1. Обрядова термінологія весняного циклу народних календарів східних словян формувалася протягом доби спільнословянської мовної єдності, про що свідчать результати проведеного етимологічного аналізу: елементи прасловянського походження становлять половину досліджених обрядових термінів (проведено етимологічний аналіз 67 мовних одиниць), які мають зясовану й зафіксовану в лексикографічних джерелах етимологію. Мовні елементи, коріння яких сягає доби спільнословянської єдності, можуть не тільки утворювати однокомпонентні за структурою терміни-слова, а й входити до складу обрядових термінологічних сполук як структурні компоненти. Обрядові термінологічні системи східних словян усталювалися в межах первісної міфологічної картини світу, тому сучасні терміносистеми східнословянських мов зберегли відбитки давньословянського язичницького світогляду, який був анімістичним за своєю сутністю.
2. Значну роль у формуванні дослідженої термінології відіграли спільноіндоєвропейські мовні елементи: вони становлять чверть від загальної кількості проаналізованих одиниць. Як і прасловянські, елементи спільноіндоєвропейського походження могли утворювати обрядові терміни-слова з однокомпонентною структурою і/або входити до складу обрядових термінів-словосполучень.
3. Співвіднесеність прасловянських та праіндоєвропейських елементів у народній обрядовій термінології весняного циклу східних словян можна визначити як 2:1 відповідно; менша питома вага праіндоєвропейських лексем пояснюється більшою незавершеністю реконструкції спільноіндоєвропейського лексичного фонду, порівняно з реконструкцією спільнословянського лексичного фонду.
4. Обрядова мікросистема весняного календарного циклу східних словян зазнала незначних іншомовних впливів, унаслідок яких збагатилася грецизмами (рос. Гречишница, укр. Гречкосійка, блр. Гречышніца) і латинізмами (укр. Русали, Русалії, рос. Русалия, блр. Русальніца, Русаллі). Це найархаїчніші запозичення, що мають додаткові ритуально-міфологічні конотації як у мові-джерелі, так і в східнословянських мовах. Такі запозичення з латинської та грецької мов проникали не тільки в офіційну православну термінологію, а й у неофіційну народну обрядову термінологію, цей процес супроводжувався фонетично-семантичною адаптацією запозичених лексем до норм східнословянських мов, а також появою нових семантичних звязків.
5. Східнословянські обрядові термінологічні системи є надархаїчними мовними утвореннями, оскільки вони не зазнали пізніших західноєвропейських втручань (крім незначного польського в обрядових терміносистемах української та білоруської мов). Цей факт указує на високий ступінь автохтонності й самобутності цієї термінології, а також на певну ізольованість процесу розвитку і функціонування обрядових терміносистем східнословянських мов як національних.
6. У румеїв та урумів Північного Надазовя функціонує спільний набір обрядових термінів весняного циклу. Обрядова система цих народів має гібридний генетичний характер, оскільки складається виключно з лексичних елементів грецького й тюркського походження; частки цих елементів приблизно однакові.
7. Східнословянські й урумсько-румейська терміносистеми весняного циклу усталювалися окремо одна від одної, хоча й у межах спільного православнохристиянського простору, і на момент східнословянсько-урумсько-румейських інтенсивних міжмовних контактів, утворення яких обумовлено історичними чинниками, серед яких найзначнішим є переселення православних греків до степів Північного Надазовя, вони були повністю сформованими і мали статус традиційних. Про це свідчить повна відсутність лексичних запозичень із східнословянських мов у сфері урумсько-румейської обрядовості. Якщо спільність української, російської та білоруської весняних обрядових термінологічних систем базується на генетичній і релігійній спорідненості, то спільність урумсько-румейської, української та російської систем – тільки на православнохристиянському підґрунті.
8. Результати дослідження показують, що етимологічний аналіз обрядових термінів повинен носити подвійний характер: наукова етимологія та народна етимологія. Залучення до етимологічного аналізу даних народної етимології обовязкове, оскільки вона є давнішою за наукову етимологію і несе додаткову семантичну інформацію, яка ґрунтується на проясненні внутрішньої форми слова, відновленні втрачених мотиваційних звязків між мовними одиницями. Отже, протиставлення наукової і народної етимології за принципом правильності/помилковості є штучним; наукова етимологія встановлює походження слова в межах наукової картини світу, а народна етимологія – у межах традиційної народної картини світу.
Отже, календарні обрядові терміносистеми весняного циклу східнословянських народних календарів складаються переважно з прасловянських за походженням мовних елементів; це свідчить про те, що її склад формувався сме в добу спільнословянської мовної єдності, хоча й зазнав певних іншомовних впливів упродовж наступних тисячоліть. Весняна термінологічна система урумів і румеїв має комбінований генетичний характер, оскільки вміщує мовні одиниці еллінського та тюркського походження.
Дослідження генези православнохристиянської обрядової терміносистеми в її національних різновидах було б неповним, якби поза увагою залишилося походження народних автономних білоруських обрядових термінів весняного циклу. Через відсутність міжмовних контактів білоруської мови з румейською та урумською розгляд генези автономних білоруських термінів було винесено в додатки. |