У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й нове розв’язання проблеми подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв’язків. Проблему розв’язано на основі системного підходу до визначення причин, механізмів розвитку і клініки порушення сексуального здоров’я, причин та характеру позашлюбних зв’язків. Розроблено методично обгрунтовану систему діагностики та психотерапевтичної корекції первинної і вторинної подружньої дезадаптації як причини позашлюбних зв’язків, визначено напрями, принципи та методи їх психопрофілактики. Первинна подружня дезадаптація, зумовлена порушенням загальної комунікації та невідповідністю сексуальної поведінки подружжя, і вторинна дезадаптація, зумовлена первинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, дружини чи обох подружжів, призводять до виникнення позашлюбних зв’язків. Первинна подружня дезадаптація визначається з частотою 83±4% й виявляється в комунікативній формі, що включає сексуальний й соціально-психологічний різновиди, в соціокультурній, статеворольовій, сексуально-еротичній, сексуально-аверсійній та конституціональній формах.
Вторинна дезадаптація трапляється в 17±4% і є наслідком паторефлекторної, абстинентної форм сексуальної дисфункції у чоловіків і жінок, сексуального фобічного неврозу та неврозу очікування невдачі. 4. Існують певні відмінності у стані сексуального здоров’я подружжя за первинної і вторинної дезадаптації: в першому випадку здебільшого порушені його критерії, що характеризують сексуальну поведінку, у другому – психологічні показники. Причиною розвитку первинної дезадаптації є ураження за комунікативної її форми соціально-психологічного компонента сексуального здоров’я, за соціокультурної форми – соціального та психологічного, за статеворольової форми – психологічного, за сексуально-еротичної форми – психологічного та інформаційно-оцінної складової соціального, за сексуально-аверсійної форми – психологічного та соціально-психологічного, за конституціональної форми – нейрогуморальної та психічної складових анатомо-фізіологічного компонента. Причиною розвитку вторинної дезадаптації подружжів, незалежно від форми сексуальної дисфункції, що її зумовила, є ураження психічної складової анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров’я. 5. Подружня дезадаптація, що супроводжується позашлюбними зв’язками, має багатофакторний генез, до якого роблять свій внесок, окрім безпосередніх причин дезадаптації, неправильне загальне й статеве виховання подружжя, розбіжність спрямованості особистості, несприятливе сполучення в парі психосексуальних типів чоловіка і жінки, невідповідність сексуальної мотивації подружжів, низький рівень їхньої поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, порушення функціонування сім’ї. 6. Формування подружньої дезадаптації, що призводить до подружньої невірності, залежить від особливостей характеру та особистості. У всіх подружжів із дезадаптацією та позашлюбними зв’язками існують явно виражені акцентуації характеру, до того ж відзначається зв’язок між типом акцентуації та формою первинної або вторинної дезадаптації. Соціально-психологічна та рольова дезадаптація спостерігається в осіб із збудливим типом акцентуації і не трапляється в подружжів із первинною сексуальною дисфункцією; невроз очікування та фобічний невроз виникають за емотивної, а паторефлекторна форма дисфункції – за застрягаючої акцентуації характеру. Соціально-психологічний різновид комунікативної форми дезадаптації неминуче розвивається за сполучення в подружній парі однакових типів акцентуації характеру або збудливого і тривожного чи збудливого і демонстративного. Таку саму дезадаптуючу роль відіграють наявні в подружжя дисгармонійні риси характеру та особистості: найчастіше в чоловіків залежність, зниження самооцінки, незрілість особистості, злобність, егоїзм та черствість, у жінок – егоцентризм, небажання адаптуватися до оточення, невірність, брехливість. 7. Існує зв’язок між типом акцентуації характеру та статеворольовою поведінкою подружжя. За збудливої, демонстративної, педантичної і застрягаючої акцентуацій спостерігається неузгодженість вираженості маскулінності на соціогенному та біогенному рівнях – статеворольова дискордантність, що сприяє розвиткові внутрішньоособистісного конфлікту. При цьому існує закономірність, яка полягає в тому, що чим адекватніша статеворольова Я-концепція подружжя, тим гармонійніші їхні взаємини, біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим у цьому. 8. Позашлюбні зв’язки подружжя зумовлюються насамперед соціальними причинами (невідповідністю рівня загальної і типів сексуальної культури, невідповідністю сексуальної поведінки суспільним нормам і прийнятим формам сексуальної поведінки) і такою психологічною причиною, як психосексуальна незадоволеність. Окрім цих причин, у чоловіків відзначаються бажання перевірити свою сексуальну спроможність, задоволення сексуальних потреб, у жінок – цей самий мотив, а також невідповідність сексуальних настанов настановам подружжя, розбіжність сексуальної мотивації і мотивів статевого акту, наявність у чоловіка сексуальних комплексів; і в чоловіків, і в жінок часто до подружніх зрад призводять алкогольне сп’яніння й негативний вплив на сексуальну поведінку особистісних та характерологічних відмінностей. 9. Існують відмінності в характері позашлюбних зв’язків чоловіків і жінок. Чоловіки частіше (61±3%) мають від 4 до 10 позашлюбних партнерок, жінки – одного-трьох (76±3%); чоловіки частіше бувають ініціаторами позашлюбного зв’язку, в них нерідкісними є випадкові сексуальні контакти, тоді як у 72±3% жінок позашлюбний зв’язок являє собою "службовий роман". Для жінок позашлюбні зв’язки привабливі передусім своєю емоційною стороною, вони шукають у чоловікові насамперед прихильності, розуміння і лише потім – фізичної насолоди, у чоловіків зв’язок зазвичай починається з фізичного потягу. 10. Позашлюбні зв’язки призводять до розвитку невротичних та особистісних розладів (неврастенії, адаптаційних розладів, депресивних реакцій), порушення міжособистісних стосунків подружжя (втрати любові) і підривають міцність шлюбу, про що свідчить той факт, що 72±3% чоловіків і 70±3% жінок думали про розлучення або робили спроби розлучитися. 11. У разі подружньої дезадаптації, сполученої з позашлюбним сексом, порушений розвиток і функціонування сім’ї, передусім унаслідок невиконання за первинної дезадаптації, окрім сексуально-еротичної, також емоційної, духовної, психотерапевтичної функцій, за вторинної дезадаптації – сексуально-еротичної функції. Водночас за вторинної дезадаптації відзначається компенсаторне гарне виконання емоційної, господарсько-побутової та інших сімейних функцій, що й є причиною збереження сім’ї, незважаючи на сексуальну дисгармонію. 12. Система діагностики подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв’язків, має включати системно-структурний аналіз сексуального здоров’я та психодіагностичне дослідження особистості подружжя. Система психотерапевтичної корекції, що складається з когнітивного, афективного, конативного та особистісного компонентів, має грунтуватися на принципах комплексності, диференційованості, послідовності та етапності. Вибір методу й конкретного змісту визначається формою дезадаптації та сексуальної дисфункції. До арсеналу методів корекції первинної подружньої дезадаптації мають входити на етапі вироблення настанови раціональна психотерапія, групова, що включає рольові ігри, іформаційна, персоналістична психотерапія, бібліотерапія, на етапі навчення – комунікаційний, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, гіпносугестія, аутогенне тренування. Корекція вторинної дезадаптації полягає в лікуванні первинної сексуальної дисфункції, що зумовила її. Проведення розробленої системи психотерапевтичної корекції дає змогу досягнути високого і стійкого терапевтичного ефекту у 83±5% подружніх пар. 13. Психопрофілактика подружньої дезадаптації, що призводить до позашлюбних зв’язків, має являти собою систему, яка складається з трьох компонентів – запобігання порушенням становлення сексуальності, формування гармонійної особистості та запобігання порушенням міжособистісних стосунків подружжя, в тому числі подружньої невірності. Система проводиться у п’ять основних етапів: профілактика порушення соматосексуального розвитку дитини; запобігання порушенню психосексуального розвитку; виховання гармонійної особистості; запобігання порушенню комунікації та деструктивним конфліктам; підготовка молоді до шлюбу й сімейного життя. Проведення в життя системи психопрофілактики сприятиме запобіганню подружній дезадаптації з позашлюбними зв’язками та їх негативним психологічним, соматичним, мікросоціальним та соціальним наслідкам. |
