У дисертації досліджено проблему підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання, визначено та теоретично потрактовано пріоритетні напрями, розроблено та експериментально показано ефективність організаційно-методичної моделі підготовки викладачів дистанційного навчання у ВНЗ. За отриманими під час дослідження результатами окреслимо основні теоретичні та практичні здобутки автора в контексті проблеми дисертаційного дослідження: 1. Аналіз літературних джерел, присвячених проблемам розвитку дидактики і практики дистанційного навчання, свідчить про активне використання дистанційної форми навчання у вищих навчальних закладах усього світу, попри певні соціально-економічні та психологічні перешкоди, особливо в країнах, що розвиваються. Новітні інформаційно-комунікаційні технології є підґрунтям для становлення і розвитку системи дистанційного навчання. На підставі аналізу головних тенденцій розвитку дистанційного навчання у вітчизняних та зарубіжних системах освіти та впровадження його складових у вищих навчальних закладах зроблено систематизацію характеристик, які висвітлюють технології дистанційного навчання з використанням засобів навчання, організаційних форм навчання, засобів взаємодії учасників навчального процесу, а також окреслено принципи й організаційні моделі, що використовуються в дистанційному навчанні. В Україні зафіксовано стійку тенденцію до інтенсифікації запровадження дистанційного навчання в освітній процес ВНЗ. Дидактику дистанційного навчання в Україні можна уявити собі як сукупність ідей, поглядів, уявлень, авторських шляхів, що спрямовані на тлумачення навчального процесу в системі дистанційного навчання. Кожний навчальний заклад обирає свій шлях до реалізації ДН, однак спостерігається певна низка чинників, що практично уніфікують моделі запровадження технологій дистанційного навчання в діяльність ВНЗ України. Дистанційне навчання має значний потенціал для нашої країни, при цьому існують додаткові переваги, коли навчальні заклади та регіони об’єднують свої зусилля в сфері освітньої діяльності. Позитивним фактором є використання міжнародної співпраці, особливо коли існує близькість і спорідненість регіонів і менталітету населення. 2. Підготовка викладача до здійснення дистанційного навчання один із вирішальних факторів, що впливає на успішне запровадження технологій ДН у вищий навчальний заклад. Аналіз джерел свідчить, що в науковій літературі представлено численну кількість відомостей, які стосуються проблеми підготовки тьютора (викладача) дистанційного навчання, проте теоретична база відзначається несистематизованістю. Теоретичний аналіз друкованих видань, електронних ресурсів мережі Інтернет, досвід організації ДН у ВНЗ країни дає підстави стверджувати, що існують епізодичні, загальноописові праці, спрямовані на вирішення технічних питань, окреслення принципів організації навчального процесу, формування курсу в різних освітніх системах. Однак практично відсутні роботи присвячені питанням комплексної підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, немає чіткої моделі підготовки викладачів-тьюторів, яка б охоплювала психолого-педагогічну підготовку в поєднанні з інформаційно-комунікаційною підготовкою та здобуттям методичних компетенцій. 3. Унаслідок наукового пошуку у дисертації запропоновано організаційно-методичну модель підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання. Модель передбачає діагностику, атестацію, рефлексію та комплексну підготовку викладачів за п’ятьма функціональними напрямами: організаційний, навчально-методичний, інформаційно-комунікаційний, нормативно-правовий та психолого-педагогічний. Для забезпечення системної, цілеспрямованої, комплексної та ефективної підготовки викладача ВНЗ до здійснення дистанційного навчання необхідно поєднати: - організаційний напрям підготовленості викладача – формує вміння здійснювати організацію своєї діяльності в галузі дистанційного навчання; - навчально-методичний напрям підготовленості – сприяє підготовці до створення дистанційного курсу з обраної дисципліни та здійснення навчального процесу з використання технологій дистанційного навчання; - інформаційно-комунікаційний напрям – формує вміння використовувати технології ДН при викладанні дисципліни студентам денної, заочної та екстернатної форм навчання (вміння створювати інформаційні ресурси в електронному віртуальному середовищі, спілкуватись за допомогою мережі Інтернет); - нормативно-правовий напрям – формує знання та вміння використовувати у своїй діяльності нормативно-регулюючі документи системи дистанційного навчання всіх рівнів затвердження; - психолого-педагогічний напрям – сприяє формуванню психолого-педагогічних умінь викладачів вищої школи, зумовлених специфікою дистанційного навчання. 4. Результати дослідження підтверджують доцільність визначених в моделі напрямів підготовки (організаційний, навчально-методичний, інформаційно-комунікаційний, нормативно-правовий та психолого-педагогічний) та ефективність проведення зазначеної підготовки за обраними напрямами. У роботі запропоновано критерії, згідно з якими формуються знання, уміння і навички підготовки викладача за кожним напрямом, та обґрунтовано доцільність використання запропонованої моделі підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання. Порівняння результатів вхідного та підсумкового контролю компетенцій дають підстави зробити висновок, що за рахунок застосування організаційно-методичної моделі підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання відбулися наступні зміни: рівень сформованості високих компетентостей зріс від 0 % (0 осіб) до 12 % (64 слухачів), рівень низьких компетентностей зменшився від 98 % (511 осіб) до 6 % (31 слухача). Аналіз статистичних даних засвідчує, що запропонована нами модель підготовки викладачів вищих навчальних закладів до здійснення дистанційного навчання є ефективною і достатньою мірою охоплює аспекти, необхідні для підготовки викладача як тьютора в системі ДН. 5. У межах дослідно-експериментальної роботи впровадження дистанційного навчання у вищому навчальному закладу було розроблено нормативно-методичну базу, методичні рекомендації, методичні посібники з теми дослідження, які було використано в едукаційному процесі експериментальних навчальних закладів. На основі досвіду провідних вищих навчальних закладів України та аналізу емпіричних надбань відомих фахівців країни в галузі дистанційного навчання було сформовано узагальнену структуру дистанційного курсу та окреслено педагогічні вимоги до нього. Створено навчально-методичний посібник для викладачів та практичний посібник для слухачів дистанційних курсів у специфічному середовищі дистанційного навчання „Освітньо-науковий портал”, нормативно-інструктивні рекомендації для вищого навчального закладу з питань упровадження дистанційного навчання та інформатизації університету. Таким чином, було підтверджено гіпотезу дослідження про те що, завдяки розробленій комплексній організаційно-методичній моделі підготовки викладачів вищого навчального закладу до здійснення дистанційного навчання, яка ґрунтується на системному, цілеспрямованому, організаційному, навчально-методичному, інформаційно-комунікаційному, нормативно-правовому та психолого-педагогічному забезпеченні підготовки майбутніх викладачів-тьюторів можна досягти: підвищення якості та успішності впровадження дистанційного навчання в освітній сфері; розширення можливостей для реалізації безперервної освіти шляхом впровадження новітніх психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій навчання; підвищення гнучкості, варіативності, конкурентоспроможності підготовки високопрофесійних фахівців із вищою освітою. Зреалізований науковий пошук не вичерпує всіх питань окресленої проблеми та передбачає в перспективі більш детальне вивчення шляхів, методів, засобів й особливостей підготовки викладачів ВНЗ до специфічної діяльності в галузі дистанційного навчання, зокрема, у технічних ВНЗ, інститутах післядипломної освіти та закладах, що беруть актину участь у міжнародних проектах. | 