У роботі наведено теоретичне обгрунтування й практичне розв’язання проблеми порушення подружньої адаптації при сукупній із сексуальними розладами міомі матки у дружини. Проблему розв’язано на основі системного підходу до дослідження феномена дезадаптації подружжів з метою розробки ефективної системи психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров’я подружньої пари при даному захворюванні та його ускладненнях у жінок. При міомі матки подружня дезадаптація в більшості випадків – 62±5% – має первинний характер, тобто виникає до розвитку в жінок цього захворювання, з самого початку подружнього життя або через 3-5 років після одруження. У 38±5% випадків сексуальна дезадаптація розвивається у подружжів вторинно, як наслідок неврологічних ускладнень міоми матки у дружини. Соматосексуальний розвиток хворих нерідко уповіль-нений, а у психосексуальному розвитку ретардація спостерігається більш ніж у половини жінок, до того ж у всіх пацієнток із сексуальною дисфункцією. У їхніх чоловіків темп статевого розвитку переважно відповідає нормі. З девіацій психосексуального розвитку в тих та інших відзначається порушення статеворольової поведінки, найчастіше (у 37±7% жінок і 30±7% чоловіків) її трансформація. У 53±5% хворих на міому матки виявляються неврологічні ускладнення цієї патології: невралгія стегново-статевого нерва, синдром вегетативно-судинної дистонії, синдром порушення сечовидільної функції та радикулалгічний синдром, які, як правило, супроводжуються геніталгіями, що призводять до оргазмічної дисфункції. У психічному стані у більшості (76±4%) хворих і 46±5% їхніх чоловіків відзначаються невротичні, афективні або особистісні розлади: у жінок найчастіше демонстративний розлад особистості і неврастенія, рідше легкий депресивний епізод та тривожний розлад особистості; у чоловіків – ананкастний розлад особистості та дистимія.
Ці психопатологічні прояви, дисгармонійний особистісний профіль подружжя, практично повна відсутність серед них синтонних особистостей із симетричними діаграмами, розбіжність ціннісних орієнтацій у переважної більшості подружжів відіграють суттєву роль у порушенні їхніх міжособистісних стосунків, а несприятливе сполучення в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки сприяє сексуальній дезадаптації. У жінок із неврологічними ускладненнями виявляються високі рівень тривожності (А=6) та коефіцієнт Шипоша (0,28), що віддзеркалює стен енергодефіциту, виснаження на нейрофізіологічному рівні, що поглиблює сексуальну дезадаптацію. Результати вивчення статеворольвої поведінки подружжя з позицій андрогінної статеворольвої моделі свідчать про наявність у жінок із демонстративною, збудливою, педантичною та застрягаючою акцентуаціями характеру міжрівневої статеворольової дискордантності – невідповідності показників маскулінності на біогенному рівні і рівні Я-концепції, яка відбиває наявний у жінок внутрішньоособистісний конфлікт, що сприяє подружній дезадаптації. При цьому у більшості обстежених відсутня статеворольва комплементарність у парі, що призводить до розузгодженості подружніх стосунків. Первинна подружня дезадаптація у жінок із міомою матки включає дві форми соціально-психологічної дезадаптації – комунікативну форму, зумовлену міжособистісним конфліктом подружжів, та аверсійну, при якій цей конфлікт досягає особливої гостроти через украй негативне ставлення дружини до чоловіка як особистості й сексуального партнера; і дві форми сексуальної дезадаптації – сексуально-еротичну, зумовлену невідповідністю сексуальної поведінки подружжя, і соціокультурну, що є наслідком розбіжності типів сексуальної культури подружжів та інноваційного конфлікту, який виникає при цьому. Вторинна сексуальна дезадаптація являє собою неврогенну (нейрорегуляторну) форму, яка розвивається внаслідок неврологічних ускладнень міоми матки.
Кожний із перелічених чинників є основною причиною розвитку однієї з форм подружньої дезадаптації і може відігравати роль, яка поглиблює дезадаптацію при інших її формах. Система психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при міомі матки у дружини має включати, з одного боку, лікування цього захворювання та його ускладнень, що психотерапевтично потенцюється, з другого – патогенетично спрямовану психотерапію соціально-психологічної та сексуальної дезадаптації подружньої пари. Відповідно до цього підходу при корекції дезадаптації слід застосовувати різноманітні методи сучасної психотерапії: раціональну психотерапію в індивідуальній, парній та груповій формі, інформаційну (когнітивну), персоналістичну, гіпносугестивну психотерапію, бібліотерапію, групову психотерапію з елементами гештальт-терапії і трансактного аналізу; аутогенне тренування, комунікаційний тренінг, статеворольовий психосексуальний, сексуально-поведінковий та сексуально-еротичний тренінг.
Проведення зазначеної системи психотерапевтичної корекції дає змогу досягнути високого і стійкого ефекту у 85±4% подружніх пар із дезадаптивними формами порушення сексуального здоров’я при міомі матки і у 65±5% пар із неврогенною формою його розладу. |
