У дисертаційній роботі вирішено наукову задачу по підвищенню гнучкості місцевого ринку праці на основі її теоретичного узагальнення, аналізу прикладних та розробки методичних положень, що забезпечить високий рівень зайнятості населення. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати ряд висновків і пропозицій теоретичного, прикладного і методичного змісту, основні з яких зводяться до наступного. 1. У результаті теоретичного узагальнення наукових положень визначено, що ринок праці – це не лише економічний механізм регулювання попиту і пропозиції робочої сили, але дуже складна, багатогранна система соціальних, правових відносин. Дієвість ринку праці залежить від міри розвиненості всіх елементів ринкових відносин. У роботі існуюча класифікація ринків праці за ознакою масштабу була доповнена місцевим ринком праці. По суті місцевий ринок праці розглядається як ринок праці на території, що є одиницею адміністративно-територіального поділу. Встановлено, що функціонування місцевого ринку праці багато в чому залежить від особливостей його територіальної організації. 2. Обґрунтовано, що територіальний аспект формування місцевого ринку праці визначається міськими, районними, сільськими рівнями. Встановлено, що на сучасному етапі структурної перебудови економіки домінує міський рівень ринку праці. Це пов'язано з низькою територіальною мобільністю населення, низьким рівнем життя основної його частини, високою вартістю транспортних послуг, відсутністю розвиненого ринку житла. Місцевому ринку праці притаманні особливості, які визначаються такими властивостями, як універсальність і прагнення соціальної справедливості, що може бути досягнуто за рахунок створення індивідуальних умов залучення та використання робочої сили, та забезпечує підвищення гнучкості даного ринку. 3. Визначено, що місцевий ринок праці не вичерпується відносинами щодо працевлаштування безробітних та заповнення вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці. Обґрунтовано, що зміни основних (попит та пропозиція праці, вартість і ціна робочої сили) та додаткових умов (ринок житла, ринок фінансів, ринок капіталу) суттєво впливають на функціонування місцевого ринку праці, що проявляється у його гнучкості, основними рисами якого є нестандартні форми зайнятості, стимулювання трудової активності населення, гнучкі форми найму на роботу, гнучкий режим роботи тощо. 4. Результати аналізу функціонування місцевого ринку праці засвідчили, що в цілому на місцевому ринку праці спостерігається позитивна динаміка як зайнятості населення, так і працевлаштування незайнятого населення на новостворених робочих місцях. Одночасно спостерігається зменшення числа вивільнених працівників порівняно з попередніми періодами. Основним чинником цього є певне оздоровлення економіки міста та врахування індивідуальних особливостей залучення до суспільної праці при використанні різних форм трудової активності населення. Саме індивідуальні форми організації і оплати праці забезпечують відповідну гнучкість місцевого ринку праці. 5. Отримана оцінка гнучкості місцевого ринку праці показала, що використання різних форм зайнятості має вирішальне значення для збільшення гнучкості місцевого ринку праці. Поглиблення економічної реформи створює в міському господарстві якісно нову ситуацію, при якій головним стає не лише комплектування підприємств робочою силою, а й раціональний перерозподіл наявних працівників за різними формами зайнятості. При цьому було б наївним добиватися повної ліквідації плинності кадрів, оскільки певний її рівень (від 3% до 5%) сприяє своєчасному оновленню виробничих колективів, поліпшенню їх соціально-демографічної та професійно-кваліфікаційної структури. 6. Для ефективної реалізації науково-методичних підходів до підвищення гнучкості місцевого ринку праці у роботі використано модель визначення взаємодії попиту і пропозиції на місцевому ринку праці. Встановлено, що залежність середньої заробітної плати як ціни робочої сили від собівартості, продуктивності, прибутку, розміру мінімальної заробітної плати по Україні дозволяє активізувати робочу силу підприємств на підвищення результативності діяльності і, відповідно, на зростання економічного потенціалу міста. 7. У дисертації визначено, що серед основних факторів, що впливають на зміни середньої заробітної плати у місті, найбільш вагомими виступають: собівартість, продуктивність праці, прибуток та мінімальна заробітна плата. Встановлено, що прогнозування заробітної плати стає дієвим інструментом регулювання та ефективного використання робочої сили та може застосовуватися при розробці стратегії підвищення зайнятості населення міста. 8. Визначено, що підвищення гнучкості місцевого ринку праці може забезпечуватися через розробку стратегії підвищення зайнятості населення міста. Така стратегія спрямована на вирішення проблем, пошук альтернативних рішень та їх оцінку, ухвалення, реалізацію і контроль. Визначено, що головна мета підвищення зайнятості населення міста полягає у підвищенні рівня і якості життя його мешканців, підвищенні конкурентоспроможності міської економіки, покращенні умов комфортного мешкання людей, зростанні реальних грошових доходів населення, наближенні місцевих органів влади до людини. 9. Визначено, що метою міської політики повинно стати сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці. Міська політика зайнятості повинна інтегрувати в собі взаємодію всього комплексу заходів, що забезпечують діяльність населення міста. Для реалізації шляхів підвищення трудової активності населення запропоновано активізувати діяльність місцевих органів влади, для чого передбачено розширення їх повноважень, зміцнення співпраці і взаємозв'язків центру зайнятості із виконкомом міськради, підприємствами різної форми власності, іншими інститутами, які забезпечують процес формування міської політики реалізації трудової активності населення. |
