У дисертаційній роботі наведено теоретичне обгрунтування й нове рішення проблеми порушення подружньої адаптації при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків. Проблему розв’язано на основі психодіагностичного підходу до дослідження феномена порушення подружніх стосунків з метою розробки системи диференційованої психологічної корекції. Порушення подружніх стосунків має складний генез, у якому беруть участь психогенні, соціогенні, негативні соціально-психологічні та соматогенні чинники. Їхня взаємодія призводить до розвитку двох варіантів порушення адаптації подружжя – соціально-психологічного й сексуального, в рамках яких формуються різні його форми. Соціально-психологічний варіант порушення подружніх стосунків виявляється в комунікативній формі, що виникає внаслідок міжособистісного конфлікту, пов’язаного з невиконанням функцій сім’ї і невмінням знаходити вихід із конфліктних ситуацій. Перешкоджає конструктивному розв’язанню конфліктів також наявність у подружжя дисгармонійних рис особистості – дезадаптивних та рис порушеної самоактуалізації. Сексуальне здоров’я подружніх пар залишається збереженим. Комунікативна форма порушення адаптації подружжя справляє найбільш руйнуючий вплив на міцність шлюбу: при ній 81±5% чоловіків і 89±4% жінок думають про розлучення чи роблять спроби розлучитися. Сексуальний варіант порушення стосунків подружжя має поліморфне вираження – від виявляється в статеворольовій, сексуально-еротичній формах і у формі, зумовленій сексуальною дисфункцією у чоловіка. Причиною статеворольової форми є девіація статеворольової поведінки (трансформація чи гіперрольова поведінка) в одного чи обох подружжів та несприятливе сполучення її в парі. Сексуально-еротична форма розвивається внаслідок розбіжності діапазону прийнятності подружжів і невідповідності їхньої сексуальної поведінки, в основі якої лежить низький рівень поінформованості в питаннях сексу. Причиною третьої із зазначених форм є сексуальна дисфункція у чоловіків, зумовлена наслідками черепно-мозкової травми (нейрогуморальними, вегетативно-судинними та психічними розладами).
При цьому має місце стрижневе ураження при статеворольовій формі – психологічного компонента, при сексуально-еротичній – інформаційно-оцінної складової соціального компонента, при порушенні подружньої адаптації, зумовленому сексуальною дисфункцією у чоловіків, – нейрогуморальної та психічної складових біологічного компонента сексуального здоров’я. У формуванні порушень подружньої взаємодії роблять свій внесок неправильні типи виховання подружжів, несприятливе сполучення в парі акцентуацій характеру та психосексуальних типів чоловіка і жінки, а також статеворольова дискордантність, що призводить до внутрішньоособистісного конфлікту. Дисгармонуючу роль відіграють сполучення в подружній парі при соціально-психологічному варіанті порушення подружніх стосунків таких характерологічних чинників, як домінантність у обох подружжів або пасивність у чоловіків і домінантність у жінок. При сексуальному варіанті порушення подружньої адаптації є високими показники сексуальної заклопотаності у чоловіків і в жінок.
У статеворольовій поведінці на рівні Я-концепції у подружжів з першим із цих варіантів позначаються високі показники маскулінності і низькі – фемінінності; на соціогенному рівні маскулінність чоловіків близька до нормативної, фемінінність жінок – підвищена. У подружжя з другим варіантом маскулінність знижена на тому й іншому рівні. У подружжя з першим варіантом порушень спостерігаються домінантний стиль і дезадаптивна форма поведінки, завищена самооцінка, неадекватне сприймання одне одного. При другому варіанті мають місце субмісивний стиль стосунків, у чоловіків – дезадаптивна форма поведінки, у жінок порушення поведінки не досягає дезадаптивного рівня; у чоловіків занижена самооцінка й висока оцінка своїх дружин. При соціально-психологічному варіанті порушення адаптації способами врегулювання конфліктів є змагання й ухилення, при сексуальному варіанті понад 1/3 подружжя застосовують правильний спосіб розв’язання конфліктів – співробітництво. Обстеження подружніх пар з порушенням адаптації повинно включати психоанамнез, психодіагностичні дослідження та системно-структурний аналіз сексуального здоров’я. Цей комплекс досліджень дає змогу виявити особистісні характерологічні відмінності кожного з подружжя, визначити характер їхніх міжособистісних стосунків, рівень подружньої адаптації та подружнього щастя, функціональність шлюбу і врешті-решт визначити форму порушення подружньої взаємодії. Психологічна корекція порушень адаптації подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків має являти собою систему заходів, що диференційовані у відповідності з формою порушення подружніх стосунків і проводяться поетапно. При цьому не етапі вироблення настанови слід використовувати методи раціональної, інформаційної, особистісно-орієнтованої психотерапії та бібліотерапії, на етапі навчення – комунікаційний, сімейно-рольовий, статеворольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, самонавіювання й аутогенне тренування.
Проведення розробленої системи психокорекції дає змогу досягнути достатньо високого ефекту у подружніх пар з усіма формами порушення адаптації при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіка. |