У дисертації здійснено вирішення наукового завдання з розроблення пропозицій щодо вдосконалення системи попередження адміністративних деліктів органами внутрішніх справ та впровадження їх у нормативне регулювання і практичну діяльність (акти впровадження, видані Інститутом законодавства Верховної Ради України та Київським національним університетом внутрішніх справ). Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження і дійти таких науково обґрунтованих висновків: 1. Визначено адміністративні делікти, що є об’єктами попереджувального впливу органів внутрішніх справ: 1) адміністративні делікти, підвідомчі органам внутрішніх справ (ст. 222 КУпАП); 2) адміністративні делікти, за якими адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ обмежуються складанням протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 255 КУпАП). Запропоновано виокремити значний масив адміністративних проступків, не віднесених законодавством ні до першої, ні до другої групи. Здійснюючи правоохоронні функції, працівники міліції досить часто отримують інформацію або виявляють правопорушення, за якими безпосередньо на них не покладається обов’язок адміністративно-правового реагування. У таких випадках належить обов’язково інформувати компетентні органи з передачею відповідних матеріалів для вжиття передбачених законом заходів. 2. Необхідними передумовами ефективного запобігання адміністративним деліктам є виявлення і вивчення причин та умов, що сприяють їх скоєнню, оскільки саме це дає можливість глибше зрозуміти їх природу, а отже, протиставити їм свідомо розроблені цільові заходи. Зважаючи на загальноприйняту точку зору на класифікацію причин та умов правопорушень, більш конкретно розглянуто зміст таких малодосліджених груп детермінант адміністративних деліктів, як психологічні та ідеологічні. Наведено аргументи на захист положення про зростаючу їх значимість порівняно з іншими групами детермінант. 3. Аналіз відомчої та міжвідомчої нормативно-правової бази свідчить про досить широкий обсяг завдань органів і підрозділів внутрішніх справ у сфері попередження адміністративних деліктів, у тому числі тих, що не віднесені адміністративним законодавством безпосередньо до їх відання. Запобіжними функціями значною мірою наділений блок міліції громадської безпеки (служби: патрульно-постова, дорожньо-патрульна, дільничних інспекторів міліції, дозвільної системи, охорони, громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також чергові частини органів внутрішніх справ тощо). Блок кримінальної міліції (зокрема, служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, у справах дітей, приймальники-розподільники для дітей) також має повноваження щодо попередження певної групи адміністративних деліктів. 4. Ефективність здійснення попередження адміністративних деліктів органами внутрішніх справ залежить від рівня взаємодії суб’єктів державної системи профілактики правопорушень, якими виступають органи законодавчої і виконавчої влади, прокуратури, юстиції, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Державної митної служби, Державної прикордонної служби, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства промислової політики України та інші органи, які в межах встановлених законодавством повноважень здійснюють попередження різних груп правопорушень. Крім вказаних державних органів, у профілактиці правопорушень активно, згідно з повноваженнями, беруть участь органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, засоби масової інформації, окремі громадяни та їх об’єднання. 5. Зазначається зростаюча роль Церкви в налагодженні співпраці з державними органами та неурядовими інституціями в профілактичній роботі, передусім щодо морально-духовного впливу на конкретних осіб, які мають антигромадські установки у поведінці. Поряд з іншими сферами суспільного життя Церква здійснює свою діяльність у сфері попередження як адміністративних деліктів, так і злочинів. Відповідно до положень Соціальної концепції УПЦ, “… профілактика є можливою насамперед через виховання та просвіту, спрямовані на утвердження в суспільстві істинних духовних та моральних цінностей. У цій справі Православна Церква покликана до активної взаємодії зі школою, засобами масової інформації, правоохоронними органами”. 6. У третьому розділі актуальні проблеми попередження адміністративних деліктів розглядаються у взаємозв’язку з реформуванням державного управління у сфері правопорядку, що має досить важливе значення: – для збереження морального і фізичного здоров’я громадян, а отже, і суспільства в цілому (зокрема, щодо попередження деліктів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин); – для зміцнення правопорядку в державі, у тому числі щодо попередження діянь, пов’язаних з виявами ксенофобії і расової нетерпимості; – для забезпечення прав і свобод громадян (зокрема, у сфері виконання паспортних правил та норм міграційного законодавства України); – для покращання попереджувального впливу органів внутрішніх справ щодо порушень правил дорожнього руху та дотримання транспортної дисципліни. 7. Здійснювана сьогодні державна політика у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, зокрема попередження правопорушень у цій сфері, є недостатньо ефективною, оскільки в її основу щодо протидії немедичному вживанню наркотиків покладено принцип зниження шкоди замість орієнтації на повну відмову від вживання наркотиків, з посиленням уваги до реабілітації та ресоціалізації наркозалежних. 8. Порівняно новим напрямом діяльності органів внутрішніх справ є попередження виявів ксенофобії та расизму, у зв’язку з чим у травні 2007 р. МВС України розроблено і реалізується План дій щодо протидії расизму в Україні до 2009 р. За результатами дослідження обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до чинного законодавства, й у вигляді законопроекту внесено відповідні пропозиції до профільного комітету Верховної Ради України. 9. Протягом останніх років спостерігається помітна активність державних органів стосовно модернізації паспортної системи України, що закріплено в численних урядових постановах, наказах МВС України та інших відомств. Запровадження системи електронного обліку фізичних осіб пов’язане, головним чином, з проблемами подолання міжнародного тероризму, нелегальної міграції, забезпечення реалізації конституційних прав громадян на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Між тим, на практиці фізичні особи, які за своїми переконаннями ментально не сприймають запропоновану систему обліку інформації про себе, можуть мати певні обмеження (ускладнення) в реалізації прав, передбачених і гарантованих Конституцією України (статті 21, 32, 33, 41, 42, 43, 46, 48, 49, 53). Отже, запровадження у повному обсязі системи електронного обліку фізичних осіб за обставин, розглянутих у дослідженні, може призвести до порушень конституційних прав і свобод громадян, на противагу декларованому забезпеченню їх реалізації. Формально такий підхід не виключає і різкого збільшення кількості порушень правил паспортної системи та норм міграційного законодавства України загалом законослухняними громадянами. 10. Подальшій стабілізації ситуації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, окрім таких, що вже встановлено законодавством, покликані сприяти й інші заходи, зокрема: 1) випуск збірників дорожніх мап із зазначенням усіх дорожніх знаків, наявних у кожному окремому населеному пункті, а також із поясненнями, для чого в певному конкретному місці встановлено той чи інший знак; 2) вивішування над смугою руху знаків, які попереджатимуть водіїв про те, що на певній ділянці здійснюється відеоспостереження за рухом транспорту; 3) встановлення на дорогах із трьома, чотирма смугами (враховуючи досвід країн Євросоюзу) дорожніх знаків не лише на узбіччі дороги, а й над кожною смугою руху транспортного засобу тощо. | 