1. Хронічні захворювання печінки з мінімальними проявами запальних змін супроводжуються порушеннями в системах імунітету і гемостазу, які виступають в ролі ефективних критеріїв оцінки ступеня активності патологічного процесу та функціональної недостатності печінки. Вивчення впливу досліджуваних методів лікування на зміни в системах імунітету і гемостазу, порівняння ефективності їх дії виявляє новий напрямок терапії хронічних гепатитів та цирозів печінки із застосуванням гіпо-гіпермагнітного поля, вказує на нові підходи до призначення хофітолу і гептралу при хронічній патології печінки. 2. При загостренні хронічних захворювань печінки з мінімальним ступенем активності патологічного процесу спостерігається активація факторів як неспецифічного, так і специфічного імунітету: збільшується кількість нейтрофілів у периферичній крові, підвищується їх функціональна активність; зменшується кількість “активних” Т-клітин з одночасним ростом рівнів О- і D-лімфоцитів як прояв своєрідного “імунного вибуху” при загостренні патологічного процесу; активується В-система імунітету, продукуючи підвищену кількість імуноглобулінів основних класів (А, М, G); зростає інтенсивність утворення циркулюючих імунних комплексів; змінюється співвідношення Ттфр і Ттфч (в основному за рахунок зменшення кількості Ттфч) в бік зростання імунорегуляторного індексу, що вказує на розвиток аутоімунних реакцій. Основними імунологічними критеріями активності патологічного процесу виступають рівень циркулюючих імунних комплексів та величина НСТ-тесту, додатковими – характерна тріада “D-лімфоцити, О-лімфоцити, “активні” Т-лімфоцити”, а також вміст імуноглобулінів у кров’яному руслі. 3. При загостренні хронічних захворювань печінки з мінімальною активністю порушується коагуляційний гемостаз з тенденцією до зниження зсідаючої активності плазми (зменшується величина МА, зростає протромбіновий час, що свідчить про розвиток дефіциту факторів як внутрішнього, так і зовнішнього механізмів зсідання крові); виникають зміни в антикоагулянтній ланці, зумовлені зниженням у кров’яному руслі вмісту первинних фізіологічних антикоагулянтів (збільшується величина Ф, вкорочується час Т2, зростає толерантність плазми до гепарину); майже у 20% хворих розвивається синдром внутрішньосудинного зсідання крові; незначно підвищується вміст фібриногену в судинному руслі як прояв активації запального процесу в організмі. Дефіцит факторів гемостазу в більшій мірі зумовлений гіпопродукцією їх печінкою і в меншій мірі – споживанням в процесі ВЗК. Індикаторами білковосинтетичної недостатності печінки є параметри МА, Ф, Т2 та показники протромбінового тесту. 4. Згідно результатів кореляційно-регресійного аналізу, рівень ЦІК у значній мірі детермінується величиною НСТ-тесту; усугубленню патологічних змін в печінці сприяють аутоімунні реакції; ступінь активності патологічного процесу, вираженість аутоімунних проявів впливають на вміст фібриногену в судинному руслі. 5. Гіпо-гіпермагнітне поле є ефективним гепатопротекторним засобом з вираженими протизапальними та імуномодулюючими властивостями. Нормалізуючи співвідношення лімфоцитів та їх субпопуляцій, ГГМП покращує функціональний стан імунної системи, зменшує прояви аутоімунних процесів. Під впливом ГГМП помірно стимулюється білковосинтетична функція печінки, одночасно спостерігається тенденція до активації тромбоцитарного гемостазу. 6. Хофітол володіє вираженою протизапальною дією: значно знижує рівень ЦІК та вели-чину НСТ-тесту, зменшує кількість О-лімфоцитів. Менш виражені імуномодулюючі властивості хофітолу: нормалізуючи кількість Т- і В-лімфоцитів, препарат не покращує співвідношення Ттфр і Ттфч і, таким чином, не пригнічує аутоімунних процесів. Білковосинтетична функція печінки під впливом хофітолу покращується незначно, однак активація тромбоцитарного гемостазу в процесі лікування стихає, що є підставою вважати хофітол препаратом вибору при поєднаній гепатобіліарній і серцево-судинній патології. 7. Зниження рівня ЦІК, показників НСТ-тесту, вмісту імуноглобулінів в плазмі крові в процесі лікування гептралом вказує на протизапальний ефект препарату. Гептрал володіє імуномодулюючими властивостями, однак, нормалізуючи співвідношення лімфоцитів, не коригує кількості Ттфр і Ттфч, тобто не впливає на вираженість аутоімунних процесів. Препарат ефективно покращує білковосинтетичну функцію печінки, проте не знижує функціональної активності тромбоцитів. 8. Досліджувані методи лікування володіють вираженими протизапальними властивостями. Імуномодулюючий ефект (зокрема, вплив на аутоімунні процеси) найбільш характерний для магнітотерапії, білковосинтетичну функцію печінки найкраще стимулює гептрал, а здатністю зменшувати функціональну активність тромбоцитів володіє лише хофітол. Застосування гіпо-гіпермагнітного поля відкриває альтернативний і перспективний напрямок в лікуванні хронічної патології печінки. 9. Жоден із застосованих методів лікування повністю не усуває порушень в системах імунітету та гемостазу. Зокрема, залишаються зміненими такі важливі параметри, як рівень Т-лімфоцитів в судинному руслі, величина МА, протромбіновий час. За ступенем наближення даних показників до норми можна судити про важкість захворювання і прогнозувати його дальший перебіг. |