1. Полікультурне виховання старшокласників є актуальною проблемою сучасної педагогічної теорії і практики в умовах нової освітньої ситуації, для якої характерне посилення етнізації змісту освіти, зростання ролі мови навчання та ідей народної педагогіки. Важливою соціально-політичною детермінантою необхідності полікультурного виховання є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів як важливої складової розвитку сучасного світу, а також прагнення України та інших держав інтегруватися в світовий та європейський соціально-культурний простір, зберігаючи за цих умов національну своєрідність. 2. Нове розв’язання проблеми виявилось у теоретичному обґрунтуванні сутності, необхідності і можливості полікультурного виховання старшокласників в умовах сучасної національної школи і створенні необхідного методичного забезпечення для ефективної організації полікультурного виховання в процесі вивчення гуманітарних предметів. У роботі визначено, що в забезпеченні процесу полікультурного виховання старшокласників істотного значення набуває лінгвокультурологічний підхід до викладання гуманітарних дисциплін, який орієнтує на взаємозв’язок культури та мови, яка відображає культурні цінності народів. Ефективність використання лінгвокультурологічної змістової лінії гуманітарних предметів обумовлена введенням інтеркультурної комунікації в навчально-виховний процес. Соціокультурні знання, навички і вміння вербального та невербального спілкування складають зміст інтеркультурної комунікації, яка є джерелом інтеркультурної компетентності вторинної мовної особистості, характерними рисами якої є здатність до адекватного взаєморозуміння представників різних культур, толерантність, другодомінантність особистості, її прагнення до міжнаціональної злагоди в усіх сферах спілкування. Психолого-педагогічний аналіз дослідження показав, що загальний рівень свідомості та самосвідомості саме старших школярів, активність їхньої емоційної та інтелектуальної сфери психіки дає змогу сприймати культурну багатоманітність як неминучість та необхідність існування людської цивілізації, сприймати інші мовні картини світу як відображення засобами мови цінностей інших культур. На основі змісту поняття „полікультурне виховання” в дисертації виділено критерії та показники полікультурної вихованості старшокласників: толерантності, інтеркультурної компетентності, мотиваційно-діяльнісний. 3. Діагностичні завдання виявили, що старшокласники припускаються системних, етикетних, стереотипних, енциклопедичних, дискурсивних, ідеологічних помилок у ситуаціях інтеркультурної комунікації. Превалювання низького рівня полікультурної вихованості учнів пояснюється низкою причин мотиваційного, інформаційного та організаційного характеру. Аналіз чинних програм та підручників з гуманітарних предметів показав, що полікультурний компонент у більшості з них практично не акцентовано. 4. На основі усвідомлення необхідності полікультурного виховання старшокласників було розроблено експериментальну програму, яка передбачала: а) формування полікультурної вихованості старшокласників незалежно від профілю середнього загальноосвітнього закладу; б) введення інтеркультурної комунікації у процесс вивчення гуманітарних дисциплін; в) тематичне інтегрування гуманітарних предметів на основі їх загальної лінгвокультурологічної змістової лінії з метою використання гуманістичного потенціалу цих предметів у полікультурному вихованні; г) поширення полікультурного виховання на позакласні виховні заходи. У процесі впровадження концепції визначено, що полікультурне виховання є ефективним на основі створення проекту, пов’язаного з вивченням гуманітарних предметів. 5. Результати формувального експерименту засвідчили позитивні зміни у рівнях полікультурної вихованості старшокласників на основі реалізації програми полікультурного виховання; підтвердили положення, що ефективність полікультурного виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів може бути забезпечена за таких педагогічних умов, як врахування вікових та індивідуальних особливостей сприйняття інших культур; створення емоційного настрою та атмосфери, що допомагає ввести учнів у світ іншої культури, встановити діалог з людиною цієї культури. Використання методів імітаційних ігор, дослідницької та проектної роботи, крос-культурних тренінгів сприяло культурній та національній ідентифікації старшокласників, розвиткові здатності сприйняття норм та цінностей іншої культури, створенню конкретних ситуацій міжкультурного спілкування і відповідної стратегії дій у ситуаціях міжкультурного спілкування, зняттю конфліктних ситуацій, діалогізації спілкування, акцентуванню мови почуттів, довірливому спілкуванню, здатності старшокласників до рефлексивного управління своїм розвитком, створенню умов для культурної творчості учнів, соціально значущої особистісної діяльності, інтеріоризації школярами здобутої інформації, надання їй індивідуального сенсу. 6. Практичні результати дослідження полягають у тому, що теоретично розроблена та впроваджена експериментальна програма полікультурного виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів виявилася ефективною. Рекомендації щодо її використання дають змогу організовувати та скеровувати процес полікультурного виховання в будь-якій школі незалежно від здібностей та схильностей учнів, а її відкритість залишає простір для педагогічної творчості. 7. Внаслідок проведеної теоретичної та експериментальної складових дослідження є підстави стверджувати: поставлені завдання розв’язано, гіпотезу підтверджено, що уможливлює висновки про ефективність запровадженого змісту, форм та методів полікультурного виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів. Проведене дослідження не вирішує всіх проблем полікультурного виховання старшокласників. Актуальними є також полікультурне виховання інших вікових груп, полікультурне виховання у школах національних меншин, конструювання нових технологічних підходів до полікультурного виховання тощо. | 