Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з обґрунтуванням напрямів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. На основі уза-гальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки: 1. Проведені реформи в аграрному секторі не дали очікуваних позитив-них результатів через відсутність механізму згладжування “дефекту” ринку в частині обмеження ціноутворення апробованими у світі методами як ринкового (створення альтернативних ланок аграрної інфраструктури), так і неринкового характеру (підтримка прибутковості аграрного сектора на рівні простого або розширеного відтворення з боку держави), руйнацію великих агропромислових комплексів з високотехнологічними процесами виробництва та зношеність їх матеріально-технічної база, для відновлення якої потребує тривалого часу; переоцінка значення реформування відносин власності при виділенні земель-них наділів, неврегульованості попиту і пропозиції аграрного виробництва, не конкурентноздатності сільськогосподарської продукції, зміні системи держав-ного регулювання розвитку аграрного сектору, відсутності консолідації полі-тичних сил суспільства щодо проведення аграрної реформи на всіх її етапах та відсутності належної державної підтримки розвитку. 2. Автор вважає, що економічна стійкість аграрних підприємств - це здатність їх отримувати доходи, протистояти внутрішнім і зовнішнім негативним чинникам, адаптуватися до нестабільних умов аграрного вироб-ництва, ефективно використовувати природний потенціал в процесі відтворю-ваних процесів, забезпечувати продовольством населення та зберігати екологічну рівновагу в природному середовищі. 3. Оцінка економічної стійкості передбачає використання показників, що характеризують передумови стійкості підприємства - зростання обсягів виробництва, обсягів продажів, грошової виручки, продуктивності праці, прибутку, зниження собівартості, що є основою для забезпечення фінансової стійкості та ділової активності. Внутрішніми показниками фінансової стійкості є збалансованість доходів і витрат, засобів і джерел їх формування, зовнішніми – платоспроможність і ліквідність. Економічна стійкість підприємства тісно пов’язана з його положенням на ринку виробленої продукції, її якості, конку-рентоспроможності. 4. Систему показників оцінки економічної стійкості аграрних підприємств необхідно застосовувати через їх значущість для контрагентів: засновникам підприємства через ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність; податковому органу через сплату податків; комерційному банку через платоспроможність підприємства; партнерам по договірних відносинах через фінансову стійкість; інвесторів цікавлять показники, що впливають на прибутковість капіталу підприємств та сталий стратегічний розвиток підприємства. 5. Зовнішні чинники економічної стійкості аграрних підприємств класифіковані за рівнем їх впливу на результати роботи підприємства: пряма (держава, постачальники, конкуренти, споживачі) і непряма (міжнародний стан, стан економіки в країні, науково-технічний прогрес, політичні й соціально-культурні чинники). Параметри чинників внутрішнього середовища формуються під впливом зовнішніх. Різноманіття чинників внутрішнього середовища аграрних підприємств можна поділити за основними видами їх діяльності: постачальницької, виробничої, збутової. 6. У результаті проведення рейтингової оцінки економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровського району їх поділено на три групи за показниками відтворення ресурсів і рівнем економічної ефективності. Аграрні підприємства першої групи відрізняються високою часткою оновлення основного капіталу, підтримкою родючості ґрунту на належному рівні й дуже високим рівнем зацікавленості працівників у результатах праці. В другу групу віднесені підприємства, що забезпечують умови самоокупності і мають нагоду для подолання причин, які негативно впливають на рівень виробництва. Для підприємств третьої групи характерна тенденція різкого спаду виробництва в результаті порушення відтворювальних процесів, показники яких нижчі від нормативних. 7. Аналіз економічної і фінансової стійкості передбачають поетапність проведення виробничо-економічного та в подальшому фінансового стану аграрних підприємств, які на відміну від існуючих проводяться в такій послідовності: перший етап - аналіз виробничих і економічних показників у натуральному і вартісному виразі; другий етап - аналіз коефіцієнтів ліквідності, аналіз оборотного капіталу і коефіцієнта маневрування, аналіз якості активів, аналіз середнього періоду надання кредиту, аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості, аналіз ліквідності при мобілізації засобів. 8. Об’єднання підприємств різних сфер АПК в агропромислову фінансову группу, до складу якої входить власний кооперативний банк зі спеціальним лізинговим підрозділом, який би сприяв вирішенню фінансових проблем у підприємств-учасників шляхом видачі не тільки короткострокових, а й довгострокових кредитів під перспективні проекти на вигідних умовах, ніж у комерційних банках. Формування такої агропромислової фінансової групи сприятиме не тільки підвищенню економічної стійкості аграрних підприємств, а й активізації господарської діяльності в агропромисловому виробництві. |