У дисертаційній роботі викладено теоретичні положення та практичні пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств. Основні наукові і прикладні результати, а також рекомендації щодо їх використання полягають у наступному: 1. Різноманітні форми і методи конкуренції дозволяють визначити її як загальний атрибут соціально-економічних систем. Однією з таких систем є аграрний сектор економіки. В умовах розвитку ринкових відносин конкуренція є не тільки способом самоорганізації, але і важливим мотивом науково-технічного і економічного прогресу. Отже необхідно розглядати конкуренцію не тільки як економічну категорію, але і як атрибут, властивий біологічним і соціальним системам. 2. Система факторів конкурентоспроможності продукції включає наступні групи: нормативні, економічні, споживчі, організаційні і екологічні, а так само індивідуальне сприйняття продукції споживачем, репутацію підприємства. На основі зіставлення й узагальнення поглядів провідних науковців уточнено визначення конкурентоспроможності продукції, під якою слід розуміти таке співвідношення економічних і споживацьких характеристик, яке разом з властивими продукції атрибутами і організаційними факторами забезпечує її паритетне або переважне в порівнянні з товарами-конкурентами положення на певному ринку в певний момент часу. Це дасть можливість синтезувати в визначенні конкурентоспроможності продукції вплив екологічних факторів, репутації підприємства й відповідності індивідуальним вимогам споживачів. 3. Розроблена система конкурентоспроможності підприємства. Аналіз запропонованої системи показує, що в її структурі можуть бути виділені наступні групи: зовнішні і внутрішні. Нами уточнено поняття конкурентоспроможності підприємства, яку варто визначати як здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції, використовуючи володіння конкурентними перевагами й маючи потенційні можливості для втримання або досягнення конкурентних переваг у майбутньому при зміні ринкової кон'юнктури й запитів споживачів. 4. Сучасний стан м’ясопереробних підприємств в Запорізькій області характеризується наявністю всіх негативних тенденцій, що визначають незадовільний стан м’ясопереробних підприємств України в цілому: в наслідок скорочення поголів'я худоби, зниження її продуктивності, зменшення забійної маси, постійно скорочується виробництво всіх видів м'яса і м'ясопродуктів. Причинами даної ситуації є зниження платоспроможного попиту населення, відсутність державної підтримки, диспаритет цін, локальний монополізм переробних підприємств, залежність від імпорту м'яса. 5. Встановлений характер впливу зовнішніх чинників на гостроту конкуренції в галузі показав, що найбільший вплив справляють: постачальники сировини, оскільки продукція тваринництва є основним компонентом кінцевої продукції м’ясопереробки; відсутність альтернатив по заміні сировини; якість сировини, яку визначає кінцева продукція і ефективність виробництва; фізичне скорочення сировинної бази; конкуренція із заготівельними організаціями інших регіонів; не інституційні постачальники, що займають значну частку на ринку м’ясопродуктів; операції купівлі-продажу, які носять стихійний характер. Нами узагальнені зовнішні фактори і характер їх впливу на гостроту конкуренції м’ясопереробних підприємств. 6. Визначено питому вагу окремих м’ясопереробних підприємств на ринку м'ясопродуктів і оцінена інтенсивність конкуренції м’ясопереробних підприємств Запорізької області. Дослідження конкуренції на регіональному ринку м'ясопродуктів дозволило віднести даний ринок до другого виду ринку монополістичної конкуренції, при якому на ринку діють декілька провідних підприємств, що займають значну частку ринку, і велику кількість підприємств, питома вага яких в сукупному обсязі виробництва невелика. Охарактеризовано конкуренту ситуацію на ринку в Запорізькій області як інтенсивну і нестійку, що вимагає забезпечення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств і визначення напрямів її підвищення. 7. Обґрунтована методика оцінки конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств, яка базується на двох критеріях - частка підприємств на ринку, яка зовнішньо характеризує конкурентоспроможність підприємства, і рентабельність підприємств, як внутрішню характеристику конкурентоспроможності. Доцільність застосування даних критеріїв визначається тим, що, значна частка ринку свідчить про наявність конкурентних переваг відносно витрат виробництва, а рівень рентабельності є узагальнюючим показником, що свідчить, з одного боку, про ефективність організації і управління виробництвом, а, з другого боку, про стійкість підприємства в системі взаємостосунків з різними об'єктами зовнішнього середовища.Апробація запропонованої методики на прикладі м’ясопереробних підприємств Запорізької області дозволила встановити, найбільш конкурентоспроможні підприємства: ВАТ «Мелітопольський м’ясокомбінат» та ТОВ «Злагода», частка яких в загальному обсязі виробництв м’ясопродуктів в області становить відповідно 32,90 та 21,29%, а рівень рентабельності 12,4 та 30,1%. 8. Обґрунтовано організаційно-економічні засади забезпечення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств в напрямах: безперебійного постачання виробництва сировиною за рахунок вертикальної корпоративної інтеграції або масштабних організаційних заходів по заготівлі сировини власними силами; укрупнення розмірів виробництва при спеціалізації окремих виробничих структур і підрозділів; збереження високого рівня технології виробництва продукції; забезпечення конкурентоспроможності продукції за рахунок високої якості початкової сировини і орієнтації на цільовий сегмент ринку або використання досягнень сучасної технології і диференціації на всі сегменти даного ринку; застосування повного або часткового контролю над каналами руху продукції власними силами по проміжних споживачах і організації широкої мережі фірмової торгівлі; використання елементів комплексу маркетингу для комунікаційного і мотиваційного впливу на споживачів. 9. Сукупність конкретних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності м'ясопереробних підприємств може бути об’єднана в наступні групи: формування психологічної прихильності споживачів до торгової марки виробника на основі розвитку інструментарію брендінгу; підвищення ефективності фірмової торгівлі на основі встановлення системи зворотного зв’язку, виконанні аналітичної функції і реалізації заході щодо стимулювання збуту; підтримка продажів в торгових точках, що не належать виробнику; комплексне використання засобів комунікаційної дії; формування корпоративного іміджу і громадської думки. Система індикативного керування прийняття рішень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства поєднує сукупність рішень, які мають як внутрішню, так і зовнішню спрямованість дії, дозволяє сформувати комплексний підхід до прийняття рішень по забезпеченню конкурентоспроможності, як узагальнюючій характеристиці діяльності підприємства в умовах ринку, і може бути використана в рамках оперативного керування й контролю на підприємстві. |