Анотація до роботи:

Хованцев Д.В. Політика партійно-державного керівництва Кримської АРСР щодо національних меншин (1921-1941 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2005.

У дисертації досліджується політика партійно-державного керівництва Кримської АРСР щодо національних меншин. Розглядається ступінь вивчення і висвітлення даної проблеми в історіографії.

Аналізуються такі аспекти національної політики більшовиків як коренізація національних окраїн, переселення євреїв на Кримський півострів; простежується взаємозв’язок національної та земельної політики в Криму. Робиться висновок про невідповідність політики коренізації інтернаціональному характеру Кримської АРСР.

В дисертації дається в цілому негативна оцінка політики радянської влади стосовно національних меншин Криму, яка в багатьох випадках призводила до загострення міжнаціональних відносин на півострові.

Проведене нами дослідження більшовицької практики вирішення національного питання в кримському регіоні свідчить про те, що дії радянської влади у цій сфері нерідко були погано продуманими і не відповідали теоретичним настановам програмних документів РКП(б)–ВКП(б). Радянське керівництво, будучи заручником власного курсу на світову революцію, допускало безпринципні компроміси, що завдали шкоди міжнаціональному співробітництву в СРСР. Догматично йдучи за настановами марксизму-ленінізму, висуваючи на передній план інтереси розвитку класової боротьби, вони принижували, а часом і повністю ігнорували значущість національних моментів у житті населення.

Радянські керівники всесоюзного і кримського масштабів постійно вихвалялися величезними успіхами у вирішенні національного питання. Масам нав'язувалася думка про те, що в Радянському Союзі забезпечена повна рівність представників усіх народів, що усі вони однаковою мірою керують державою. Але ці твердження не відповідали дійсності.

У випадках, коли владні структури змушені були констатувати свої невдачі у проведенні національної політики, вони пов'язували їх з діями класових ворогів радянської держави – поміщиків, куркулів, служителів церкви, агентів фашизму і т.п. Але ніколи не визнавали власних помилок, що часто граничили зі справжніми злочинами проти народів. Догматично йдучи за настановами марксизму-ленінізму, висуваючи на передній план інтереси розвитку класової боротьби, вони принижували, а часом і повністю ігнорували значущість національних моментів у житті населення.

Наведені в дисертації численні факти дають змогу зробити висновок про те, що ніякого вирішення національного питання в Кримській АРСР за роки її існування не відбулося. У сфері міжнаціональних відносин проблем не стало менше, ніж їх було до початку 1920-х років. Апофеозом стала незаконна депортація кримських татар та інших національних меншин за межі Криму у 1941 та 1944 роках, що призвела до нових проблем та протиріч, які не вирішені дотепер.

Історичний досвід вирішення національного питання в Кримській АРСР упродовж її існування неодмінно мав бути врахований при регулюванні національних відносин у Криму на сучасному етапі. Ми вважаємо за необхідне керуватися такими уроками, що випливають з цього досвіду:

1. Представники всіх народів, що проживають нині в Автономній Республіці Крим, повинні користуватися абсолютно однаковими економічними, політичними, соціальними правами без надання будь-яких привілеїв будь-якій національності чи національній меншині.

2. Автономна Республіка Крим має бути за своїм статусом тільки інтернаціональною, а не національною. В іншому разі вона буде приречена на повторення колишніх трагедій, пов'язаних з боротьбою за національне самовизначення в Криму.

3. Усі без винятку національності Криму мають раз і назавжди відмовитися від претензій на національну державність у Криму, щоб уникнути вже відомих нам наслідків політики коренізації в республіці.

Публікації автора:

1. Об одном из “белых пятен” национальной политики в Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. – 2001. - № 17. – С. 150-154.

2. О национальной политике в Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. – 1999. - № 8. – С. 201-205.

3. О теоретических и практических предпосылках образования Крымской АССР // Культура народов Причерноморья. – 1998. - № 5. – С. 313-317.

4. Политика коренизации на Украине и в Крыму: сравнительный анализ практики 20-х гг. // Культура народов Причерноморья. – 1999. - № 11. – С. 83-86.

5. Ленинизм и национальный вопрос в Крымской АССР. // Культура народов Причерноморья. – 2003. – №43. – С. 168-171.