1. У роботі з позицій системного підходу дано теоретичне узагальнення й запропоноване нове рішення наукового завдання виявлення психологічних закономірностей порушень сімейних взаємостосунків унаслідок наявності наркопатології в сім'ї та визначення механізму формування феномена психічної залежності і співзалежності, на основі чого розроблена програма комплексного реконструктивного психокорекційного сімейного тренінгу сімей наркозалежних. 2. Соціально-демографічний аналіз і психологічне дослідження показали, що в структурі сімейної взаємодії наркозалежних і співзалежних присутні неадекватні комплементарні поведінкові патерни, а саме, «патерн конформної поведінки», «патерн авторитарності поведінки», «патерн гіперболізування Я» у наркозалежних; «патерн поведінки потурання», «патерн домінантного контролю», «нігілізм» у їх родичів. 3. Дисфункціональну сімейну систему при наркотизмі характеризують роз'єднаність і хаотичність, що підтверджується даними про переважання роз'єднаного рівня сімейної згуртованості (89,39 % у наркозалежних і 78,21 % у їх родичів) і хаотичного рівня сімейної адаптації (63,64 % у наркозалежних і 56,41 % у їх родичів), за наявності ідеалу побудови сімейних відносин, але недостатньому розвитку адекватних поведінкових моделей. Сімейна ситуація при наркотичній залежності одного з членів сім'ї характеризується конфліктністю, ворожістю, тривожністю, відчуттям неповноцінності, внутрішньосімейною ізоляцією і психологічним відходом від дисфункціональної, травмуючої сімейної ситуації, що обумовлено неадекватною самооцінкою, неадекватними взаємними вимогами, конфліктом очікувань. 4. Встановлено, що наявність глибинного конфлікту особистості наркозалежних і співзалежних, а саме, конфліктність системи відносин і ціннісних орієнтацій, може виступати як одна з умов актуалізації психичної залежності, що підтверджується наявністю дезадаптивних факторних структур системи відносин наркозалежних і співзалежних. Зокрема, конфліктогенними зонами особистості виступали страхи і побоювання у 74,24 % наркозалежних і 74,36 % їх родичів, відчуття провини у 98,48 % наркозалежних і 80,77 % їх родичів, негативне ставлення до сім'ї у 33,33 % наркозалежних і 47,44 % їх родичів, а також негативна оцінка минулого у 43,94 % наркозалежних. 5. Моделі поведінки у фруструючій ситуації (тест С. Розенцвейга) наркозалежних і їх родичів дезадаптивні, комплементарні і обумовлені феноменом патологічної адаптації до ситуації наркотизації. А саме, для наркозалежних домінування патологічної потреби в наркотику пов'язане (r=0,53) з почуттям провини і автоагресивними тенденціями, поряд з цим потреба в захисті власного «Я» корелювала (r=0,58) із зовнішньо агресивними реакціями. Деструктивність поведінкових моделей підтверджується низьким рівнем соціальної адаптації (GCR=34,1 % у наркозалежних; GCR=38,0% у їх родичів), переважанням екстернального типу локалізації суб'єктивного контролю (тест УСК) у наркозалежних (60,61 %) і співзалежних (75,64 %), особливо у сфері невдач (68,18 % наркозалежних і 89,74 % їх родичів) і сімейних відносин (63,64 % наркозалежних і 87,18 % їх родичів). 6. Показники психоемоційного стану в сім'ях наркозалежних (методика САН) були статистично вірогідно знижені. За даними шкали Дж. Тейлор, мало місце домінування середнього з тенденцією до високого рівня тревоги в сім'ях наркозалежних (42,42 % у наркозалежних і 53,85 % у їх родичів). Спостерігалися симптоми ситуативної депресії у наркозалежних (53,03 %) і їх родичів (50,40 %) за шкалою депресії Цунга, що проявляло патопсихологічні ефекти наркотичної залежності, співзалежності і емоційного вигоряння. 7. Відповідно до розробленої інтегральної динамічної моделі сімейної системи при наркотизмі, механізм формування співзалежності і ефектів емоційного вигорання обумовлений інконгруентною адаптацією до патологічної ситуації в сім'ї, тобто виробленням пристосовних реакцій в умовах стресу, закріпленням дезадаптивних моделей реагування, трансформацією активної поведінки в реактивну. Дана модель була основою для формування диференційованих психокорекційних програм. 8. В рамках системного підходу розроблена, апробована і впроваджена комплексна програма сімейного тренінгу, спрямованого на реконструкцію і відновлення порушеної системи відносин в сім'ях наркозалежних, що включає орієнтацію і мотивацію, самопізнання і самоусвідомлення, роботу з образом сім'ї, сімейними правилами і стереотипами, вирішення сімейного конфлікту, роботу зі звичними емоційними станами і управління стресом, цілепокладання і закріплення нових моделей сімейної взаємодії. 9. За одержаними даними комплексний реконструктивний психокорекційний сімейний тренінг в порівнянні з індивідуальним консультуванням наркозалежних мав статистично вірогідні істотні переваги. Так, реалізація запропонованої психокорекційної тренінгової програми сприяла гармонізації емоційних зв'язків між членами сім'ї, розвитку адаптаційної здатності і оптимізації функціонування сімейної системи, позитивним змінам в системі соціальних установок, вирішенню конфлікту очікувань, переформулюванню неадекватних патернів взаємодії, особистісному зростанню і корекції самооцінки членів сім'ї, що супроводжувалося покращенням психоемоційного стану. Позитивна динаміка психоемоційного стану в експериментальній групі була в цілому вищою. Стійка мотивація відмови від вживання наркотичних речовин протягом року зберігалася у 57,14 % респондентів експериментальної групи і тільки у 19,36 % респондентів групи зіставлення, крім того, в експериментальній групі частіше спостерігалася позитивна динаміка соціальної і сімейної адаптації. |