У дисертації дається теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в осмисленні специфіки поетики і проблематики пізніх романів В. Ґолдінґа, яке здійснено в ході комплексного дослідження його творчості в контексті концепції «відкритого твору». Аналіз критичної літератури, присвяченої пізній творчості В. Ґолдінґа, дає можливість виділити дві основні точки зору стосовно її жанрової специфіки (притча/філософський роман). Проблема у визначенні жанру існує внаслідок того, що поетика та проблематика пізніх творів не вивчалася у щільному взаємозв’язку. Осмислення жанрової специфіки пізніх романів В. Ґолдінґа свідчить про те, що романи «Видима темрява», «Паперові люди», «Подвійний язик» є не притчами, а новим різновидом філософського роману – філософським роман «відкритого типу», в якому створюються умови для самостійного читацького запитування, що відповідає напрямку сучасного філософського дискурсу. Теоретико-методологічною основою дослідження творчості В. Ґолдінґа є концепція «відкритого твору» Умберто Еко. «Відкритий твір» - це феномен, який виникає в перехідні епохи на тлі перевороту філософсько-світоглядної та наукової парадигми і знаменує собою зміну в художньо-естетичній та комунікативній системі «автор–твір–читач», яка полягає в тому, що останній здобуває безмежну свободу інтерпретацій, котра виводить його на рівень співавторства. Сутність відкритості полягає в специфічній поетиці твору, загальним принципом та підґрунтям якої є невизначеність. Специфіка поетики пізніх романів В. Ґолдінґа характеризується тим, що способами творення невизначеності у зазначених творах є постмодерністські образи-пристрої симулякр, ризома і до-(за-)повнення. Усі елементи поетики, що включають зазначені образи-пристрої, отримують такі характеристики, як децентрація, фрагментарність, невизначеність, відсутність єдиної реальності. Поетика невизначеності сприяє читацькому запитуванню, кожного разу знищуючи можливість остаточної відповіді. Спираючись на класифікацію У. Еко, в творчості В. Ґолдінґа можливо виділити дві лінії: «закритих творів», до яких належать ранні романи та романи морської трилогії «До краю землі», і «відкритих творів»: «Видима темрява», «Паперові люди», «Подвійний язик». Проте дві лінії у творчості В. Ґолдінґа послідовно не змінюють одна одну, а існують паралельно: так, у ранніх романах «Шпиль», «Вільне падіння», «Піраміда» відкритість присутня як латентна тенденція, а в пізній творчості автором створено «закритий твір» – морську трилогію. Дослідження ранніх романів В. Ґолдінґа доводить, що «Шпиль», «Вільне падіння» і «Піраміда» не можна вважати притчами в чистому вигляді. Про це свідчить не лише введення автором антиномії замість однієї ідеї на проблемному рівні творів, але й наявність рис «відкритості» у поетиці. Гетерогенність часово-просторової структури романів, присутність суперечливих героїв, які описуються в ситуаціях екзистенційного вибору, непослідовна нарація та пов’язана з цим неоднорідність, дискретність композиції, ускладнення символіки та місця невизначеності, що сприяють багатозначному трактуванню романів, – усі ці риси свідчать про тенденції до відкритості, про зміну традиційної форми притчі. Осмислення поетики і проблематики роману «Видима темрява» дозволяє визначити його жанр як філософський роман «відкритого типу». Композиція роману децентрована та ризоморфна. Хронотоп тексту характеризується численними повторами, часово-просторовими збігами, фрагментарністю. Наративну структуру визначає плюралістичність голосів і точок зору, невизначений розповідач. Образи роману є гротескними. Комплексний аналіз твору «Паперові люди» дає підстави стверджувати, що образи цього роману симулякральні, а його композиція децентрована та будується за принципом симулякру. У наративній структурі роману немає множинності та розмаїття точок зору, однак ненадійність єдиного наратора, непослідовність оповіді й описуваних подій створюють ефект невизначеності та сумнівності описуваного. Дослідження жанрової, образної і сюжетно-композиційної специфіки роману «Подвійний язик» дозволяє визначити жанр твору як філософський роман «відкритого типу» з елементами біографії. На відміну від класичної композиції, типової для жанру біографії, у «Подвійному язику» застосовано некласичну – п’ятичасну – композицію, яка окреслює основні етапи вирішення філософських питань. Широке коло проблематики й образна побудова твору, які функціонують відповідно до механізму восповнення, також свідчать про відкритість роману. Отже, у пізніх романах В. Ґолдінґа поетика невизначеності містить поле різноманітних проблемних нашарувань та створює умови для самостійної постановки питань читачем, бо вони не визначені заздалегідь автором. |