У висновках підсумовані основні результати, отримані при проведенні дисертаційного дослідження. Ці результати полягають у наступному: Політична соціалізація є процесом активного засвоєння індивідом політичних знань, норм і цінностей суспільства, а також формування їх в усвідомлену систему соціально-політичних настанов, яка визначає позиції, поведінку та практичне включення індивіда в політичну систему суспільства. Доведено, що політична соціалізація забезпечує набуття молодою людиною уміння орієнтуватись у політичному просторі й виконувати в ньому суттєві політико-владні функції. Через неї здійснюється формування, відтворення і розвиток політичної культури. У житті суспільства політична соціалізація виступає процесом і результатом взаємодії між об’єктивними умовами життєдіяльності індивіда та його поведінкою. В сукупності цих умов важливу роль відіграють групи, які оточують індивіда. Залежно від характеру особистих контактів і ступеня формальної організованості ці групи поділяються на первинні і вторинні. Первинні – це безпосередньо контактні, як правило, неформальні групи. Вторинні групи політичної соціалізації – це неперсоніфіковані групи з формалізованою структурою. Політична соціалізація особистості відбувається у двох основних формах: прямій та опосередкованій. У прямій формі політична соціалізація здійснюється шляхом поширення відповідних знань, пропаганди певної інформації, популяризації зразків бажаної поведінки, що, таким чином, мають яскраво виражений політичний характер. У опосередкованій формі процес політичної соціалізації відбувається шляхом створення таких умов життєдіяльності індивіда, які спонукають його діяти саме так, а не інакше. Саме з державою пов’язується ефективність трансформації українського суспільства, а відтак і політизації молоді. У часи реформ, перебудов роль молоді в суспільних процесах зростає і, відповідно, особливої ваги набуває молодіжна політика держави. Тому в 90-х роках XX ст. політика незалежної Української держави щодо молоді зазнала істотних змін. Сьогодні політичну соціалізацію неможливо проводити без цілеспрямованої активної діяльності держави та державних органів, котрі покликані втілювати цю політику в життя. Політична соціалізація має конкретно-історичний характер і є результатом взаємодії соціально-економічних, соціокультурних, психологічних та інших чинників. Процес політичної соціалізації триває протягом усього життя людини, тому рівень політичної соціалізованості особистості не може залишатися незмінним. Процес політичної соціалізації молоді відбувається під впливом політичного середовища, до якого включений весь набір інструментів, факторів і агентів. У визначенні головних факторів і чинників політичної соціалізації в якості однієї з вихідних основ дослідження використовується системна їх характеристика. На особистість здійснюють вплив не тільки політичні фактори, хоча вони мають першочергове значення, але й неполітичні умови, у яких відбувається життєдіяльність людини. Особливо важливий внесок на політичну соціалізацію молоді справляє політична культура. Визначальними чинниками процесу політичної соціалізації молоді на різних етапах формування і розвитку особистостей були і залишаються їх соціальне оточення та соціальне становище. Чинниками політичної соціалізації молоді є також, інтеріоризація та соціальна адаптація. Інтеріоризація є процесом запозичення з оточуючого середовища різноманітної інформації та її засвоєння в якості знань, умінь, норм, зразків поведінки, цінностей. Соціальна адаптація – це по-перше, прийняття та ефективна відповідь на ті соціальні очікування, з якими стикається кожний у відповідності зі своїми віком та статтю; по-друге, гнучкість та ефективність при зустрічі з новими та потенційно небезпечними умовами, а також здатність надавати подіям бажаний для себе напрямок. Значний вплив на політичну соціалізацію молоді справляють політичні інститути – держава, політичні партії, громадсько-політичні організації, а також правові норми. Насичення світу потужними інформаційними джерелами призвело до виникнення нових проблем, пов’язаних з використанням у засобах масової інформації новітніх інформаційних технологій, а отже, від рівня соціальної відповідальності окремих осіб та груп людей, що уособлюють собою засоби масової інформації, потрібно вимагати дуже високі стандарти, враховуючи основну їх функцію – маніпулювання суспільною свідомістю та великий соціалізуючий потенціал. Культура користування інформацією в наш час повинна формуватись, спрямовуватись та заохочуватись з боку держави, тому що є особливою складовою формування прагнення молоді до якісного прискорення політичної соціалізації. Проведено класифікацію молодіжних об’єднань України за одним із найсуттєвіших критеріїв залучення молоді до політики через її соціалізацію. Саме тип певного об’єднання визначає найхарактерніші для того чи іншого суспільного явища риси, без спроби охоплення в такому поділі всіх відмінностей, що притаманні кожній молодіжній організації чи руху. Між тим, класифікація повинна створити комплексний, багатомірний поділ, в якому б знайшли своє відповідне місце та чи інша організація чи рух в політичній соціалізації молоді. При вивченні впливів різних типів молодіжних об’єднань за критерієм політичної соціалізації може бути використана і спрощена їх класифікація. А саме, поділ на формальні і неформальні типи молодіжних об’єднань. Сьогодні формальні молодіжні об’єднання в Україні, як форма вияву соціальної активності молодого покоління, є найефективнішою формою взаємодії нових поколінь з суспільством. У рамках молодіжних об’єднань молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але і самореалізується. Ці об’єднання є осередком формування локальних молодіжних культур та стилів життя, що пізніше, зазнавши певних модифікацій, поширять свій вплив на культуру та спосіб життя суспільства в цілому. Сучасний молодіжний рух в Україні представлений не лише формальним організованим рухом, а й неформальною молодіжною ініціативою. Це своєрідна “молодіжна культура”, яка включає в себе різноманітні напрямки та якісно відмінні вияви активності молоді. Саме ж поняття “молодіжна культура” є багатозначним. “Неформальна, молодіжна ініціатива” чи “неформальний молодіжний рух” не зовсім тотожні терміну “молодіжна культура”, оскільки є ширшим явищем. Узагальнюючи, неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їхньому взаємозв’язку між собою та із суспільством загалом. На процес політичної соціалізації молоді сучасні неформальні об’єднання України мають значно більший вплив, ніж організований рух. У системі політичної соціалізації молоді сучасна молодіжна неформальна ініціатива виявляє ряд специфічних рис. Передовсім, слід відзначити наростання протестних настроїв у субкультурному середовищі. Цілком імовірно, що воно структуруватиметься, а соціально-економічні й політичні негаразди стимулюватимуть розвиток протестного потенціалу. Проте очевидно, що майбутнє молодіжних субкультур тісно пов’язане з розвитком інформаційних комунікацій та інтеграцією України в світовий інформаційний простір. |