1. Визначаючи тип переходу української держави як пострадянський, автор розуміє його як сукупне явище, що включає характеристику різних сфер суспільного життя, а отже і такі поняття як посттоталітарний, посткапіталістичний, постсоціалістичний, постіндустріальний період. Наголошуючи при цьому на вихідному пункті трансформації кожного аспекту складного соціально-політичного процесу в країні, в роботі констатується, що фактор вихідного пункту трансформації чинить особливий вплив на розвиток України. 2. Особливої уваги при здійсненні пострадянської модернізації набуває право. Пострадянське право визначено дисертантом як система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою правил поведінки, що характеризуються високим ступенем динаміки, впливом соціалістичної ідеології і мають на меті регламентацію взаємовідносин громадян та діяльності механізму пострадянської держави у напрямі закріплення демократичної спрямованості державного будівництва. 3. Розбудова правової держави та становлення громадянського суспільства – основні напрями здійснення пострадянської трансформації. 4. Таким чином, пострадянська держава - це держава, яка характеризується особливим станом життєдіяльності суспільства, що знаходиться у пошуку альтернатив розвитку та здійснює перехід від тоталітарного соціалізму до становлення структур громадянського суспільства з метою формування правової держави. 5. Демократична, соціальна, правова держава може виступати як форма обмеження державної влади правами і свободами людини. Ідея зв'язаності держави правами і свободами людини та громадянина є складовою праводержавної концепції, критерієм усвідомлення меж втручання держави в життя громадянського суспільства, правовою домінантою при визначенні обов'язків держави перед людиною і суспільством. 6. Автор пропонує запровадити такий механізм взаємодії правової держави та громадянського суспільства, за якого будуть впроваджені реальні дієві гарантії їх повної взаємовідповідальності, взаємоконтролю і взаємодопомоги на основі законності та справедливості. Мова йде, зокрема, про винесення на всенародне обговорення усіх нормативно-правових актів, що приймаються на благо та розвиток українського суспільства. Україна, яка нині стоїть на порозі нового етапу суспільно-політичного та економічного розвитку, потребує істотних змін функцій і повноважень інститутів влади, аби вони набули рис справжнього народовладдя. Маючи великий кредит довіри виборців, влада повинна своєю ефективною діяльністю відповідати на актуальні запити суспільства. При цьому слід враховувати, що з сутності принципу єдності державної влади випливає, що заради досягнення загальних цілей суспільного розвитку традиційні гілки влади і президентська гілка влади, що займає ведуче місце серед додаткових, новаційних (контрольно-наглядова), та на виділенні якої наполягають деякі вчені, мають доповнювати одна одну. Саме це є основною метою сучасного конституційного реформування в Українській державі. 7. На сьогодні потреба переходу до реформи усіх сфер суспільного буття стала вкрай нагальною, це зумовлено, зокрема, прогалинами та колізіями у законодавстві, відсутністю чіткого розподілу владних повноважень, постійною боротьбою між окремими гілками влади, відсутністю чіткої ієрархії державних структур. При цьому, здійснюючи політичну, адміністративну, конституційну, економічну та інші реформи не маються на меті докорінні зміни, навпаки, автор вважає за необхідне спочатку проаналізувати потребу певного зрушення, спробувати віднайти можливі шляхи реалізації того чи іншого положення за існуючих обставин, і тільки після цього, у разі потреби, встановлювати якусь іншу норму. 8. У роботі пропонується внести зміни до Конституції України: 1) ч. 2 ст. 72: “Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менше як двох мільйонів громадян, які мають право голосу, за умови збору підписів не менш як в 2/3 областей по 50 тисяч голосів в кожній області та подання відповідних даних кількості голосів органами місцевого самоврядування України до компетентного органу”; 2) доповнити п. 3 ст. 85 (Повноваження Верховної Ради України) наступним положенням: “Прийняття законів та надання їм офіційного тлумачення”; 3) ч. 1 ст. 93: “Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України, Верховному Суду України, Генеральній прокуратурі, Національному банку України та органам місцевого самоврядування”; 4) ч. 1 ст. 148: “Конституційний Суд України складається з шістнадцяти суддів Конституційного Суду України”; 5) ч. 2 ст. 148: “Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та з’їзд суддів України призначають по чотири судді Конституційного Суду України”. 9. Також автором запропоновані зміни і до деяких інших нормативних актів: “Про місцеве самоврядування в Україні” (ч. 3 ст. 16 Закону викласти у наступній редакції – “Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, доходи загального фонду Державних бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та ін.. кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад”), “Про всеукраїнський і місцеві референдуми” (ч. 2 ст. 1: доповнити положенням – “Даним Законом передбачається проведення консультативного референдуму як в межах всієї держави, так і на місцевому рівні. Консультативний референдум – це спосіб висловлювання громадянами України шляхом голосування власної думки з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, що має враховуватися органами державної влади при прийнятті відповідних законодавчих актів і рішень”), “Про політичні партії в Україні” (ч. 2 ст. 6: “Громадянин України може перебувати лише в одній політичній партії. Повноваження народного депутата, обраного від політичної партії, у разі виходу зі складу депутатської фракції цієї політичної партії, припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу політичної партії”), “Про підприємництво” (ч. 1 ст. 1: “Підприємництво – це безпосередня самостійна, систематична, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в установленому законом порядку, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків”; ст. 14: “З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва, держава на умовах і в порядку, передбачених законом, надає підприємцям земельні ділянки, передає державне майно, необхідне для здійсненна підприємницької діяльності, надає кредити для сприяння розвитку “малого” та “середнього” бізнесу”). 10. Отже, пострадянський період – це історичний етап розвитку держави та права, для якого характерними є зміни і реформування усіх сфер життя людей з метою подолання конфронтації між гілками влади, позбавлення відчуженості громадян від влади, створення належних умов існування людей, налагодження внутрішніх і зовнішніх зв’язків, подолання економічної, політичної кризи, зміцнення довіри громадян до влади, підвищення духовності, рівня правової культури, професіоналізму державних службовців, запровадження дієвих механізмів контролю за законністю, що забезпечить становлення і функціонування демократичного режиму в країні |