У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в експериментальному обгрунтуванні доцільності застосування для фармакопрофілактики стресорних ушкоджень печінки нейротропних засобів (пірацетаму, церебролізину і мексидолу). 1. Гострий стрес викликає підвищення проникності мембран гепатоцитів, порушує дезінтоксикаційну функцію печінки білих щурів, що виявляється вірогідним підвищенням активності аланінамінотрансферази в 1,9 рази, аспартатамінотрансферази – в 1,6 рази, альдолази – в 2,5 рази, лужної фосфатази – в 2,0 рази та гама-глутаматтранспептидази – в 2,3 рази в сироватці крові, підвищенням концентрації загального і непрямого білірубіну в 1,3 рази (р<0,02) та рівня бромсульфалеїну в сироватці крові в 3,4 рази (р<0,001). При цьому порушується вуглеводний обмін у органі – зменшуються запаси глікогену в 1,7 рази (р<0,001) і глюкози в 1,5 рази (р<0,01), зростає вміст лактату в 1,8 рази (р<0,02), реєструється активація процесів перекисного окиснення ліпідів і порушення антиоксидантного захисту – підвищуються вміст ТБКАП в 2,3 рази (р<0,001) і активність каталази в 1,5 рази (p<0,05). 2. Одноразове введення пірацетаму білим щурам (100 мг/кг внутрішньо-очеревинно) за 30 хв до початку гострого стресу попереджує порушення функціонального стану печінки тварин, що виявляється в зменшенні в сироватці крові активності ферментів-маркерів ушкодження гепатоцитів: аланінамінотран-сферази – в 1,5 рази (p<0,05), альдолази – в 1,7 рази (p<0,01), лужної фосфатази – в 1,6 рази (p<0,01), гама-глутаматтранспептидази – в 1,5 рази (p<0,05) і попередженні порушення дезінтоксикаційної функції органу порівняно з контролем. Пірацетам в печінці попереджує зменшення запасів глікогену в 1,5 рази (p<0,02) і глюкози – в 1,5 рази (p<0,02), вмісту піровиноградної кислоти – в 1,6 рази (p<0,01), попереджує зростання вмісту лактату в 1,7 рази (p<0,02) і вірогідно запобігає збільшенню вмісту ТБКАП та активності каталази в органі. Препарат також вірогідно попереджує інволюцію тимусу, гіпертрофію надниркових залоз та зменшує ушкодження слизової оболонки шлунку. 3. Застосування церебролізину (0,1 мл/кг внутрішньоочеревинно) одноразово за 30 хв перед гострим стресом справляє позитивний вплив на функціональний стан печінки щурів, що виявляється зниженням в сироватці крові активності альдолази в 1,5 рази (p<0,02), гама-глутаматтранспептидази в 2,3 рази (p<0,01) і попередженням гіпербілірубінемії порівняно з контролем. Профілактична дія препарату при гострому стресі супроводжується зменшенням вмісту лактату в 1,6 рази (p<0,01) і вмісту ТБКАП у печінці в 1,7 рази (p<0,01). 4. Мексидол (100 мг/кг) при одноразовому профілактичному внутрішньо-очеревинному введенні за 30 хв до початку гострого стресу справляє гепатопротекторну дію, що виявляється зменшенням у сироватці крові активності ферментів-маркерів ушкодження гепатоцитів: аланінамінотрансферази – в 1,6 рази (p<0,05), альдолази – в 1,7 рази (p<0,01), лужної фосфатази – в 1,4 рази (p<0,01), гама-глутаматтранспептидази – в 1,5 рази (p<0,05) і покращенням дезінтоксикаційної функції печінки. Препарат попереджує зменшення вмісту глікогену (p<0,05) і накопичення лактату в печінці (p<0,05) та в сироватці крові (p<0,02), вірогідно запобігає накопиченню ТБКАП в печінці і сироватці крові та зміні активності каталази в органі. Мексидол вірогідно попереджує інволюцію тимусу і гіпертрофію надниркових залоз, відносна маса яких в 1,4 рази (p<0,05) менша порівняно з контролем. 5. За даними дискримінантного аналізу найбільш ефективно попереджує стресорні ушкодження печінки мексидол (значення константи -3,07Е+17; середнє значення дискримінантної функції 2,3Е+17), менш активними виявляються пірацетам (середнє значення дискримінантної функції 1,18Е+17) і церебролізин (середнє значення дискримінантної функції -4,1Е + 17). 6. Механізм гепатопротекторної дії пірацетаму, церебролізину і мексидолу може бути обумовлений прямим позитивним впливом препаратів на процеси гліколізу в печінці і наявністю у них антиоксидантних властивостей. Це підтверджується тим, що в модельній системі на основі гомогенатів печінки з відтворенням процесів гліколізу пірацетам (10-1 мг/г) підвищує вміст піровиноградної кислоти в 1,6 рази (р<0,05), знижує вміст лактату в 1,5 рази (р<0,02), а за умов індукованого ПОЛ препарат знижує вміст ТБКАП в 1,7 рази (р<0,001), підвищує активність супероксиддисмутази в 1,8 рази (р<0,05) і каталази в 1,9 рази (р<0,01) порівняно з контролем. Церебролізин (10-4 мл/г) в дослідах in vitro вірогідно запобігає накопиченню молочної кислоти, підтримує на рівні норми співвідношення піруват/лактат, а також на фоні індукованого ПОЛ вірогідно зменшує концентрацію ТБКАП і підвищує активність супероксиддисмутази і каталази порівняно з такими в гомогенатах без препарату. Мексидол (10-1 мг/г, 1 мг/г) за аналогічних умов, подібно до пірацетаму, корегує процеси гліколізу і пероксидації в гомогенатах печінки. |