На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Виявлено, що проблема полікультурного виховання особистості пройшла в своєму розвитку тривалий історичний шлях, збагачуючись на кожному щаблі суспільного поступу новими ідеями стосовно як його змісту, так і методів реалізації. Аналіз філософської, соціологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження дав змогу сформулювати власне визначення поняття „полікультурне виховання“, під яким розуміємо процес цілеспрямованого й планомірного формування й розвитку світогляду, переконань і почуттів особистості, що ґрунтуються на визнанні багатоманітності культур, збагачує її почуття, формує особливе ставлення до навколишнього світу й людей у ньому і супроводжується сприйманням та осмисленням життєво важливих парадигм буття, перетворенням зовнішніх культурних смислів у внутрішній морально-етичний світ. 2. З’ясовано найбільш поширені в сучасній науковій літературі підходи до організації полікультурного виховання, вибору форм і методів його ефективної реалізації. Помітне місце серед останніх посідають активні та інтерактивні їх різновиди, які дають змогу перевести учня в позицію активного суб’єкта навчально-виховного процесу, а також чинники навколишнього етнопедагогічного середовища за умов відповідної їх організації. 3. Визначено структуру полікультурної вихованості молодших школярів, яка включає такі компоненти, як змістовий, емоційно-мотиваційний, регулятивний та діяльнісний і є інтегративною якістю особистості, що відображає багатоаспектність її зв’язків на мікро- та макрорівні і включає сукупність полікультурних поглядів, ідей, переконань, почуттів, потреб, цінностей, установок, які виявляються в конкретній поведінці. 4. Проаналізовано сучасний стан полікультурного виховання в початкових класах шкіл Черкаського регіону. Результати діагностики засвідчили, що вчителі не надають достатньої уваги вирішенню цих проблем, що негативно позначається на полікультурній вихованості молодших школярів. Розроблені критерії та показники дозволили виявити три рівні сформованості означеної якості – високий, середній, низький, кожний з яких характеризувався певними ознаками, що відповідають віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку. Найбільша кількість учнів перебувала на середньому рівні досліджуваної якості (65,9% – у перших, 59,7% – у других, 58,4% – у третіх і 56,9% –
у четвертих класах). Щодо високого й низького рівнів, то їх показники майже не мали суттєвих відмінностей у 2-4 класах, тоді як у перших спостерігалося різке розходження, яке становило відповідно: високий рівень – 8,0% (у других – 19,2%, у третіх – 20,1%, у четвертих – 20,5%), низький рівень – 26,1% (у других класах – 21, 1%, у третіх – 21,5%, у четвертих – 22, 6%). 5. З’ясовано, що сучасна сім’я має значний вплив на формування та розвиток у дитини стереотипів ставлень і особливостей міжособистісних взаємин з представниками інших культур. За таких умов переважна більшість батьків не надають належної уваги цим питанням, а в деяких випадках навіть негативно впливають на полікультурне становлення дитини. 6. Апробовано педагогічні умови підвищення ефективності полікультурного виховання молодших школярів, до яких відносимо: – розробки змісту, форм, методів і технології полікультурного виховання молодших школярів та їх упровадження в позаурочну роботу; – дотримання системного підходу, що забезпечує єдність теоретичних і практичних знань; – розвитку в учнів емоційно-позитивного ставлення до полікультурних проявів поведінки в безпосередньому зв’язку з практичним відпрацюванням відповідних умінь і навичок; – дотримання основних принципів особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів; – підвищення педагогічної культури батьків. 7. Розроблено й експериментально перевірено технологію полікультурного виховання, спрямовану на формування й розвиток в учнів початкових класів основних компонентів полікультурної вихованості. Запропонована технологія включала низку взаємопов’язаних етапів, на кожному з яких використовувалися відповідні форми й методи роботи, що забезпечувало поступовий перехід учнів від репродукування теоретичних знань через переведення їх в особистісно значущі й поціновувані (ціннісні) мотиви, ставлення, установки до конструктивного використання у власній поведінці та діяльності. 8. Порівняння результатів констатувального і формувального етапів дослідно-експериментальної роботи дало змогу простежити динаміку рівнів сформованості в молодших школярів полікультурної вихованості. Як засвідчили результати діагностики за кожним з визначених критеріїв, в експериментальних класах відбулися позитивні зрушення за всіма показниками. Узагальнені вимірювання показали, що завдяки впровадженню розробленої нами технології, дотримання спрогнозованих педагогічних умов кількість дітей з високим рівнем досліджуваної якості досягла після проведення формувального етапу експерименту 50,3% (на початку роботи до цього рівня віднесено 14,7% учнів). У контрольних класах ця тенденція виражена меншою мірою, істотних кількісних і якісних змін тут не відбулося. Проведене наукове дослідження дозволяє констатувати, що висунута гіпотеза підтверджена, поставлені завдання виконані. Результати дослідження не вичерпують всіх аспектів розв’язання проблеми полікультурного виховання сучасних школярів. Перспективи подальшої роботи вбачаємо у вивченні можливостей організації навчального процесу щодо підвищення полікультурної вихованості учнів, екстраполяції проблеми на інші вікові групи. |
