Метою дисертаційного дослідження було проведення комплексного аналізу франкомовної політичної реклами, зокрема в аспекті її прагмакомунікативних та жанрових ознак. Політична реклама розглядалася як форма ідейного впливу на масового адресата з метою спонукання до голосування на користь конкретного політичного діяча, а також як особливий вид тексту, що характеризується поєднанням рис політичного та рекламного дискурсу. За співвідношенням локуції, ілокуції та перлокуції політичну рекламу було визначено як непрямий складний стверджувально-оцінний мовленнєвий акт директивного характеру. Вивчення прагматичних, інформативних та експресивно-оцінних ознак текстів політичної реклами дозволило зробити висновок про переважання прагматичної функції над іншими. Прагматичність змісту рекламних текстів, обумовлена комунікативною метою адресанта, реалізується через особливі стратегії та тактики. Результати аналізу дозволили визначити вісім основних стратегій: стратегія привертання уваги, що передбачає широке використання як вербальних, так і невербальних засобів; стратегія інформування й аргументації; стратегія емоційного впливу; кооперативна стратегія; а також стратегії самовихваляння, спонукання, оцінювання й ухиляння. Дослідження інформативного простору французької політичної реклами висуває на перший план концептуальну складову, що реалізується через ціннісно орієнтовані текстові концепти, серед яких було виділено чотири категорії: національно-специфічні, політичні, загальнолюдські моральні цінності та негативні концепти. Провідні концепти стали підґрунтям для формування ряду політичних метафор, що виступають ефективним засобом впливу у французькій політичній рекламі. Результати аналізу експресивної складової інформативного простору французької політичної реклами дозволяють виділити найбільш частотні й ефективні засоби експресивності, до яких належать: повтор, протиставлення, градація, паралелізм, еліпсис та парцеляція. Вживання різнорівневих повторів сприяє успішному засвоєнню інформації та допомагає структурувати текст. Повтори притаманні у більшій мірі підготовленим текстам (зокрема політичним промовам і слоганам). Протиставлення є одним із пріоритетних експресивних засобів реклами завдяки його здатності корегувати ціннісну систему адресата, що сприяє здійсненню впливу на нього. Антитеза у тексті пов’язана з функціями вираження цілісності предмета реклами, пошуку рівноваги між протилежними тенденціями, протиставлення позитивних і негативних явищ дійсності, розмежування політичних таборів та з функцією структурування тексту. Градація лексем із позитивною і негативною конотацією, а також еліпсис допомагають адресанту більш яскраво та виразно досягти бажаного прагматичного ефекту повідомлення завдяки створенню динамічності висловлення. Паралелізм виконує переважно конструктивну та експресивну функції, а парцеляція, структуруючи повідомлення, спрямована на виділення предмета реклами. Аналіз жанрів французької політичної реклами (політичного слогана, передвиборчих та інавгураційних промов, інтерв’ю та антиреклами) дозволяє говорити про їх єдину комунікативно-прагматичну мету та різну форму її втілення у текстах різних жанрів. Відмінності полягають у характерних стратегіях і тактиках впливу, мовленнєвих формах, а також у використанні різних мовних, мовленнєвих та композиційних засобів. Перспектива подальших досліджень вбачається у можливості вивчення окремих жанрів політичної реклами, найбільш репрезентативними з яких є політичні слогани й антиреклама. Доречним може виявитися дослідження національної складової у політичній рекламі різних лінгвокультур та проведення їх порівняльного аналізу. Крім того, перспективним напрямом можна вважати порівняльне дослідження рекламних текстів, вироблених партіями протилежних політичних орієнтацій (наприклад, реклама „лівих” і „правих”), звертаючи увагу на прийоми, що використовуються з метою впливу на ту чи іншу частину електорату. |
