1. Для подолання аграрної кризи потрібна радикальна реформа, яка передбачає формування багатоукладності економіки, збереження еквівалентності у відносинах сільського господарства з іншими галузями, здійснення обґрунтованого оподаткування та активної політики ринку праці на селі. Розвитку останнього сприятиме створення фермерських та кооперативних формувань, ефективне функціонування особистих підсобних господарств, розширення сфери обслуговування, поширення сільського туризму. 2. Для забезпечення всебічної оцінки рівня ефективності діяльності господарства необхідна система показників: розмір ефекту в розрахунку на 1 га не фізичної, а сумарної площі; ефективності використання виробничих ресурсів – відношення показників ефекту до кількості зайнятих у виробництві робітників, числа відпрацьованих ними людино-годин, вартості основних виробничих фондів і оборотних засобів, а також фінансові показники. Головними критеріями ефективності функціонування сільськогосподарських формувань є рівень рентабельності (рентабельність продаж) та загальна рентабельність (рентабельність сукупних фондів – з включенням вартості землі). 3. Завдяки проведеній на Миколаївщині перебудові її аграрного сектору частка збиткових господарств помітно зменшилась – з 72,2% в 1999 р. до 33,0% в 2002 р. Серед адміністративних районів регіону найгірший стан у цьому плані в більшості аналізованих років – в Єланецькому та Новоодеському, а найкращий – в Кривоозерському та Новобузькому. Рівень рентабельності виробничої діяльності аграрних підприємств області в цілому за 2002 р. був на 20,2% більшим, ніж у 1999 р. З рослинницьких видів продукції найбільшим рівнем рентабельності за період з 1996 по 2002 рр. відрізнялись зерно, соняшник та виноград, а найменшим – овочі та картопля. По тваринницькій продукції (майже по всіх її видах) аграрні формування області мали збитки. 4. Для досягнення ефективного розвитку аграрних формувань необхідно забезпечити їх оптимальні розміри. Як показало групування господарств Миколаївської області, найбільш високим рівнем прибутковості сільськогосподарської діяльності відрізняються ті з них, які мають площу земельних угідь більше 2000 га. В регіонах необхідно створювати асоціації виробників сільськогосподарської продукції. 5. З метою підвищення рівня технічної озброєності аграрного виробництва необхідно: збільшити придбання техніки сільгосптоваровиробниками за лізинговими умовами; розширити використання послуг державних і кооперативних МТС; кошти комерційних банків спрямовувати на довгострокове кредитування господарств під невисокі ставки. Важливе місце мусить зайняти поширене за кордоном міжгосподарське використання технічних засобів. 6. Потребують зниження тарифи на виконувані спеціалізованими техсервісними формуваннями в аграрних підприємствах механізовані роботи. В цьому плані уваги заслуговують обслуговуючі кооперативні структури, засновниками яких є аграрні і переробні господарства. Перспективними є і кредитні спілки (особливо створені при сільських радах), до участі в яких крім коштів фізичних осіб, залучаються різноманітні підприємства. Таку спілку запропоновано створити у селі Семенівка Арбузинського району. Загальна сума коштів спілки становитиме біля 200 тис. грн. Частину їх доцільно використовувати на кредитування придбання технічних засобів сільськогосподарського призначення, для чого слід створити відповідний госпрозрахунковий підрозділ – товариство з обмеженою відповідальністю, яке змогло б залучати кошти “Приватбанку”. На зібрані таким чином кошти насамперед доцільно купити два комбайни ДОН-1500Б. Вкладені кошти вже в перший рік їх експлуатації принесуть підприємству прибуток. 7. Дотувати з державного бюджету доцільно лише ті виробництва, які є стратегічно необхідними і без підтримки держави не зможуть вижити. Іншим галузям АПК мають бути створені необхідні умови для реалізації продукції, тобто створена належна ринкова інфраструктура (у цьому плані уваги заслуговує досвід агроторгового дому “РіКо”, розташованого у місті Миколаїв, а також торгових домів Житомирської області). Доцільно зменшити обсяги бартерних операцій, нормалізувати грошово-обмінні процеси, підвищити відповідальність оптових посередників за належним виконанням укладених через них угод. 8. Вимагають удосконалення орендні відносини. Кожне господарство, з одного боку, повинно у встановлений термін сплачувати селянам-орендодавцям орендну плату (як за землю так і за майно), а з іншого – забезпечувати належний її рівень. Найбільш вигідні для селян умови нарахування орендної плати застосовуються в ТОВ “Інтер-прогрес” Вознесенського району і чотирьох господарствах – Первомайського (ТОВ “Співдружність” і “Райкоопзаготпром”, ПОП “Росія” та фермерське господарство “Оазис”). Їх досвід доцільно поширити на інші аграрні підприємства області. 9. В Україні потрібно запровадити досвід провідних країн світу щодо активної підтримки аграрного товаровиробника. Основними її напрямами повинні стати: підтримка доходів товаровиробників шляхом різноманітних компенсаційних виплат; раціональна цінова політика; виділення коштів на розробку і здійснення ринкових програм та укріплення матеріально-технічної бази виробництва; пільгове оподаткування і кредитування; удосконалення вітчизняних стандартів на продукцію АПК та ін. Особливо суттєвою підтримка держави повинна бути в несприятливі за погодними умовами роки. Поряд з цим доцільно розширювати компенсаційні виплати комерційним банкам, які надають кредити агротоваровиробникам. 10. В умовах становлення приватного сектору проблеми розвитку соціальної сфери села повинні вирішуватись спільними зусиллями центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та населення. Одним з підприємств Миколаївщини, яке порівняно успішно вирішує соціальні проблеми є ССЗАТ “Добре життя” Арбузинського району, де створені Семенівський інформаційно-культурний центр, благодійна організація “Семенівський добробут”. Фінансування об'єктів соціальної сфери тут здійснюється за рахунок коштів бюджету, власної діяльності та громадської скарбниці. Накопичений досвід вирішення соціальних проблем у вказаному та деяких інших господарствах доцільно поширити і на інші аграрні формування області. У селах (насамперед – великих) доцільно створювати центри, в яких їх мешканці зможуть купувати всі необхідні для себе товари і реалізувати сільгосппродукцію. У цьому плані заслуговує на поширення досвід села Семенівка Арбузинського району. | 