Анотація до роботи:

Ідіостилю М.О.Шолохова притаманне неодноразове повторення метафори, основою для якої є образ раніше вжитого порівняння. Рідше спостерігаємо переважання компаративних конструкцій, образ яких лексично тотожний метафорі. Так, письменник неодноразово порівнює руки Пантелея Прокопійовича з кінським копитом ("… Пантелей Прокофьевич, обычно сидевший на корточках, поднимал торчмя широкую, что лошадиное копыто, черную ладонь"). І лише раз для актуалізації ширини долоні цього персонажа використано метафору: "Он поднимал торчмя копытистую ладонь…".

Прийом оборотності М.О.Шолохов найчастіше використовує для того, щоб звернути увагу на зовнішність, особливості поведінки епізодичних персонажів. І метафора, і порівняння роблять образ неповторним, але найдійовіший прийом – чергування порівняння та метафори.

Порівняння беруть участь у реалізації ретроспекції, тобто поновлюють у пам'яті читача попередню інформацію. Цю функцію звичайно виконують конструкції, образами яких є слова, що називають персонажів твору: "Всех вас надо, сукиных сынов, как Кошевых перевесть". Повтор порівнянь не тільки нагадує про ту чи іншу деталь, а й надає їй вагомості. Здебільшого при повторі порівнянь образ та основа не змінюються, проте ефективніший прийом – повтор образу порівняння зі зміненою основою: "Высокая, тонкая, гибкая в стану, как красноталовая хворостина, была она похожа на девушку"; "Жила она на белом свете, как красноталовая хворостинка: гибкая, красивая и доступная". Складніший прийом – уживання стосовно того самого предмета образів, що відрізняються за значенням, але належать до одного СП. Майже всі образи порівнянь, предметом яких є антропонім "Марина Пояркова", належать до ЛСГ "домашні тварини". Ретроспективну функцію виконують порівняння, образи яких однакові, а предмети різні: з кремневою гвинтівкою порівнює себе і Пантелей Прокопійович, і дід Сашка.

При повторі може змінюватися не тільки семантика компонентів порівняння, а й їхня структура. Однакові за значенням, та різні за структурою порівняння зазвичай розташовані контактно. Засобом реалізації ретроспекції є такий прийом: М.О.Шолохов уживає порівняння лише раз, але читач постійно повертається до нього; цьому сприяє семантика інших мовних одиниць. Письменник лише раз порівнює волосся на руках Бунчука з шерстю коня. До цього порівняння читача повертає епітет "волосаті", що постійно вживається зі словом "руки". Навпаки, порівняння може поновлювати в пам'яті читача раніше вжитий епітет. Наприклад, чуб Кошевого письменник зіставляє з гроном дикого хмелю. Це порівняння наголошує на значенні епітета "золотистий", що постійно сполучається зі словом "чуб".

ВИСНОВКИ

Порівняння – один з основних прийомів пізнання світу, його традиційно вважають найпростішим мовним засобом образності. Однак дослідники не завжди враховують складність цієї лінгвістичної категорії, якій притаманні антропоцентричність, прагнення до зіставлення через оцінювання віддалених одне від одного явищ дійсності, зумовленість суб’єктивним досвідом автора.

В ідіостилі М.О.Шолохова порівняння – найяскравіша образна одиниця, що тісно пов'язана з ідейно-тематичною спрямованістю його романів. Компоненти порівняння змінюють свої семантичні та емоційно-експресивні можливості; вони є відбитком особистості автора, викликають широке коло асоціацій, активізують увагу й почуття, зумовлюють відповідну реакцію читача. За допомогою порівнянь письменник втілює в художніх образах свої життєві сприйняття, будує індивідуальну мовну картину світу.

З'ясування семантики компонентів порівняння дає змогу вивчити психологію творчості письменника, виявити об'єктивну прагматичну інформацію, що є частиною зображуваного. Цілісне уявлення про семантику порівнянь допомагає створити методика виділення семантичних полів та лексико-семантичних груп. Класифікація порівнянь за належністю компонентів компаративної конструкції до різних семантичних полів є найконкретнішою; вона тісніше пов'язана з індивідуальною картиною світу, ніж класифікації, в основу яких покладено узагальнене категоріальне значення, притаманне компонентам порівняння: істота – неістота, конкретне – абстрактне, унікальність – збірність. Найпоширенішими типами порівнянь у М.О.Шолохова є такі: людина – людина, людина – тварина, людина – явище природи, людина – предмет.

Виконуючи прагматичну функцію, компоненти порівняння змінюють свою смислову структуру. Створенню образності текстів М.О.Шолохова сприяє не стільки семантична своєрідність компонентів порівняння, скільки збагачення значення предмета компаративної конструкції в складі художнього цілого. Порівняння не ставить предмети, що порівнюються, поряд, затуляючи один предмет іншим, – прийом порівняння примушує одне явище відображатися в іншому з метою отримання нової інформації.

Порівняння належать до домінуючих лексичних засобів, які виражають важливі для розуміння образу значення і повторюються в мовленнєвій репрезентації образу декілька разів. Порівняння в ідіостилі М.О.Шолохова систематизовані, тісно взаємодіють з іншими мовними одиницями, зокрема з метафорою; вони є одним з найголовніших засобів реалізації ретроспекції.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Взаимодействие семантики компонентов сравнения в художественном тексте (на материале романа М.А.Шолохова "Тихий Дон") // Русский язык: вопросы типологии и функционального развития в условиях билингвизма. Вестник Львов. ун-та. Сер. филол. – Львов, 1985.– Вып.16.– С.90–94.

2. Сравнения в публицистике М.А.Шолохова // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. – К.: Вид-во при Київськ. держ. ун-ті "Вища школа", 1985.–
Вип. 17.– С.88–95.

3. Типы взаимодействия сравнений в идиостиле М.А.Шолохова // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.– К.:Логос, 1999.– Вип. 2.– Ч.1.– С.232–239.

4. Взаимодействие метафоры и сравнения в идиостиле М.А.Шолохова // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал.– Харьков, 1999.– № 1–2.– С.84-86.

5. Национально-культурная специфика образа сравнения (на материале романов М.А.Шолохова) // Национально-культурный компонент в тексте и языке: Материалы ІІ Международной научной конференции 7–9 апреля 1999 г., Минск: В 3-х ч. / Отв. ред. С.М.Прохорова.– Мн.: БГУ,1999.– Ч.2.– С.225–228.

6. Ретроспективная функция сравнений в идиостиле М.А.Шолохова // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал.– Харьков, 2000.– № 3–4. – С.80–82.

7. Прагматическая значимость сравнений в идиостиле М.А.Шолохова // Вісник Львів. ун-ту. Сер. філол. – 2000.– Вип. 28.– С.125–128.

8. Сравнение как объект концептуального анализа // Семантика мови і тексту. Збірник статей VI Міжнародної конференції.– Івано-Франківськ: Плай, 2000.– С.410–413.

9. Порівняння як семантична категорія // Вісник Львів. ун-ту. Сер. журналістика.– 2001.– Вип. 22.–С.376–381.

АНОТАЦІЇ

М'яснянкіна Л.І. Порівняння в ідіостилі М.О.Шолохова: функціонально-семантичний і прагматичний аспекти. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди. – Харків, 2002.

Дисертація присвячена виявленню місця порівнянь в індивідуальній мовній картині світу М.О.Шолохова. Порівняння розглянуто як синкретичне явище, що міститься на межі між тропеїчними і нетропеїчними стилістичними прийомами й виконує дві функції – когнітивну та прагматичну. Проаналізовано зв'язок семантики порівнянь з художнім світом М.О.Шолохова, описано семантичні типи порівнянь, виявлено їхню прагматичну значущість, показано роль порівнянь у створенні лексичної структури образів М.О.Шолохова, у реалізації ретроспекції; вказано на системні зв'язки, що виникають між порівняннями в тексті, описано види оборотності порівняння і метафори.