Анотація до роботи:

Сорочинський М.Г. Попередження злочинності засобами кримінального права. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Одеська національна юридична академія, Одеса, 2004.

У дисертації в соціально-правовому контексті досліджуються кримінально-правові засоби попередження злочинності. Дисертація є комплексним дослідженням питання про роль кримінального права в попередженні злочинності. Вивчено роль різних норм та інститутів кримінального права в попередженні злочинності та механізм їхньої соціальної дії. Проаналізовано роль криміналізації злочинів з подвійною превенцією в попередженні злочинності. Здійснено комплексне порівняльне вивчення кримінальних законодавств десяти країн колишнього Радянського Союзу, Центральної та Західної Європи, а також громадської думки про систему кримінальної юстиції та застосування кримінального права в ній. Сформульовано рекомендації щодо підвищення ефективності кримінально-правового впливу на злочинність, зокрема щодо підвищення рівня захисту прав потерпілих та відшкодування завданої злочинами шкоди.

Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки.

Зміст поняття попередження злочинності засобами кримінального права не достатньо чітко визначений в літературі. Зокрема, до цього поняття традиційно включають засоби протидії злочинності, які не є попереджувальними у власному розумінні слова, а являють собою засоби утримання осіб від вчинення злочинів. В зв’язку з цим при розгляді ролі кримінально-правових засобів в попередженні злочинності доцільно спиратися на кримінологічне визначення попередження злочинності як системи заходів, спрямованих на усунення та нейтралізацію причин та умов злочинності, переривання злочинної активності на ранніх етапах її прояву (профілактика, запобігання та переривання злочинів).

Результати дослідження дозволяють сформулювати також низку практичних рекомендацій в сфері кримінального законодавства та практики його застосування.

В сфері визначення санкцій кримінально-правових норм необхідно в процесі внесення змін та доповнень до КК України дотримуватися принципу відповідності між тяжкістю санкції кримінально-правової норми та віднесенням відповідної норми до категорії злочинів, що безпосередньо посягають на права та інтереси фізичних та юридичних осіб, або ж до злочинів з подвійною превенцією.

З метою стимулювання осіб, винних у вчиненні злочинів, до повного та можливо швидкого відшкодування шкоди, завданої злочином, необхідно здійснити ряд заходів з доповнення чинного законодавства (перш за все норм заохочувального характеру) та вдосконалення практики їхнього застосування.

Задля реалізації вказаних заходів пропонується проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення попередження злочинів та відшкодування шкоди, завданої злочинами". Текст проекту Закону наводиться в додатку до дисертації. Зокрема, проектом пропонується:

– запровадити до КК України загальну норму, якою передбачити, що умовою настання кримінальної відповідальності за окремі категорії злочинів є наявність заяви чи скарги особи, яка є потерпілим (у випадку фізичної особи), або якій шкоду завдано злочином (у випадку юридичної особи), розширивши таким чином категорію злочинів приватно-публічного звинувачення та встановивши її в якості кримінально-правового інституту. До такої категорії злочинів пропонується віднести ряд діянь (розкрадання, інші злочини проти власності, угон транспортного засобу), спрямованих проти близьких родичів та ряд статевих злочинів. Запровадження такого інституту до КК України дозволить повніше враховувати при застосуванні норм кримінального права інтереси та права осіб, потерпілих від злочинів, та спрямовувати зусилля правоохоронних органів на притягнення винних до кримінальної відповідальності лише в тих випадках, коли до цього є воля потерпілого;

– викласти в новій редакції статтю 46 чинного КК України, передбачивши в ній не лише випадок звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку з примиренням винного з потерпілим, але й врегулювавши детальним чином підстави застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності. Зокрема, передбачено запровадження обмежень на застосування цього інституту у випадках фактів тиску на потерпілого, його незастосування до випадків вчинення злочинів організованою групою, бандою чи злочинною організацією із одночасним поширенням дії цього інституту на злочини середньої тяжкості;

– доповнити перелік додаткових покарань, що можуть застосовуватися судом, покаранням у вигляді кримінальної реституції. Таке покарання може полягати у покладенні судом на засудженого обов’язку відшкодувати завдану злочином шкоду, а також виконати інші дії, спрямовані на виправлення завдано злочином шкоди та недопущення повторення правопорушень щодо потерпілого (наприклад, письмове вибачення, передача певного майна, зміна місця проживання, накладення інших обмежень). Запровадження подібного додаткового покарання, яке буде застосовуватися за заявою потерпілого, надасть потерпілому можливість впливати на процес призначення покарання з тим, щоб не допустити повторення правопорушень щодо нього;

– доповнити перелік обов’язків, які суд може покладати на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням (стаття 76 КК України), обов’язком відшкодувати заподіяну злочином шкоду.

Внесення подібних змін до КК України дозволить запровадити до кримінального законодавства нові норми, що стимулюватимуть позитивну поведінку правопорушників та добровільне відшкодування ними завданої злочином шкоди. Це, як показують результати дослідження, сприятиме попередженню нових злочинів та недопущення поглиблення негативних наслідків вже скоєних.

Публікації автора:

1. Сорочинський М.Г. Деякі проблеми відповідальності за порушення правил обігу сильнодіючих та отруйних речовин // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – Вип. 11. – с. 454-457.

2. Сорочинський М.Г. Застосування кримінального права судом: захист прав потерпілого та попередження злочинності // Актуальні проблеми політики. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип. 13-14. – с. 586-591.

3. Сорочинський М.Г. Кримінальне право та попередження відпливу капіталу за кордон // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 5. – с. 91-93.

4. Сорочинський М.Г. Проблеми взаємодії правових та соціальних механізмів попередження злочинності // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип. 14. – с. 94-99.

5. Сорочинський М.Г. Теоретичні підходи до ролі кримінального права в попередженні злочинності: історичний огляд // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 18. – с. 816-819.

6. Сорочинский Н.Г. Преступления без жертв как криминологическая проблема // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: "Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів". Частина І. Проблеми попередження правопорушень. (Одеса,19–20 жовтня 2000 року). – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – 244 с. – с. 161-166.

7. Сорочинський М.Г. Місце потерпілого від злочину в карному праві і попередження злочинності // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції (13–14 лютого 2003 р.). – Львів: ЛНУ імені І. Франка, 2003. – с. 456-458.

8. Сорочинський М.Г. Процедури примирення у кримінальному судочинстві // Проблеми розвитку держави і права України в сучасних умовах. Тези доповідей учасників Всеукраїнської студентської наукової конференції. 30–31 березня 2000 р. – Одеса: Юридична література, 2000. – с. 445-446.