У дисертації розроблено наукові положення та отримано результати, які мають важливе значення для теорії та практики державного управління і в сукупності вирішують актуальне наукове завдання щодо вдосконалення політико-управлінських засад та організаційно-управлінських форм взаємодії України з українською діаспорою в державах ЄС. Результати дослідження підтверджують висунуту гіпотезу і дають підстави стверджувати про адекватність вибраних методів дослідження, завдяки яким було досягнуто поставлену мету та вирішено завдання дослідження. 1.Проаналізовано сучасний стан наукової розробки вітчизняними та зарубіжними дослідниками проблеми політико-управлінської взаємодії України з українською діаспорою в державах ЄС. Виявлено низку концептуально важливих питань, належно не розкритих у попередніх дослідженнях, які сконцентровані на розробці організаційних і договірно-регуляторних механізмів та особливостях взаємодії України з українською діаспорою пострадянського простору. В науковій літературі практично не висвітлені важливі питання стосовно сутнісних характеристик розвитку та потенціалу українських громад ЄС на сучасному етапі, узагальнення досвіду взаємодії української діаспори ЄС з органами державної влади України, встановлення об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впливають на ефективність такої взаємодії, визначення й обґрунтування основних напрямів удосконалення її політико-управлінських засад. 2.Розкрито зміст та особливості розвитку громад української діаспори різних держав ЄС на сучасному етапі, їх можливості та потенціал у сприянні євроінтеграційній політиці України. Доведено, що українська діаспора країн ЄС виступає особливим чинником розвитку відносин України з державами ЄС. Встановлено, що громади української діаспори країн ЄС мають значний потенціал у політичній, економічній, культурній та науковій сферах, можуть скоординовано здійснювати громадсько-політичні акції, впливати на формування громадської думки країн проживання, чинити тиск на владні структури своїх країн. Це зумовлює необхідність системного залучення української діаспори країн ЄС до реалізації національних інтересів України в даному регіоні, зокрема процесу її європейської інтеграції. Виявлено важливі чинники, які сприяють конституюванню української діаспори країн ЄС як інтегративного фактора у відносинах Україна – ЄС. А саме: –наявність автохтонних громад української діаспори, які вкорінені в суспільства країн проживання й мають досвід організаційно-інституційного функціонування в європейському контексті; –засади етнополітики ЄС щодо легалізації визнання діаспор важливим інструментом налагодження взаємодії між ЄС та іншими країнами; –високий рівень розвитку сучасних засобів комунікацій та наявність єдиного європейського простору, що дає змогу значно підсилювати політичний, фінансовий та культурний потенціал діаспори в окремому регіоні ЄС завдяки безперешкодній підтримці з боку української діаспори інших країн ЄС. 3.З’ясовано природу сучасної української діаспори ЄС як мережевого й політичного феномену та обґрунтовано необхідність урахування особливостей даних сутнісних характеристик діаспори в процесі взаємодії України з українською діаспорою держав ЄС. Показано, що розвиток глобальних комунікаційних мереж сприяє посиленню впливу української діаспори в політичній, економічній, культурній та науковій сферах та визначає сутність сучасної української діаспори як мережевого феномену. Обґрунтовано доцільність розробки практичних заходів щодо взаємодії з українською діаспорою з урахуванням її як мережевого феномену. Це дасть змогу системно й збалансовано вирішувати завдання розвитку потенціалу громад української діаспори. Запропоновано вдосконалити політико-управлінські засади взаємодії України з діаспорою шляхом запровадження принципу всебічного розвитку компонентів української діаспорної мережі та потенціалу діаспори. Розгляд української діаспори країн ЄС як політичного феномену дав змогу виявити особливості впливу ідеологічних засад громадсько-політичної діяльності української діаспори країн ЄС на взаємодію з Україною, а саме активну підтримку діаспорою національно-патріотичних сил в Україні та бачення розвитку України як демократичної держави – члена ЄС. Доведено, що ідентичність засад національного розвитку Української держави ідеологічним засадам громадсько-політичної діяльності української діаспори щодо європейської інтеграції України є важливим фактором залучення української діаспори до вирішення завдань національного розвитку України. 4.Обґрунтовано доцільність надання всебічної державної підтримки українській діаспорі держав ЄС. Усунення негативних факторів, які стримують розвиток потенціалу громад української діаспори в країнах ЄС, – асиміляція, низький рівень задоволення мовних, освітніх, культурних, релігійних потреб, соціального забезпечення, труднощі з налагодженням функціонування інституційної та організаційної складової діаспорної мережі – неможливе без надання ефективної політичної та матеріально-фінансової підтримки з боку Української держави. 5.Узагальнено досвід взаємодії органів державної влади України з громадами української діаспори держав ЄС та виявлено недоліки у сфері державного управління, які перешкоджають взаємодії України з українською діаспорою держав ЄС та співпраці стосовно європейської інтеграції України. Процес взаємодії органів державної влади України з діаспорою характеризується негативними явищами системного характеру – формалізмом, безвідповідальністю, незацікавленістю, низьким рівнем кадрового та матеріально-фінансового забезпечення, нездатністю вирішити нагальні проблеми діаспори. Розглянуто чинну нормативно-правову базу за темою дослідження, в якій зафіксовані політико-управлінські засади взаємодії України з діаспорою, виявлено їх недоліки, що перешкоджають ефективній взаємодії України й діаспори. У чинній нормативно-правовій базі відсутня ідеологічна основа розвитку світового українства та децентралізовано здійснення державної діаспоральної політики. Недостатнім є залучення громадських організацій та представників діаспори до розробки та здійснення державної політики щодо співпраці з діаспорою. Наявне нерозуміння мережевого та політичного феномену діаспори та особливостей впливу сучасних процесів глобалізації на етнополітичні процеси. Це призводить до концентрації взаємодії з діаспорою в національно-культурній площині та маргіналізації інших сфер взаємодії – громадсько-політичної та соціально-економічної. Отже, існуючі політико-управлінські засади в сфері взаємодії України з діаспорою найближчим часом зумовлять посилення процесів асиміляції в громадах української діаспори, зменшення їх політичного, економічного, культурного та наукового потенціалу. 6.Досліджено зарубіжний досвід державного управління в державах ЄС у сфері взаємодії з діаспорою та виявлено можливості його застосування в Україні. Визначено, що політико-управлінські засади взаємодії країн ЄС з діаспорою спрямовані на всебічний розвиток потенціалу останньої та залучення її до вирішення пріоритетних завдань національного розвитку держави, чітке визначення ідеологічних імперативів взаємодії та практичних засобів їх реалізації. Взаємодія з діаспорою є невід’ємним елементом реалізації стратегічної мети національного розвитку, утвердження в світі процвітаючої, авторитетної, політично та економічно сильної, висококультурної та освіченої нації. Відповідно політико-управлінські засади взаємодії з діаспорою відрізняються системністю, охоплюючи весь спектр проблем діаспорного буття: громадсько-політичні, національно-культурні, соціально-економічні. Розглянуті в дисертації засади державної політики щодо співпраці з діаспорою країн ЄС, структура та повноваження органів державної влади в даній сфері, позитивний досвід співпраці в процесі європейської інтеграції та реалізації національних інтересів доцільно застосовувати в Україні. 7.Визначено й обґрунтовано основні напрями вдосконалення політико-управлінських засад взаємодії України з діаспорою в державах ЄС та використання її потенціалу в контексті євроінтеграційної політики України. Розроблено комплекс нових політико-управлінських засад (принципів) взаємодії України з українською діаспорою країн ЄС, запровадження яких має на меті усунення існуючих недоліків, оптимізацію співпраці органів державної влади України, українського суспільства з діаспорою, системне перетворення української діаспоральної політики на українську геокультурну, геостратегічну політику становлення світового українства як впливової сили. Принцип відповідальності держави за розвиток громад української діаспори має стати імперативом взаємодії Української держави з діаспорою. Його необхідно обов’язково зафіксувати в нормативно-правових актах, що сприятиме формуванню відповідального ставлення до здійснення політики держави у сфері взаємодії з діаспорою на рівні свідомості українського суспільства, кожного державного службовця. Під цим принципом розуміється відповідальність держави за належний рівень допомоги громадам української діаспори, гідний представника українського етносу рівень задоволення соціальних, економічних та культурних потреб і непорушення державного суверенітету країн проживання діаспори. 8.Сформовано ідеологічну базу залучення громад української діаспори ЄС до реалізації національних інтересів України та визначено напрями і форми політико-управлінської взаємодії на засадах врахування особливостей функціонування всіх компонентів української діаспорної мережі в ЄС. Нова ідеологія співпраці України з діаспорою передбачає універсальну мету розвитку світового українства – досягнення максимально можливого впливу у світі. Обґрунтовано важливість фіксації цього принципу в нормативно-правових актах як такого, що формує в свідомості кожного українця якісно нове сприйняття взаємодії з діаспорою. Установлено, що процес європейської інтеграції України є важливим кроком у становленні світового українства як впливової сили, але стратегічне значення співпраці України й діаспори в контексті євроінтеграції не доведено до свідомості світового українства та жодним чином не відображене в нормативно-правових актах, євроінтеграційних заходах державної політики України. Відповідно обґрунтовано доцільність удосконалення політико-управлінських засад взаємодії України з українською діаспорою шляхом фіксації стратегічного значення співпраці України з українськими діаспорними громадами ЄС в нормативно-правових актах, рішеннях всесвітніх форумів українців тощо, а також використання ідеї об’єднання українців на теренах Європи в контексті євроінтеграції. Це необхідно для зміни сприйняття самої європейської інтеграції світовим українством, яка має розглядатись як процес консолідації українців навколо здійснення стратегічної мети українства і, відповідно, сприяти стимулюванню активності українських діаспорних громад щодо реалізації національних інтересів України. 9.Доведено, що до політико-управлінських засад взаємодії України з українською діаспорою держав ЄС необхідно включити принцип оптимізації балансу вирішення проблем української діаспори. Обґрунтовано необхідність подолання виявленого дисбалансу практичних заходів державної політики України у сфері практичної взаємодії з українською діаспорою, який характеризується переважанням державної підтримки в національно-культурній сфері, шляхом комплексного вирішення соціальних, економічних та національно-культурних проблем. Соціально-економічний розвиток громад української діаспори країн ЄС в умовах глобалізації є важливим фактором збереження національної ідентичності українців, зміцнення потенціалу й впливу громад щодо сприяння реалізації національних інтересів України. 10.Розроблено принцип реалізації Українською державою сприятливих умов для розвитку взаємодії діаспор з країнами походження на теренах ЄС. Дослідження особливостей політико-правового, економічного, культурного та наукового розвитку ЄС свідчить про створення на його теренах сприятливих умов для ефективної, всебічної взаємодії діаспор з історичними батьківщинами, задоволення потреб діаспорних громад, зміцнення їх потенціалу, розбудови діаспорних організацій та інституцій. Разом з тим зміст чинних концептуальних нормативно-правових документів та державних програм співпраці з українською діаспорою свідчить про ігнорування даних факторів. 11.Обґрунтовано принцип модернізації комунікацій між історичною батьківщиною та діаспорою. Установлено значення сучасних глобально-комунікаційних технологій для збереження національної ідентичності громад української діаспори, розвитку всіх складових діаспорної мережі, політичної, економічної, культурної, наукової діяльності громад української діаспори. У зв’язку з важливістю широкого використання ресурсу сучасних глобально-комунікаційних технологій у процесі взаємодії Української держави з діаспорою необхідне вдосконалення політико-управлінських засад шляхом включення до них вищезазначеного принципу. 12.Розкрито переваги запровадження принципу централізації державного управління при взаємодії України з діаспорою. Це означає забезпечення концентрації повноважень, кадрових та матеріальних ресурсів у межах одного автономного органу державної влади, що створить умови для відповідального, професійного, оперативного та комплексного вирішення питань взаємодії Української держави з українською діаспорою. 13.Обґрунтовано принцип підвищення ролі громадських організацій України та представників діаспори в здійсненні державної діаспоральної політики. Проаналізовано рівень залучення громадськості України та представників діаспори до вироблення й реалізації державної політики України у сфері взаємодії з діаспорою. Запропоновано забезпечити більш активне залучення громадських організацій України до співпраці з українською діаспорою. Показана необхідність сприяння з боку Української держави в утвердженні авторитету громадських організацій України, які спеціалізуються на співпраці з діаспорою, та надання цим організаціям державної підтримки щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності. Доведено доцільність утворення консультаційно-дорадчого органу представників діаспори в Україні з метою забезпечення їх участі у виробленні й здійсненні державної політики України, що сприятиме підвищенню ефективності взаємодії органів державної влади України, українського суспільства, політикуму з діаспорою, координації діяльності громад української діаспори. 14.Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази та практики державного управління в сфері взаємодії з українською діаспорою. На підставі результатів дисертаційного дослідження запропоновано такі рекомендації щодо нормативно-правового регулювання: –заснувати постійно діючий консультаційно-дорадчий орган української діаспори з визначенням його ролі в Конституції України; –розробити спеціальну державну програму співпраці з українською діаспорою країн ЄС щодо здійснення євроінтеграційних заходів України або передбачити спеціальний розділ у державних програмах співпраці з українською діаспорою; –розробити державну програму соціально-економічної підтримки українських автохтонних громад у країнах ЄС; –зафіксувати повноваження Української всесвітньої координаційної ради як представника громадськості України у сфері співпраці з українською діаспорою в нормативно-правових актах – Конституції України або Національній концепції співпраці із закордонними українцями. Запропоновано ряд організаційно-практичних заходів: –вдосконалити структуру центральних органів державної влади на основі принципу централізації шляхом утворення спеціального автономного органу державної влади щодо співпраці з діаспорою з урахуванням структури та повноважень існуючих органів державної влади Угорщини та Греції; –вдосконалити структуру органів місцевого самоврядування та обласних державних адміністрацій шляхом утворення управлінь європейської інтеграції та зв’язків з українською діаспорою на основі позитивного досвіду Одеської міської ради; –підтримати на державному рівні створення організацій діаспори, метою яких є сприяння євроінтеграції України – лобістських груп української діаспори, груп міжпарламентської дружби, організацій з розвитку співпраці між країнами тощо; –запровадити державне щорічне свято – День української діаспори з відповідними урочистими заходами, участю керівництва Української держави та представників українських діаспорних громад як форму розвитку політико-управлінської взаємодії органів державної влади з українською діаспорою, як засіб підвищення уваги українського суспільства до розвитку співпраці з українською діаспорою. | 