У «Висновках» узагальнено основні результати дослідження та сформульовано рекомендації, які зводяться до такого. 1. Аналіз показав, що термін «політична коректність» є семантично неоднозначним. Він вживається у чотирьох значеннях: політична коректність як технологія, як ідеологічна програма (сукупність деяких концепцій, принципів, ідей, гіпотез), як політичний рух, як іронічне позначення курйозних результатів застосування технології заміни образливих термінів нейтральними словами і виразами (евфемізмами). 2. Можна констатувати, що пострадянська література не містить науково-політологічного аналізу феномена політичної коректності, її концептуальних та технологічних аспектів. 3. Проведене дослідження показало, що доктрина політичної коректності в США не дістала завершеного концептуального оформлення. Автором даної роботи започаткована спроба на основі різноманітних джерел реконструювати ключові елементи цієї політичної доктрини. У результаті проведеного аналізу автор дійшов висновку, що до концептуальних основ політичної коректності варто зарахувати таке: — суспільний ідеал у доктрині політичної коректності подано у вигляді гармонійного безконфліктного суспільства. Вихідною посилкою тут виступає теза про визнання рівності людей незалежно від їхньої раси, етнічної та гендерної належності, сексуальних орієнтацій, розумового чи фізичного здоров’я; — доктрина політичної коректності містить екологічні мотиви останніх десятиліть, а її суспільний ідеал припускає гармонійне співіснування людини з тваринним і рослинним світом; — у розумінні моделі формування картини соціального світу в доктрині політичної коректності акцент робиться на провідній ролі суспільно-політичної лексики. Мова розглядається як спосіб комунікації й одночасно як засіб формування уявлень про соціальний світ. Ключовим тут є те, що суспільна лексика створює специфічну реальність — уявлення про характер суспільних відносин. Засоби масової інформації через мову здійснюють своєрідний контроль над соціально-політичною реальністю, а тому несуть і певну відповідальність за стан її сприйняття населенням країни. Саме тут мас-медіа можуть відігравати вирішальну роль — формувати образ «інших» не як опозицію «не ми», а «інших», що є частиною «нас». Вони можуть допомогти позбутися психологічного навантаження, упереджень, стереотипів, у тому числі суджень, що спираються на соціальний, історичний, завжди відносний досвід. 4. Аналіз технологічних аспектів політичної коректності показав таке. Місією політичної коректності є збереження цілісності, єдності політичної державоутворюючої спільноти. Метою — створення умов для запобігання і ліквідації дискримінації стосовно великих суспільних груп. У США такими групами стали, перш за все, афро-американці, мешканці США латиноамериканського походження, жінки, сексуальні меншини, інваліди. Технологічні прийоми були використані в трьох основних сферах громадського життя: суспільно-політична лексика, освіта, працевлаштування. В суспільно-політичній лексиці використовуються прийоми «табуювання» і «евфемізація» образливих виразів. В освіті — прийоми «знайомство», «табуювання», а також прийом «створення режиму сприятливих умов». При найнятті на роботу також використовувався прийом «створення режиму сприятливих умов» (квотування). 5. Політична коректність — це етикет толерантності і один із засобів компенсації майнової та інших видів нерівності людей. 6. Можна зробити таке узагальнення: політична коректність є політичним принципом утримання від вербальної і невербальної агресії стосовно соціокультурних та етнічних груп суспільства, які відчувають дискримінацію, і заснована на цьому принципі технологія обмеження, попередження і пом’якшення соціально-політичних конфліктів. Реалізація цього принципу на практиці покликана сформувати специфічний стиль соціальної поведінки, що сприяє в конкретних історичних умовах збереженню цілісності державоутворюючої спільноти. На підставі проведеного аналізу автор вважає за доцільне сформулювати деякі рекомендації щодо запровадження світового досвіду: Було б доцільним ввести в практику українського життя принцип політичної коректності, у відповідності з яким визнається необхідність відмови від використання образливих виразів і дій стосовно різних етнічних, расових, соціально-культурних груп, особливо тих з них, які зазнали дискримінації в недавньому історичному минулому. Завдання полягає в тім, щоб привчити людей до політкоректності в стратегічному сенсі, для збереження миру у великій системі й у довгостроковій перспективі. Було б корисним, на наш погляд, ініціювати розроблення кодексів мовної поведінки для політиків, викладачів та студентів вищих навчальних закладів, стилістичних посібників, довідників зі стилю й слововживання для засобів масової інформації, а також підготовки відповідних статей у тлумачних словниках. Разом з тим необхідно вести моніторинг змін у суспільно-політичній і побутовій лексиці та їх впливу на суспільну й групову свідомість з метою вироблення відповідних рекомендацій. При цьому такі кодекси повинні мати етичний, а не нормативно-правовий характер. В окремих регіонах компактного проживання представників неукраїнського етносу шкільні підручники з окремих дисциплін викликають певне неприйняття. Варто переглянути діючі шкільні підручники з точки зору новітньої політичної культури. Зміст та мова навчальних посібників мають бути такими, що не пригнічують етнічної самосвідомості учнів, виховують повагу до культури і традицій інших народів, сприяють розвитку взаєморозуміння і дружби між дітьми різного етнічного походження. Ввести освітні програми, які дають систематичне уявлення про особливості культурних груп і меншин у сучасній Україні (етнонаціональні групи, інваліди, ВІЛ-інфіковані, представники різних конфесіональних груп тощо). Розробити концепцію соціальної реклами, спрямованої на ліквідацію й запобігання дискримінації стосовно певних соціальних груп. |