1. За роки, що минули після міжкорейського самміту та підписання Спільної декларації, підтвердилися припущення, що у близькому майбутньому корейське врегулювання залишатиметья досить складним та суперечливим процесом, який, очевидно, триватиме довгий час. А це означає, що напруга на Далекому Сході, особливо на тлі експансіоністської політики США в Азії, залишатиметься серйозною загрозою для всього світу. 2. Не дивлячись на офіційні заяви обох корейських сторін що прагнення до об’єднання, інтереси збереження при владі нинішніх правлячих еліт та політичної стабільності обох частин Кореї, а також їх військово-політичних союзів з третіми країнами, домінують над питаннями інтеграції. Відносини чотирьох провідних держав (РФ, КНР, США та Японії) з точки зору довгострокової перспективи та питання об’єднання двох корейських держав неоднозначне, хоча публічно ніхто не виступає проти об’єднання. У ситуації, що склалася, необхідно збільшити роль самих корейців. У найближчій перспективі усі зацікавлені держави підтримуватимуть політику миру, стабільності та статус-кво на Корейському півострові, тобто на даному етапі жодна країна не зацікавлена в об’єднанні Кореї. Підходи США, КНР, Японії та Росії до розв’язання корейської проблеми будуть скоріше за все багатоваріантними, залежними від різних глобальних, регіональних та міжкорейських факторів. 3. Задля реального наближення вирішення корейської проблеми слід здійснити наступні кроки: Перший крок – це вирішення ядерної проблеми Півночі та прискорення мирного процесу, узгодження рішень з питань зброї масового знищення та ракетних технологій, проведення переговорів з військових питань на практичній основі шляхом продовження лінії на узгодження та співробітництва між Північчю та Півднем. Все це забезпечить сприятливу атмосферу мирного співробітництва для всієї Північно-Східної Азії. Для досягнення вищеназваних цілей адміністрації президента РК Ро Му Хьона необхідно встановити збалансовані відносини із США та закласти підвалини для забезпечення власної оборонної могутності, повне або хоча б часткове скорочення військової присутності США в Південній Кореї. Крім цього, необхідно укласти основний (рамковий) договір між Північчю та Півднем. Поряд з цим, треба синхронно укласти договір між КНДР та США щодо відмови від ядерної програми при забезпечення продовження існування гарантій політичній системі КНДР. І, нарешті, всі регіональні країни та великі держави (Китай, Росія, Японія, США та Євросоюз) мають докласти всіх зусиль для спрямування Півночі у бажаному напрямку вирішення даного питання. Другий крок – це просування мирного співробітництва на Далекому Сході. Для цього Північ має відмовитися від ядерної програми, зупинити розробку та експорт ракет середньої дальності, підписати міжнародну конвенцію із заборони хімічної та біологічної зброї. Натомість США мають виключити КНДР із переліку ворожих країн, які підтримують міжнародний тероризм, завершити перехресне визнання Півночі та Півдня шляхом встановлення дипломатичних відносин між КНДР та США, КНДР та Японією. Третій крок – створення економічної спільноти Півночі та Півдня. Для цього необхідно мирним шляхом вирішити ядерну проблему Півночі, оскільки лише за умови стабілізації становища на Корейському півострові можна очікувати співробітництва з боку світового співтовариства і у питаннях фінансування. 4. Міжнародні консорціуми (як надійна запорука міжнародних гарантій внесків та інвестицій) були б дуже доречними для здійснення таких проектів як поєднання транскорейської залізниці з транссибірською магістраллю, розробки енергоносіїв у районах Сибіру, Далекого Сходу та Сахаліну, транспортування енергоносіїв через газо- та нафтопроводи. Крім того, для відновлення економіки Півночі необхідно безпосередньо залучити міжнародні кошти через Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, Азіатський банк розвитку тощо. Але для цього знову ж таки КНДР має приєднатися до світового співтовариства. Потрібно також створити сприятливі умови для залучення капіталу іноземних корейців для організації виробництва в Північній Кореї та пошуку шляхів її реалізації на світовому ринку. 5. Залучення південнокорейського капіталу для створення бази економічної спільноти Північ – Південь. Вже сьогодні обидві Кореї співробітничають в реалізації трьох великих проектів (створення промислово-економічної зони Кесон, яка знаходиться на території КНДР, туристичного комплексу Алмазних гір та побудова транскорейської залізничної магістралі). Необхідно активізувати процес залучення не тільки державного капіталу, але й коштів приватних компанії. На етапі формування спільного економічного простору Півночі та Півдня, що стане перехідним етапом у процесі об’єднання Кореї, має бути створена єдина система товаропотоку, побудова єдиної інформаційно-комунікативної мережі. Економічне суспільство Півночі та Півдня має виконати місію моста між континентальною та острівною економікою, стати сходинкою до реалізації ідеї економічного простору Північно-Східної Азії (ПСА), що, безсумнівно, матиме корисний вплив на регіональне співробітництво та сприятиме процвітанню ПСА. Таким чином, формування спільного економічного простору має стати важливою частиною глобального завдання – будівництва єдиної демократичної Корейської державами в ПСА. Четвертий етап – етап соціально-економічного реформування та організація суспільних інститутів, які стануть запорукою політичного співробітництва і створення єдиного уряду. 6. У вирішенні корейського питання необхідно використати співробітництво та допомогу таких країн, як США, Росія, Китай та Японія. Відповідно, Північ та Південь мають поставити кінцевою своєю метою мирне об’єднання, розвиток відносин з країнами, які межують Корею. 7. Азійсько-Тихоокеанський напрям політики набуває все більшої значущості у системі пріоритетів української дипломатії. Україна і Корея мають багато спільного в історичному плані: так, зокрема обидві країни ніколи не нападали на чужі землі, багаторазово ставали жертвами нападів ззовні та багато років знаходилися під іноземним пануванням. Україна вже сьогодні може стратегічно спланувати свою участь у Трансєвразійській магістралі (Корея-Китай-Росія-Україна-Європа) у випадку об’єднання двох Корей. | 