У дисертації реалізований комплексний підхід, на основі якого проведений аналіз стану популяцій бобових кормових трав на заплавних луках в умовах пасовищного та сінокісного користування, що дозволив встановити закономірності росту, продукційного процесу й репродукції бобових трав, а також вікову та віталітетну структури та стійкість до антропогенних навантажень. 1. Пасовищне й сінокісне користування заплавними луками в Лісостеповій зоні України призводить до погіршення умов для продукційного процесу групи досліджуваних бобових рослин: всі їх розмірні параметри знижуються, і їх особини стають дрібнішими. Випасання є жорсткішим фактором, ніж сінокосіння, воно найсильніше пригнічує ріст й порушує формоутворення бобових трав. 2. Продукційний процес, ріст та формоутворення лучних бобових трав індивідуальні для кожного з видів і специфічно трансформуються під впливом випасання та сінокосінь. Це є передумовою для різного рівня стійкості різних видів бобових до відчуження фітомаси. Максимум накопиченої фітомаси в бобових трав досягається у фазі цвітіння – початок плодоношення. 3. За пасквальним і фенісиціальним градієнтами, особливо на початкових їх ступенях, відбувається підвищення чисельності особин бобових трав у розрахунку на одиницю поверхні, яке компенсує здрібніння рослин і веде до того, що розмір надземної маси та вміст сирого протеїну в розрахунку на одиницю площі на окремих ступенях градієнта зростає. Це має місце в T. pratense на ПД1 і ФД1 - ФД2, у M. falcata на ПД1 і ФД1, M. lupulina на ПД1 - ПД4 і ФД1 - ФД3, у L. corniculatus на ФД1 - ФД2, у T. repens на ПД1 - ПД4 і ФД1 - ФД3. До кінцевих ступенів градієнтів запас надземної фітомаси й сирого протеїну істотно зменшується. 4. За відсутності сінокосінь та випасання кількість квіток, що закладаються, у розрахунку на одну особину (на рамет у T. repens і V. cracca) в умовах заплавних лук р. Псел лежить у досліджуваних видів рослин у широкій амплітуді: від 46,1 до 538,7 шт., а плодозав'язуваність варіює від 17,9 % (T. repens) до 92,7 % (L. corniculatus). Величини репродуктивного зусилля складають 6,5 - 17,8 %. Воно мінімальне у M. falcata (6,5 %), максимальне - у T. pratense (17,8 %). 5. В умовах випасання й сінокосів відбуваються істотні зміни репродукції, зумовлені порушенням розвитку деяких генеративних структур при одночасному зростанні величини репродуктивного зусилля, що носить компенсаторно-адаптивний характер. Така трансформація репродукції має в кожного з видів досліджуваних бобових трав індивідуальний характер із піком репродукції на різних ступенях пасквального й фенісиціального градієнтів. 6. Досліджуваним бобовим рослинам на заплавних луках р. Псел властиві «фенологічні черги» цвітіння, які пом’якшують конкуренцію за запилювачів і сприяють стійкості репродуктивного процесу. Рослини T. pratense зацвітають у середньому 21 травня, M. lupulina - 25 травня, T. repens - 29 травня, M. falcata, L. corniculatus і V. cracca - тільки 30 червня. Установлено виражену гетерогенність популяцій бобових за фенологічним станом рослин. 7. На пасовищах і на сінокосах у бобових трав відбувається прискорення термінів проходження фенофаз. Величина цього прискорення залежить від виду рослини й від типу користування лукою. Найбільшою мірою прискорюється проходження фенофаз у M. lupulina (17,3 ± 2,1 дня), меншою мірою прискорюються терміни настання фенофаз у L. corniculatus і V. cracca: 7,9 ± 0,8 і 5,9 ± 0,8 дня. 8. Вікові спектри досліджуваних бобових трав за відсутності випасання та сінокісінь нормальні, повночленні або рідше неповночленні. Пасовищне та сінокісне користування луками чинить на вікові спектри подібний вплив: вони трансформуються зі збільшенням частки особин старшого генеративного та постгенеративного станів. В окремі роки з популяцій частково або зовсім випадають окремі групи передгенеративних особин. У зв’язку з цим індекс відновлюваності популяцій на пасовищах і сінокосах зменшується, а індекс старіння збільшується. Сінокісні навантаження виявляються більш м’якими для бобових лучних трав, що виражається у збереженні достатньо високої частки молодих особин, і, як результат, в деяких випадках, - збільшення індексу відновлюваності популяції. 9. Віталітетні спектри популяцій у бобових на КД відрізнялися переважанням у популяціях особин вищого й середнього класів віталітету при незначній частці особин класу «с». Індекс якості популяцій Q лежав в амплітуді від 0,35 (L. corniculatus) до 0,48 (T. repens, M. falcata, M. lupulina), що відповідає категорії процвітаючих популяцій. 10. Антропогенні навантаження призводять до зниження індексу якості популяції (Q) і переходу популяцій із категорії процвітаючих до депресивних або рідше до рівноважних (T. repens і M. lupulina). Міра зміни віталітетної структури популяцій за пасквальним і фенісиціальним градієнтами в бобових трав неоднакова. Пасовищні навантаження більше трансформують віталітетну структуру популяцій, ніж сінокісні. 11. Стійкість лучних бобових трав до випасання й сінокосінь визначається поєднанням властивостей їх особин, популяцій і видів. Вона залежала від мінливості й пластичності структурних компонентів особин, збалансованості розвитку вегетативної й генеративної сфер рослин, захищеності бруньок відновлення та діяльності контрактильних коренів, здатності змінювати вертикальну структуру розміщення надземної фітомаси, репродуктивної стратегії рослин і вікової та віталітетної структури їхніх популяцій. Діапазони відносної стійкості лучних бобових трав до випасання й сінокосінь складають ПД1 - ПД2 і ФД1 - ФД3. 12. В якості діагностичних ознак переексплуатації лучних екосистем і критичного стану популяцій бобових кормових трав установлено: а) неповночленність і виражену правобічність вікових спектрів; б) індекс відновлюваності популяцій нижчий за 0,1; в) індекс віталітета популяцій нижче 0,15 з переходом їх до категорії депресивних; г) інсуляризованість популяційних полів. На основі цього розроблено методику експертної оцінки стану лучних екосистем для виявлення територій потенційно придатних для включення до екологічної мережі в якості її ядер або коридорів, яку апробовано й схвалено на Європейському Семінарі (Австрія). |