1. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити ряд висновків та рекомендацій методологічного, теоретико-концептуального і науково-практичного спрямування. Критерій ефективності використання основних засобів виробництва не може якісно відрізнятися від ефективності суспільного виробництва. Критерієм економічної ефективності використання основних засобів виробництва є підвищення продуктивності суспільної праці, що супроводжується збільшенням обсягів виробництва продукції та цукру з одиниці земельної площі. Єдиному критерію економічної ефективності відповідає система показників, яка дозволяє кількісно визначити результати, що відповідають критерію економічної ефективності. При формуванні показників ефективності необхідно керуватися тим, що вони перебувають у розвитку та взаємозв’язку, підпорядковані законам переходу кількісних змін у якісні. 2. Для виявлення змін, тенденцій, закономірностей в ефективності використання основного капіталу важливе значення має аналіз його структури, рівня оновлення, швидкості обігу, вікового складу обладнання, рівня вартості; технологічна структура (питома вага активної частини основних засобів в загальній їх вартості); вікова структура всього капіталу та окремих його видів. Існуючі методи обчислення цих показників вимагають удосконалення з врахуванням необхідності повного охоплення деяких особливостей відтворення і підвищення ефективності використання основного капіталу. 3. Ефективність використання основних засобів необхідно визначати лише з врахуванням техніко-економічних особливостей функціонування основного капіталу сільськогосподарських та промислових підрозділів різних форм власності та господарювання. Існуюча класифікація основного капіталу не дозволяє виділити обсяг основних засобів, що безпосередньо приймають участь у вирощуванні окремих сільськогосподарських культур. Визначення основного капіталу, що зайнятий на вирощуванні цукрових буряків, пропонуємо здійснювати шляхом розподілу вартості основного капіталу пропорційно сумі нарахованої амортизації. 4. Концепція перебудови відтворювального процесу основного капіталу повинна передбачати своєчасне оновлення функціонуючих і прискорення заміни застарілих технічних засобів, раціоналізацію їх вікової структури, удосконалення інвестиційної політики, оптимізацію строків служби та пропорцій між формами їх оновлення. Використання більш досконалої моделі розрахунку фактичних строків служби основного капіталу дало можливість встановити, що фактичні строки його служби в буряківництві значно нижчі нормативних, а на цукрових заводах Вінницької області вони в 1,2-1,3 рази перевищують нормативні. Це свідчить про необхідність диференційованого підходу до планування вибуття основних засобів виробництва за строками їх служби. 5. Системний аналіз стану бурякоцукрового комплексу підприємств України та Вінницької області показує, що процес відтворення основного капіталу повинен відбуватися не шляхом нового будівництва, а в основному шляхом реконструкції перспективних діючих цукрових заводів, технічного їх переозброєння та модернізації обладнання на новій сучасній технічній основі. Аналіз показує, що нарощування потужності діючих заводів на 6-3 тис.т і більше ефективніше порівняно з новим будівництвом. Неефективним є нарощування потужності малих заводів на 0,5 тис. т. і малоефективне збільшення потужності діючих заводів до 1,5 тис. т. переробки цукрових буряків за добу. 6. При формуванні кількості цукрових заводів необхідно здійснювати процес реструктуризації за рахунок нарощування потужності до 6 тис.т з переходом до 9 і 12 тис. т. цукрових буряків на добу при підвищенні концентрації посівів, врожайності та цукристості буряків. У Вінницькій області з нарощуванням виробничих потужностей перспективних підприємств необхідно на 9 заводах збільшити виробничі потужності до 6 тис. т. і на 3 – до 3 тис. т., залишивши без істотних змін 12 заводів, а 15 малопотужних заводів вивести з експлуатації. Це забезпечить економію земельної площі, експлуатаційних витрат, скорочення капітальних вкладень та сприятиме підвищенню продуктивності праці. 7. Дослідження динаміки відтворення основного капіталу цукрової промисловості Вінницької області показує, що коефіцієнт введення всіх засобів виробництва становив у 2000 р. 2,2 %, а коефіцієнт вибуття – 2,6 %, машин і обладнання відповідно 6,3 і 3,7. При чому основне обладнання експлуатується, як правило, 15-20 років і більше, при нормативному терміну служби 12,5 років. На ряді заводів зношування обладнання перевищує 70-75%. Отже, основним напрямком удосконалення процесу оновлення основного капіталу з врахуванням вимог ринкового механізму господарювання є скорочення періоду його оновлення до нормативних строків, що може бути забезпечено шляхом своєчасної заміни застарілих машин і обладнання. На нашу думку, необхідно більш жорстко здійснювати контроль за рахунок державного економічного регулювання амортизаційних відрахувань. 8. Дослідження засвідчують, що недостатньо розвинута інформаційна інфраструктура вітчизняного ринку цукру та погано структурована і умовно доступна аналітично-статистична інформація сприяють інерційності ринкових процесів. Так, якщо комерційна інформація відносно швидко доходить своїх потенційних споживачів, то матеріали виробничо-галузевого і ринкового характеру структуруються достатньо повільно. Тому на сучасному етапі, важливо створити вітчизняну службу інформаційно-консультативного забезпечення розвитку і функціонування бурякоцукрового підкомплексу. Стан інформаційного забезпечення бурякоцукрового виробництва, поряд з такими факторами як стабільність нормативно-правової бази розвитку вітчизняного ринку цукру, ефективність механізму його захисту від зовнішніх впливів, раціональне проведення приватизаційних процесів в підкомплексі, уникнення розбіжностей у рівнях витрат, пов'язаних з отриманням кінцевого продукту для різних груп суб'єктів ринку та деякими іншими факторами, формують систему умов забезпечення економічної безпеки країни. 9. Дослідженнями встановлено, що оптимальне співвідношення основного й оборотного капіталу має бути таке: для буряківничих господарств на 100 грн. основного капіталу доцільно мати не менше 39-47 грн., а підприємств цукрової промисловості – 510-580 грн. При перспективному плануванні потреба в оборотних засобах повинна визначитися множенням планового рівня фондозабезпеченості виробництва на відповідний коефіцієнт раціонального співвідношення між основними і оборотними засобами. 10. Обґрунтована програма формування оптимальної структури основного капіталу з врахуванням необхідного обсягу інвестицій і раціонального їх використання передбачає підвищення питомої ваги активної частини основних засобів в буряківництві до 30%, а в цукровому виробництві до 50%. В умовах формування нового господарського механізму підвищення ефективності використання основного капіталу вимагає наявності оптимального співвідношення між силовими і робочими машинами 1:3, а фактично на початок 2002 року в буряківничих господарствах Вінницької області це співвідношення становило 1:1,17. Підвищення питомої ваги робочих машин в структурі технічних заходів дозволить скоротити строки проведення польових робіт і простої тракторного парку, а також більш раціонально використовувати силові машини, створити сприятливі умови для максимального завантаження машинно-тракторних агрегатів. Реалізація зазначених заходів дозволить забезпечити формування системи державного регулювання відтворення основних засобів. Це сприятиме успішному вирішенню актуальних проблем, пов’язаних з активізацією інвестиційної діяльності підприємств бурякоцукрового виробництва, оновленням основних засобів і їх ефективного використання, що забезпечить необхідні передумови для економічного зростання. |
