Анотація до роботи:

Півторак В. В. Поетика віршованих творів Юрія Федьковича. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. – Тернопіль, 2009.

Дисертація присвячена аналізу україномовної поетичної спадщини Ю. Федьковича щодо елементів поетики (на рівнях тропіки, стилістичних фігур, фоніки та версифікації); у ній комплексно простежено динаміку змін у творчій манері поета.

Спираючись на модифікований варіант періодизації поетичної творчості Ю. Федьковича, запропонований І. Франком, окреслено чотири етапи творчості Ю. Федьковича: 1) Рання творчість (1859 – 1861 рр.); 2) Поетична творчість 1862 – 1872 рр.; 3) Поетичні твори періоду „диких дум” (1872 – 1876 рр.); 4) Останній період творчості (1876 – 1888 рр.). Ранні твори Ю. Федьковича на всіх проаналізованих нами рівнях свідчать про їх високу художню якість. Аналіз поезій 1862 – 1872 рр. переконливо засвідчив наступне: з одного боку, безперечним виявляється вплив Т. Шевченка (найбільш відчутний на лексичному рівні та на рівні віршування), а з іншого – наявний прогрес у художній творчості поета (використання великої кількості не апробованих раніше тропів, фігур, активне збагачення версифікаційного набору засобів, насамперед, щодо строфіки та римування). Вірші періоду „диких дум” демонструють відхід від Шевченкової поетичної традиції. Однак певні несприятливі життєві обставини письменника призводять до обмеження пошуків Ю. Федьковичем нових форм та суттєвого зменшення поетичного арсеналу митця. Розгляд віршів останнього періоду творчості (1876 – 1888 рр.) засвідчив їх принципову відмінність від попередніх. Основними рисами віршів Ю. Федьковича відтепер стають повчальність та афористичність, натомість естетизм відходить на другий план, внаслідок чого кількість застосованих поетичних засобів суттєво зменшується.

Отримані результати дозволяють чіткіше окреслити постать Ю. Федьковича в загальноукраїнському літературному контексті ХІХ ст., а також доповнюють наше уявлення про поетикальні особливості української поезії цього періоду.