Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Розведення та селекція тварин


Дем'яненко Алла Анатоліївна. Популяційно-генетична оцінка асканійської м'ясо-вовнової породи овець з використанням молекулярно-генетичних маркерів : дис... канд. с.-г. наук: 06.02.01 / УААН; Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова. — Асканія-Нова, 2007. — 156арк. — Бібліогр.: арк. 120-151.



Анотація до роботи:

Дем’яненко А.А. Популяційно-генетична оцінка асканійської м’ясо-вовнової породи овець з використанням молекулярно-генетичних маркерів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2007.

З використанням поліморфізму систем груп крові, білків та ферментів крові досліджено параметри генофонду та генетичної структури асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною та її структурних елементів. Здійснено комплексну оцінку рівня генетичної мінливості популяції, динаміки генетичної інформації у часовій дивергенції. Показано дію природного відбору та виявлено генотипи, які впливають на стан генетичної структури стад. Визначено рівень міжлінійної диференціації за молекулярно-генетичними маркерами. Досліджено взаємозв’язок окремих та комплексних генотипів з рівнем розвитку основних селекціонованих ознак овець і встановлено, що з підвищенням гетерозиготності особин рівень їх продуктивності зростає. Кращими параметрами живої маси та настригу вовни характеризуються тварини, отримані від підбору батьківських пар з низьким рівнем генетичної схожості.

Ключові слова: вівця, локус, алель, генотип, генетична структура, гетерозиготність, жива маса, настриг вовни.

1. Вівці асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною характеризуються поліморфним станом А, В, С, D, R-систем груп крові, а також білків трансферину і гемоглобіну та ізоферментів лужної фосфатази і сироваточної арілестерази. Мономорфізмом: альбуміну, карбоангідрази та амілази-1. Рівень поліморфності локусів груп крові варіює в межах 1,62-4,41, білків та ферментів – 1,14-3,21, що обумовлює можливості використання молекулярно-генетичних маркерів у генетико-біохімічних та імуногенетичних дослідженнях овець.

2. Співвідношення між рідкісними генотипами і з високою частотою зустрічальності коливаються в інтервалі 0,11-0,33, що є підтвердженням високого рівня поліморфізму білкових та ізоферментних систем крові досліджених типів овець.

3. Еритроцитарні антигени В-системи груп крові кросбредних овець асканійської селекції утворюють 22 гомо- та гетерозиготних генотипи, які детермінуються 15 алелями; А-системи – 6 генотипів та 4 алеля; С-система – 5 генотипи і 4 алеля; D та R-системи – по 3 генотипи та 2 алеля. У Tf-локусі ідентифіковано 5 електрофоретичних типів, що формують 15 генотипів, в Hb-системі – 3 типи та 4 генотипи, в ізоферментних локусах – по 3 генотипи та 2 алеля.

4. Популяції овець асканійської м’ясо-вовнової породи характеризуються високим рівнем генетичної мінливості. Середній ступінь гетерозиготності за групами крові складає 0,565, за білковими локусами – 0,456, що значно вище аналогічного показника серед ряду видів диких та свійських тварин і відповідає дивергенції популяції на стадії розвитку. У часовому інтервалі рівень генетичної мінливості даного формування постійно знижується, що свідчить про наявність процесу генетичної консолідації породи.

5. У досліджених популяціях овець спостерігається порушення співвідношення між розповсюдженням гомо- та гетерозиготних генотипів у більшості білкових локусів з правостороннім ексцесом (D = + 0,071.+ 0,324), що свідчить про надлишок фактичної гетерозиготності у порівнянні з теоретично очікуваною.

6. Аналіз філогенетичних взаємин між новоствореними типами та їх материнськими породами свідчить про те, що генетична дистанція добре корелює з таксономічним рангом досліджених популяцій овець, тобто чим вище ранг порівнювальних таксонів, тим більше значення генетичних відстаней між ними.

7. За рівнем розповсюдження імуногенетичних маркерів генеалогічні лінії кросбредного та чорноголового типів овець об’єднані в окремі кластери, котрі характеризують рівень міжлінійної диференціації. При цьому конфігурація кластерів, побудованих окремо за генетичними та продуктивними параметрами, не співпадає, тобто фенотип досліджених ліній є більш мінливим в процесі селекції, ніж генотип за молекулярно-генетичними маркерами.

8. В екстремальних умовах навколишнього середовища вектори відбору гомо- та гетерозиготних генотипів різноспрямовані і перевага за високополіморфними локусами в основному надається гомозиготним тваринам. При цьому більш пристосованими є рідкісні генотипи TfCC, TfАА, TfBE, TfАC.

9. Знижений рівень гетерозиготності кросбредних овець зумовлює відносно малі значення кількісних ознак продуктивності і ефект більшої пристосованості середніх фено- та генотипів, що відхиляються за сукупністю ознак праворуч від центру розподілу.

10. Спрямований відбір та підбір на отримання високогетерозиготних генотипів сприяє підвищенню рівня живої маси овець асканійської м’ясо-вовнової породи на 6,0...6,3%, настригу вовни – на 7,5...7,9%.

11. Підбір батьківських пар М+ х М+ позитивно впливає на рівень вовнової продуктивності їх потомків. При цьому настриг вовни останніх у порівнянні з ровесницями вищий на 1,6...10,3%.

Пропозиції виробництву

1. Для контролю за динамікою генетичної структури популяцій овець асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною необхідно здійснювати систематичний моніторинг з використанням імуно- та біохімічних маркерів.

2. Для підвищення м’ясної та вовнової продуктивності тварин кросбредного і чорноголового типів при підборі батьківських пар доцільно враховувати їх генотипи за білковими поліморфними локусами з метою формування високогетерозиготного потомства.

Публікації автора:

1. Дем’яненко А.А. Імуногенетична характеристика популяцій овець асканійської м’ясо-вовнової породи племзаводу „Маркеєво” // Вівчарство. – 2005. – № 31-32. – С. 231-234.

2. Іовенко В.М., Дем’яненко А.А. Генетичні особливості кросбредних овець асканійської селекції // Матер. Міжнар. науково-практичної конф. “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи.” – Кам’янець-Подільськ, 2004. – С. 45-46. (Автором визначенні завдання роботи, отримано експериментальні дані, проведено їх аналіз та написання статті).

3. Дем’яненко А.А., Іовенко В.М. Генетична структура популяції кросбредних овець племзаводу „Маркеєво” за молекулярно-генетичними маркерами // Аграрний вісник Причорномор’я, Одеса, Вип. 32, 2006 С. 58-60. (Здобувачем проведено аналіз генетичної структури овець дослідженого типу за поліморфними білками і ферментами крові).

4. Дем’яненко А.А. Генетична характеристика ліній овець асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною племзаводу „Асканія-Нова” // Таврійський науковий вісник. – Херсон: Айлант, 2006. Вип. - 46 . – С. 60-66.

5. Іовенко В.М., Дем’яненко А.А. Відносна життєздатність та пристосованість різних генотипів кросбредних овець // Вівчарство. – 2006. – № 33. – С. 87-89. (Автором вивчено взаємозв’язки між життєздатністю та пристосованістю окремих генотипів овець і підготовлено до друку статтю).

6. Дем’яненко А.А. Рівень гетерозиготності та продуктивні ознаки овець асканійської м’ясо-вовнової породи // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Миколаїв: МДАУ., 2007. – Вип. 1(39). – С.192-197.

Дем’яненко А.А. Популяційно-генетична оцінка асканійської м’ясо-вовнової породи овець з використанням молекулярно-генетичних маркерів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2007.

З використанням поліморфізму систем груп крові, білків та ферментів крові досліджено параметри генофонду та генетичної структури асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною та її структурних елементів. Здійснено комплексну оцінку рівня генетичної мінливості популяції, динаміки генетичної інформації у часовій дивергенції. Показано дію природного відбору та виявлено генотипи, які впливають на стан генетичної структури стад. Визначено рівень міжлінійної диференціації за молекулярно-генетичними маркерами. Досліджено взаємозв’язок окремих та комплексних генотипів з рівнем розвитку основних селекціонованих ознак овець і встановлено, що з підвищенням гетерозиготності особин рівень їх продуктивності зростає. Кращими параметрами живої маси та настригу вовни характеризуються тварини, отримані від підбору батьківських пар з низьким рівнем генетичної схожості.

Ключові слова: вівця, локус, алель, генотип, генетична структура, гетерозиготність, жива маса, настриг вовни.