Анотація до роботи:

Марченко В.Г. Подружня дезадаптація при органічному розладі особистості у жінок. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2006.

На основі системного комплексного обстеження 180 подружніх пар, у яких дружини хворіли на органічні розлади особистості різних типів, визначено причини, механізми розвитку та клінічні прояви наявної в них подружньої дезадаптації. Виявлено роль біогенних, психогенних, соціогенних та негативних соціально-психологічних чинників у розвитку чотирьох форм дезадаптації подружжя – комунікативної, статеворольової, сексуально-еротичної та девіантної. Вивчено патологічні патерни сексуальної поведінки жінок та особливості їх комунікації з чоловіками і функціонування сім’ї.

Розроблено диференційно-діагностичні критерії виявлених форм подружньої дезадаптації та систему їх психотерапевтичної корекції. Визначено шляхи й методи психопрофілактики дезадаптації подружньої пари при органічному розладі особистості у дружини.

1. У роботі наведено теоретичне обгрунтування й нове розв’язання проблеми формування подружньої дезадаптації при органічному розладі особистості у жінок. Проблему розв’язано з позицій системного підходу до дослідження порушень міжособистісної й сексуальної комунікації при різних типах органічного розладу особистості з метою розробки системи їх діагностики та психотерапевтичної корекції.

2. Органічний розлад особистості в жінок проявляється в агресивному (29±3%), розгальмованому (19±3%), параноїдному (18±3%), апатичному (17±3%) та лабільному (16±3%) типах. Причинами їх розвитку є черепно-мозкова травма, переважно родова чи перенесена в перші 2-3 роки життя, або нейроінфекція, також перенесена в ранньому дитинстві, значно рідше – в підлітковому чи молодому віці.

3. Існує залежність темпу й характеру статевого розвитку жінки від типу органічного розладу особистості. При агресивному його типі спостерігається лише прискорене, при апатичному – лише уповільнене статеве дозрівання. При інших типах розладу особистості порушення сомато- та психосексуального розвитку визначають наявність сукупних асинхроній. Від типу розладу особистості залежить формування девіацій статеворольової поведінки хворих: при агресивному, розгальмованому й лабільному типах виникає лише маскулінна, при апатичному – лише гіперфемінінна статеворольова поведінка, яка переважає і при параноїдному типі розладу особистості.

4. У всіх подружніх пар, у яких дружина хворіє на органічний розлад особистості, розвивається комунікативна подружня дезадаптація, що проявляється в чотирьох клінічних формах: комунікативній без сексуальних розладів (6±6%) та трьох формах, при яких порушення міжособистісних стосунків подружжя поєднується із сексуальною дезадаптацією – статеворольовою (56±3%), сексуально-еротичною (31±3%) та девіантною (8±4%). Виникнення першої із зазначених форм зумовлюється міжособистісним конфліктом подружжя, причиною трьох інших форм є сукупне порушення інтегральних критеріїв та ураження всіх компонентів і складових сексуального здоров’я подружжя, що визначає складний генез подружньої дезадаптації при органічному розладі особистості у жінок.

5. Головний прояв комунікативної форми подружньої дезадаптації – деструктивні конфлікти подружжя, які постійно виникають й неадекватно розв’язуються. Клінічні прояви інших дезадаптивних форм мають чітку залежність від типу органічного розладу особистості у жінок. При агресивному розладі відзначається доволі високо виражена гіперсексуальність – синдром гімоталамічної гіперсексуальності, який набуває домінантного звучання в клінічній картині, та проміскуїтет. При розгальмованому розладі особистості гіперсексуальність жінок призводить до їхньої асоціальної поведінки й у 20±7% – до зміни статевої переваги. При параноїдному розладі особистості у хворих спостерігається і гіпер-, і гіпосексуальність, і зміна статевої переваги. У всіх жінок з апатичним розладом особистості має місце гіпосексуальність, а в пацієнток із лабільним його типом змінюється статева перевага.

6. У чоловіків жінок з органічним розладом особистості в більшості випадків (72±3%) виникають невротичні синдроми (гіпотимічний, астенічний та експлозивний), які відбивають їхню особистісну реакцію на захворювання дружин та подружню дезадаптацію.

7. Існує певний зв’язок між типом органічного розладу особистості та її статеворольовим функціонуванням. Для хворих з агресивним типом розладу особистості характерною є тотальна маскулінність – на біогенному, соціогенному та поведінковому рівнях; для пацієнток із розгальмованим та параноїдним типами – висока маскулінність на біогенному рівні; для хворих з апатичним типом – зниження маскулінності на всіх рівнях і фемінінності – на соціогенному; при лабільному типі розладу особистості спостерігається найнижча з усіх обстежених поведінкова та біогенна маскулінність і найвища біогенна фемінінність. При цьому відсутність комплементарності статеворольової поведінки подружжя в парі зумовлює велику частоту статеворольової форми подружньої дезадаптації.

8. При органічному розладі особистості в жінок порушено виконання всіх функцій сім’ї, за винятком репродуктивної. Пов’язана із цим конфліктність стосунків подружжя посилюється розбіжністю в оцінках значущості та виконання сімейних функцій у переважної більшості дружин та чоловіків.

Більшість шлюбів при досліджуваній патології у дружини – 72±3% – є нефункціональними (переважно при агресивному розладі особистості у дружин), решта – умовно функціональними, переважно при параноїдному та лабільному типах розладу особистості у дружини.

9. Усі чинники – біогенні, соціогенні, психогенні й патогенні соціально-психологічні, які зумовлюють розвиток комунікативної дезадаптації подружжя при органічному розладі особистості у дружини, – підривають міцність шлюбу, про що свідчить той факт, що всі жінки, за винятком частини пацієнток з апатичним розладом особистості, та 90±3% чоловіків думають про розлучення або вдавалися до спроб розлучитися.

10. Враховуючи різноманітних причин, складність генезу та поліморфність клінічних проявів подружньої дезадаптації при різних типах органічного розладу особистості у жінок, слід вважати, що її психотерапевтична корекція має являти собою систему, яка впливає на когнітивний, афективний та конативний компоненти структури міжособистісних стосунків, в основі якої лежать такі принципи. Принцип комплексності – використання різних психокорекційних програм у сполученні з лікуванням основного захворювання жінок; принцип диференційованості відповідно до форми, вираженості та проявів подружньої дезадаптації; принципи послідовності, етапності, індивідуалізації залежно від відмінностей особистості кожного з подружжя, емоційних реакцій, поінформованості в питаннях сексу й характеру міжособистісних стосунків; принцип тривалості, достатній для перебудови настанов подружжя та вироблення нових, адекватних навичок спілкування.

11. Вибір методів та зміст психотерапії визначається типом розладу особистості у дружини, формою подружньої дезадаптації, причиною, умовами її розвитку та клінічними проявами.

При комунікативній формі дезадаптації як основні методи психокорекції застосовуються групова психотерапія та комунікаційний тренінг, навчення подружжя подружньої тактики й правил комунікації Д.Карнегі. При гіперсексуальності жінок використовуються мотиваційна психотерапія, що включає раціональну психотерапію за П.Дюбуа, гіпносугестія і навіювання наяву, при синдромі гіпоталамічної гіперсексуальності призначаються також рефлексотерапія та синтетичні прогестини. Жінкам із гіпосексуальністю проводиться раціональна й групова психотерапія, бібліотерапія, рольовий психосексуальний та сексуально-еротичний тренінг, а також застосовуються засоби для підвищення сексуальної чутливості.

Основними методами психокорекції статеворольової форми дезадаптації слід вважати статеворольовий, при сексуально-еротичній – сексуально-еротичний тренінг, що проводиться після інформаційної психотерапії, а при девіантній формі – емоційно-вольовий тренінг із мобілізуючим самонавіюванням та орієнтаційний психосексуальний тренінг. Чоловікам хворих проводиться психотерапія, спрямована на ліквідацію невротичних реакцій.

Проведення розробленої системи психотерапевтичної корекції дезадаптації дає змогу досягнути високого й стійкого терапевтичного ефекту в середньому у 58±3% подружніх пар.

12. Система психопрофілактики подружньої дезадаптації при органічному розладі особистості у жінок має грунтуватися на тих самих принципах, що й її психотерапевтична корекція. Психопрофілактика починається з контролю перебігу вагітності та запобігання ускладненням у пологах. Первинна і вторинна психопрофілактика проводяться в кілька етапів. Перший із них полягає в запобіганні порушенням соматосексуального, другий – порушенням психосексуального розвитку дитини; третій етап має на меті вироблення рис гармонійного характеру й особистості, четвертий – запобігання порушенням міжособистісних стосунків, насамперед – деструктивним конфліктам. П’ятий етап – підготовка молоді до шлюбу, шостий – запобігання розвиткові клінічних форм комунікативної подружньої дезадаптації. Третична дезадаптація полягає в запобіганні руйнуванню сім’ї.

На кожному з цих етапів мають застосовуватися адекватні до його завдань методи психокорекції – раціональна, інформаційна, подружня, сімейна психотерапія, психологічний тренінг, особистісно орієнтована психотерапія, бібліотерапія.

Публікації автора:

1. Марченко В.Г. Сексуальные расстройства у женщин при органическом поражении центральной нервной системы // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10, №2. – С.124-125.

2. Марченко В.Г. Сексуальная дисфункция вследствие поражения головного мозга у женщин // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Матер. науч.-практ. конф., посвящ. 15-летию кафедры сексологии и медицинской психологии Харьковской медицинской академии последипломного образования. – Харьков. – 2002. – С.146-149.

3. Марченко В.Г. Органическое поражение центральной нервной системы как причина сексуальной дисфункции у женщин // Международный медицинский журнал. – 2002. – Т.8, №3. – С.33-35.

4. Марченко В.Г. Сексуальные расстройства при эпилепсии у женщин // Международный медицинский журнал. – 2003. – Т.9, №1. – С.56-58.

5. Марченко В.Г. Супружеская дезадаптация при органическом расстройстве личности у жены // Международный медицинский журнал. – 2003. – Т.9, №3. – С.46-48.

6. Марченко В.Г. Адаптивность супружеской пары при органическом расстройстве личности у жены // Український вісник психоневрології. – 2003. – №3. – С.96-97.

7. Марченко В.Г. Особенности полоролевого поведения женщин с органическим расстройством личности // Международный медицинский журнал. – 2003. – Т.9, №4. – С.48-50.

8. Марченко В.Г. Система психотерапевтической коррекции супружеской дезадаптации при гипосексуальности женщин с органическим расстройством личности // Проблеми медичної науки і освіти. – 2003. – №4. – С.89-91.

9. Марченко В.Г. Психотерапия коммуникативной формы сексуальной дезадаптации при изменении полового предпочтения у женщин с органическим расстройством личности // Международный медицинский журнал. – 2004. – Т.10, №1. – С.77-79.

10. Марченко В.Г. Формирование сексуальной неудовлетворенности супругов при органическом расстройстве личности у жены // Український вісник психоневрології. – 2004. – Т.12. – вип.1 (38). – С.29-30.

11. Марченко В.Г. Сексуальна дезадаптація при органічних розладах особистості у жінок // Галицький лікарський вісник. – 2004. – Т.11, №1. – С.66-67.

12. Марченко В.Г. Сексуальні фантазії жінок з органічним розладом особистості // Вісник наукових досліджень. – 2004. – №1 (34). – С.81-82.

13. Марченко В.Г. Развитие коммуникативной формы супружеской дезадаптации при органическом расстройстве личности у жены // Медицина сегодня и завтра. – 2004. – №1. – С.170-172.

14. Марченко В.Г. Про причини та механізми подружньої дезадаптації при лабільному типі органічного розладу особистості у жінок // Львівський медичний часопис. – 2004. –Т.10, №1. – С.52-54.

15. Марченко В.Г. Система психотерапевтичної корекції комунікативної форми сексуальної дезадаптації при органічному розладі особистості в жінок // Практична медицина. – 2004. – Т.10, №1. – С.118-121.

16. Марченко В.Г. Развитие супружеской дезадаптации при агрессивном типе органического расстройства личности у женщин // Український медичний альманах. – 2004. – №1. – С.103-104.

17. Марченко В.Г. Супружеская дезадаптация при гиперсексуальности женщин с органическим расстройством личности и ее психотерапия // Проблеми медичної науки і освіти. – 2004. – №1. – С.27-29.

18. Марченко В.Г. Нарушение сексуального здоровья супругов при апатическом типе органического расстройства личности у жены // Запорожский медицинский журнал. – 2004. – Т.1, №1. – С.52-54.

19. Марченко В.Г. Психотерапевтическая коррекция полоролевой формы супружеской дезадаптации при органическом расстройстве личности у женщин // Український медичний альманах. – 2004. – №1. – С.21-22.

20. Марченко В.Г. Состояние сексуального здоровья супругов при органическом расстройстве личности у жены // Международный медицинский журнал. – 2004. – Т.10, №2. – С.48-50.

21. Марченко В.Г. Особенности психосексуального развития и поведения женщин с расторможенным типом органического расстройства личности и их роль в генезе сексуальной дезадаптации // Проблеми медичної науки і освіти. – 2004. – №3. –C.38-44.