Анотація до роботи:

Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. - Харків, 2004.

Дисертація присвячена проблемі потерпілого від злочину в кримінальному праві. В роботі встановлюється кримінально-правове значення потерпілого від злочину та обставин, пов’язаних з ним, визначається поня ття потерпілого від злочину, проводиться його відмежування від суміжних понять, виділяються види потерпілих, досліджується потерпілий як ознака складу злочину, що характеризує об’єкт злочину, проводиться її відмежування від ознаки предмета злочину, надається комплексна характеристика обставин, пов’язаних з потерпілим. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні проблеми потерпілого від злочину в кримінальному праві. Головними теоретичними та прикладними результатами роботи є такі:

1. Потерпілий від злочину – це соціальний суб’єкт (фізична чи юридична особа, держава, інше соціальне утворення або ж суспільство в цілому), благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої. Поняття «потерпілий від злочину» слід відрізняти від понять «потерпілий як суб’єкт кримінального процесу» та «жертва злочину».

2. Потерпілий є обов’язковою ознакою складу значної частини злочинів. Його слід відмежовувати від предмета злочину. В межах загального вчення про склад злочину потерпілий є факультативною ознакою складу злочину. Він може виступати як конститутивною ознакою, так і ознакою складу злочину, що обтяжує відповідальність.

3. Потерпілий – це ознака, що характеризує об’єкт злочину (основний чи додатковий). Разом з потерпілим об’єкти злочинів у кримінальному законі можуть відображатися й завдяки вказівкам на певні матеріальні чи ідеальні блага, суб’єктивні права, юридичні обов’язки, інтереси чи регулятивні норми. В структурі об’єкта злочину потерпілий є одним з учасників охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин, на які вчинюється посягання.

4. Обставини, пов’язані з потерпілим, – це ситуаційні фактори на боці потерпілого, при яких вчинюється суспільно небезпечне діяння та (чи) настають суспільно небезпечні наслідки. Залежно від об’єктивного прояву обставини, пов’язані з потерпілим, поділяються на: поведінку потерпілого (1) та стан потерпілого (2). Залежно від того, з якою об’єктивною ознакою злочину вони взаємодіють, виділяються: обставини, що взаємодіють із суспільно небезпечним діянням (1), та обставини, що сприяють розвитку причинного зв’язку, обумовлюючи настання суспільно небезпечних наслідків (2). Деякі з обставин, пов’язаних з потерпілим, виступають ознаками складів окремих злочинів. У межах загального вчення про склад злочину такі обставини є ознаками об’єктивної сторони злочину і охоплюються поняттям обстановки вчинення злочину.

5. Обставини, які пов’язані з потерпілим та впливають на характер і типовий ступінь суспільної небезпечності посягання, недостатньо враховуються при встановленні та диференціації кримінальної відповідальності.

6. Проблему обставин, які пов’язані з потерпілим та впливають на розвиток причинного зв’язку, слід вирішувати, засновуючись на положеннях теорії еквівалентності умов (conditio sine qua non).

7. Потерпілий та обставини, пов’язані з ним, виступаючи ознакою складу злочину, інкримінуються лише у тому випадку, коли до них було певне психічне ставлення з боку суб’єкта злочину. Таке ставлення охоплюється інтелектуальним елементом вини й може мати вигляд: усвідомлення зазначених ознак (1); усвідомлення можливості їх наявності (2); неусвідомлення, при тому, однак, що винний повинен був і міг їх усвідомлювати (3).

8. Розділ VIII Загальної частини КК доцільно доповнити статтею, в якій регулювалось би питання згоди на заподіяння шкоди як обставини, що виключає злочинність діяння. Цю статтю можна викласти, наприклад, у такій редакції:

Стаття 41-1. Заподіяння шкоди за згодою

1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним благам, правам чи інтересам, якщо воно вчинено з належної згоди їх володільця.

2. Згода не визнається належною, якщо вона дана недобровільно, неповнолітньою чи психічно хворою особою або пов’язана з заподіянням смерті чи тяжких тілесних ушкоджень, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

9. У пунктах 17, 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. № 4 слово «допускав» замінити на словосполучення «усвідомлював можливість».

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2 замінити на вказане вище словосполучення слово «припускав».

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. № 4 слова «міг і повинен був усвідомлювати» замінити словом «усвідомлював».

Публікації автора:

1. Сенаторов М.В. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 202-210.

2. Сенаторов М.В. Об’єкт злочину та його відображення в законі про кримінальну відповідальність // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. - Вип. 7. – Х.: Право, 2003. – С. 133-145.

3. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину: значення для кваліфікації злочину та призначення покарання // Право України. – 2004. – № 3. – С. 110-113.

4. Cенаторов Н.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением виновного с потерпевшим (ст.46 УК Украины) // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивченння. Матер. міжнар. наук.–практ. конф. [Харків] 25–26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: ЮрінкомІнтер, 2002. – С. 80-82.

5. Сенаторов Н.В. Потерпевший в системе елементов состава преступления // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. Материалы ІІ международной научно–практической конференции, состоявшейся на юридическом факультете МГУ им. М.В. Ломоносова 30-31 мая 2002 г. – М.: ЛексЭст, 2003. – С. 234-237.

6. Сенаторов Н.В. К вопросу о соотношении понятий «потерпевший от преступления» и «потерпевший как субъект уголовного процесса» // Вісник ЛАВС імені 10–річчя незалежності України. Спеціальний випуск. У 2 ч. – Луганск: РВВ ЛАВС, 2002. – Ч. 2. – С. 56-59.

7. Сенаторов М.В. Потерпілі від злочинів проти громадської безпеки // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. міжнар. наук.–практ. семінару [Харків] 1–2 жовт. 2002 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С. 84-85.

8. Сенаторов М.В. Питання віктимологічної характеристики та попередження злочинності неповнолітніх // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. - Вип. 8. – Х.: Право, 2004. – С. 116-118.

9. Сенаторов М.В. Проблеми урахування обставин, пов’язаних із потерпілим, при кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. –К.-Х.: ЮрінкомІнтер, 2004. – С. 87-89.