У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й практичне рішення завдання психотерапевтичної корекції порушення здоров’я сім’ї при алкоголізмі в жінок. Завдання по-новому вирішено з позицій системного підходу до вивчення причин, механізмів розвитку та клінічних форм порушення здоров’я сім’ї. Хворим на алкоголізм жінкам притаманні дезадаптивні риси характеру – нереалізм сприйняття дійсності та небажання адаптуватися до неї і до оточення, а також риси порушеної самоактуалізації, переважно незрілість, нерозсудливість, нереалізм самооцінки, неадекватний рівень домагань. Із прогресуванням алкогольної хвороби ці риси та існуючі у хворих акцентуації характеру ще більше загострюються: збудливі особистості реагують збудженням на будь-які подразники; у тривожних і залежних посилюється дратлива слабкість; у демонстративних набувають утрированої форми етична недостатність і спрага визнання. У поведінці жінок різкіше виявляються нехтування сімейними та службовими обов’язками, утрата почуття обов’язку. З прогресуванням алкоголізму змінюється також статеворольова поведінка хворих: знижується їхня маскулінність та зростає фемінінність на біогенному і на соціогенному рівні.
Щодо ставлення до захворювання для всіх хворих характерною є некритичність до свого стану. Діти в сім’ях, у яких мати хворіє на алкоголізм, здобувають неправильне виховання, найчастіше за типом гіпопротекції (63±3%) та виховання в умовах жорстоких взаємин (45±3%), у них мають місце зумовлене несприятливим психологічним кліматом сім’ї порушення становлення особистості та негативний емоційний стан. Характерні такі відмінності особистості дітей, як агресивність або боязкість (особливо у хлопчиків), знижене тло настрою, недовіра (частіше у дівчаток), різко знижена комунікабельність. У 74±4% дітей спостерігається негативне ставлення до матері і у 19±4% – до обох батьків, а у 8±2% – негативне ставлення до себе, що відтворює наявність внутрішньоособистісного конфлікту та комплексу неповноцінності. У сім’ях, у яких дружина хворіє на алкоголізм, незадовільно виконуються всі сімейні функції, за винятком репродуктивної, до того найбільше потерпає виконання емоційної, духовної, сексуально-еротичної та виховної функцій, особливо за 2-ї стадії алкоголізму у жінок.
Порушення функціонування сім’ї призводить до виникнення деструктивних конфліктів, які посилюють дезадаптивність членів сім’ї. Способи урегулювання конфліктів завжди неправильні, найчастіше змагання. 5. У всіх хворих жінок наявні порушення сексуальної функції, які або зумовлені алкогольною хворобою, або посилюють її. До того у жінок із 1-ю стадією алкоголізму спостерігається сексуальна гіперфункція, а у хворих із 2-ю стадією – сексуальна гіпофункція. Із типів сексуальної дисфункції переважають гіпо-аноргазмія та відсутність генітальних реакцій. Причиною порушення сексуального здоров’я подружжів при алкоголізмі у жінок є сукупне ураження його психологічного, соціально-психологічного компонентів, психічної складової біологічного і подеколи інформаційно-оцінної складової соціального компонента. 6. Системно-структурний аналіз здоров’я сім’ї дає змогу запропонувати типологію сім’ї при алкоголізмі у жінок: І варіант: псевдофункціональні сім’ї – 10±3%. Псевдоадаптовані (6±2%). Псевдосинергічні (4±2%).
ІІ варіант: дисфункціональні сім’ї – 90±5%. Негативно-доповнюючі (4±2%). Деперсоналізовані (3±2%). Суперницькі (антагоністичні) (6±3%). Гіперпротективні (5±3%). Гіпопротективні (4±3%). Дезінтегровані (31±3%). Дисоціальні (34±3%). Асоціальні (2±2%).
Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я дає змогу класифікувати також варіанти та форми його порушення за досліджуваної патології у жінок: І варіант: сексуальна дисфункція, зумовлена алкоголізмом – 53±3%. ІІ варіант: дезадаптивні форми сексуальної дисфункції – 47±3%. Сексуально-еротична (21±6%). Статеворольова (19±6%). Конституціональна (8±4%).
7. Психотерапія порушення здоров’я сім’ї при алкоголізмі у жінок має являти собою систему, що грунтується на принципах комплексності, диференційованості, послідовності і проводиться у двох напрямах: лікування основного захворювання жінок, та сімейна психотерапія – корекція психологічного клімату й функціонування сім’ї; корекція сексуальної дезадаптації подружжів. У процесі сімейної психотерапії слід використовувати раціональну, групову, персоналістичну психотерапію, аутосугестивну психотерапію, сімейну дискусію, комунікаційний, рольовий тренінг, тренінг поведінки, психокорекційну роботу з дітьми. У процесі психотерапії сексуальної дезадаптації подружжів слід застосовувати, окрім раціональної та інформаційної психотерапії, гіпносугестію, елементи психоаналізу, аутотренінг, статеворольовий та сексуально-еротичний тренінг. Проведення розробленої системи психотерапії при алкоголізмі у жінок дає змогу досягти медико-психологічної і соціально-трудової реабілітації 65±4% сімей. |