпустимість призначення остаточного додаткового покарання за сукупністю злочинів або вироків шляхом повного чи часткового складання, якщо за окремі злочини призначені різні види позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 13. У зв’язку з тим, що умовно-дострокове звільнення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не передбачено ч. 1 ст. 81 КК, пропонується доповнити її положенням такого змісту: „Умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання після фактичного відбуття основного покарання не допускається”. 14. Обґрунтовано потребу декриміналізації ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та встановлення положення про заміну цього виду покарання більш суворим у ст. 55 КК. 15. Запропоновано оновлену редакцію ст. 55 КК: „Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. Позбавлення права обіймати певні посади полягає у припиненні на визначений судом строк права перебування на посадах в державних органах та їх апараті, в органах місцевого самоврядування або на посадах підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, якщо надані за посадою повноваження використовувалися особою для вчинення злочину. 2. Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає у припиненні на визначений судом строк права на службову або професійну діяльність, або іншу діяльність, регламентовану відповідними правилами, якщо її здійснення пов’язане із вчиненням злочину. 3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. 4. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене не лише відповідно до санкцій норм Особливої частини цього Кодексу, але й на підставі цієї статті, якщо вчинення злочину безпосередньо пов’язувалося з використанням займаної посади або здійсненням певної діяльності. 5. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу – з моменту набрання законної сили вироком. 6. У разі ухилення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю воно замінюється на громадські або виправні роботи чи арешт в межах встановлених цим Кодексом для зазначених видів покарань”. |