Анотація до роботи:
Надозірна Т.В. Поетика та жанрова система прози М. Горького 1890 – 1900-х років. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2005. У дисертації здійснено всебічний аналіз поетики та жанрової системи ранньої прози Горького 1890-х років. Дослідження творів письменника в новому контексті – у зіставленні не тільки із традиціями реалізму й романтизму, але й з „високою” модерністською літературою, а також белетристикою кінця XIX – початку XX ст. дозволило встановити, що вони являють собою “нову” літературу, свідомо орієнтовану на найширшу аудиторію. Із творчістю модерністів твори письменника зближує: а) прагнення до переоцінки цінностей, б) філософська проблематика, пов'язана з осмисленням типу сильної особистості, співвідносної з ніцшеанською „надлюдиною”, в) деякі характерні риси поетики символізму: міфопоетичність образів, мета- та інтертекстуальність, важлива роль образів-символів і мотивів, імпресіоністичність і синестетичність художньої мови. З іншого боку, у творчості Горького були виявлені такі риси масової літератури, як тиражування прийомів і конструкцій, своєрідна „серійність”, явна риторичність, схематичність окремих творів. |
