1. У дисертаційній роботі теоретично обгрунтована і отримала практичне рішення актуальна наукова задача психокорекції порушення сексуального здоров'я і подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини. Задача вирішена по-новому з позиції системного підходу до вивчення причин і механізмів розвитку клінічних форм подружньої дезадаптації з метою розробки системи її психокорекції. 2. При посткастраційному синдромі у жінок має місце порушення сексуального здоров'я у вигляді оргазмічної дисфункції (100%), відсутності генітальних реакцій (100%), психосексуального задоволення (100%) і статевого потягу (97%). Для чоловіків хворих є характерною відсутність статевого задоволення (100%), втрата статевого потягу до партнерки (37%), еректильна дисфункція (29%), сексуальна аверсія (24%) і передчасна еякуляція (13%). 3. В подружніх парах, в яких дружина страждає на посткастраційний синдром, розвиваються різні варіанти і форми сексуальної дисфункції і сексуальної дезадаптації. У 50% випадків сексуальна дезадаптація має первинний характер, тобто виникає до розвитку у жінок посткастраційного синдрому з початку подружнього життя або через 3 – 5 років після одруження. У 50% випадків сексуальна дезадаптація виникає внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, що обумовлена посткастраційним синдромом. 4. Встановлені чинники ризику розвитку порушення подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини. 4.1. Серед біологічних чинників ризику розвитку порушення подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини провідними є: середній (50%) і важкий (50%) ступінь вираженості посткастраційного синдрому з переважанням вегетативних порушень, або однаково сильно вираженими вегетативними і психоемоційними розладами; наявність психічних розладів депресивного кола (астено-депресивних – в 40%, тривожно-депресивних – в 36%; депресивно-іпохондричних – в 24%); дизонтогенез статевого розвитку (33%). 4.2. Психологічними чинниками ризику формування порушення подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини є наступні: патологічне загальне і відсутність статевого виховання; наявність у пацієнток таких особистісних особливостей, як емоційна напруженість, тривожність, знижений настрій, іпохондрична фіксація, падіння активності і ініціативи, знижена самооцінка, сенситивність, емоційна незрелость, схильність до протестних реакцій, нездатність і небажання зважати на інтереси близьких людей, а в їх чоловіків – стійкості негативно забарвлених афективних переживань, схильності до конфліктів, дратівливості, нестриманості, агресивності і нерішучості, інтрапунітивності, сенситивності; наявність у жінок інтрапсихічної спрямованості особистісного реагування на хворобу (у вигляді тривожного, іпохондричного, неврастенічного, меланхолійного і апатичного типів ставлення до хвороби); неадекватна самооцінка своїх сексуальних можливостей, високий рівень сексуальної стурбованості та сексуальної депресії у обох з подружжя. 4.3. Соціально-психологічними чинниками ризику розвитку порушення подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини є відсутність статеворольової комплементарності при порушенні статеворольової поведінки в парі за рахунок тенденції до «маскулінізації» жінок з посткастраційним синдромом, властивої більш ніж 2/3 пацієнток, а також невідповідність в парі психосексуальних типів чоловіка і жінки (89%). 4.4. Соціальними чинниками ризику розвитку порушення подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини є низький рівень інформованості в галузі психогігієни статевого життя у обох подружжя, що призводить до їх низької сексуально-еротичної адаптації, дискомплементарність загальної і сексуальної культури та наявність дисгармонійних і девіантних її типів. 5. Виділені клінічні варіанти і форми подружньої дезадаптації при посткастраційному синдромі у дружини. I варіант. Подружня дезадаптація, обумовлена вторинною сексуальною дезадаптацією унаслідок посткастраційного синдрому у дружини (50%). II варіант. Первинна подружня дезадаптація у поєднанні з посткастраційним синдромом у дружини (50%). А. Статеворольова форма подружньої дезадаптації, посилена посткастраційним синдромом (24%). Б. Сексуально-еротична форма подружньої дезадаптації, посилена посткастраційним синдромом (13%). В. Конституціональна форма подружньої дезадаптації, посилена посткастраційним синдромом (13%). 6. Особливістю вторинної подружньої дезадаптації є те, що в її основі знаходиться наявність у дружини посткастраційного синдрому середнього або важкого ступеню тяжкості, який обумовлює розвиток вторинної сексуальної дисфункції. Причиною статеворольової форми дезадаптації є відсутність статеворольової комплементарності при порушенні статеворольової поведінки в парі, а сексуально-еротичної форми – низький рівень інформованості в галузі психогігієни статевого життя і сексуально-еротичної адаптації. Конституціональна форма подружньої дезадаптації є наслідком порушення нейрогуморальної регуляції статевої функції, обумовленого уповільненим пубертатним розвитком у дружини. 7. Науково обгрунтована, розроблена і впроваджена система психокорекції порушення подружньої адаптації при посткастраційному синдромі у дружини. Дана система базується на принципах комплексності, диференційованості, послідовності і етапності, складається з чотирьох компонентів – інформаційного, емоційного, поведінкового і особистісного, адресована до трьох підсистем особистості – інтраіндівідної, інтеріндівідної, метаіндівідної і спрямована на компенсацію основної патології у жінок, нормалізацію міжособистісних стосунків подружжя і адаптацію їх сексуальної поведінки, що досягається використанням когнітивно-орієнтованих методів психотерапії (роз'яснювальної, раціональної, когнітивної, раціонально-емоціональної), а також персоналістичної психотерапії, аутогенного тренування, статеворольового, сексуально-еротичного тренінгів, бібліо- і синематерапії. Безпосередня оцінка ефективності впровадження вищезгаданої системи, а також результати річного катамнестичного спостереження виявили її результативність у 78% випадків. |
