1. У дисертації доведено актуальність цілеспрямованої підготовки майбутніх учителів початкових класів до забезпечення здорового способу життя молодших школярів, зумовленого тим, що існує тісний взаємозв’язок між успішним навчанням і вихованням школярів, способом життя та станом їхнього здоров’я. Саме тому серед актуальних проблем теорії і практики професійної педагогіки чільне місце займає визначення умов та факторів, які впливають на формування у майбутніх учителів ціннісного ставлення до забезпечення досліджуваного феномену. На основі узагальнення наукових джерел установлено, що здоровий спосіб життя – це спосіб життєдіяльності людини, який вона усвідомлено обирає і відтворює самостійно в повсякденному бутті, що спосіб життя, стан здоров’я, фізичний розвиток та психоемоційний стан дітей шкільного віку взаємопов’язані та, в значній мірі, детермінуються відповідністю організації навчання і виховання в освітніх закладах функціональному стану та адаптаційним можливостям організму учнів. Системний підхід до організації навчання студентів щодо формування здорового способу життя учнів передбачає багато етапний процес, що має реалізуватися на аналізі вихідних умов (мета навчання, зміст програми курсу тощо), наявності навчальних матеріалів та спеціальних технологій їх використання з наступною перевіркою і винесенням необхідних коректив. Доведено, що поняття “здоровий спосіб життя” полягає в розкритті змісту категорій “життєдіяльність” та “здоров’я”, що дозволяє трактувати проблему дослідження в контексті системного підходу. Поняття “здоров’я” є цілісним, системним явищем, що виявляє себе в рівновазі взаємовідносин людини з оточуючим світом. Суб’єктивно здоров’я характеризується людиною через відчуття загального благополуччя, радості життя, працездатності, здатності до адаптації та опору. Спосіб життя – це стійкі форми соціального буття, спільної діяльності людей, типові для історично конкретних соціальних відносин, що формуються відповідно до генералізованих норм і цінностей, які відбивають ці відносини. Спосіб життя складається в результаті реалізації і наступної об’єктивізації тих чи інших різноманітних способів і (або) стилів життя; прояву особистості, яка відтворює її певне ставлення до світу, характерне для домінуючих моделей життєдіяльності і охоплює основні сегменти її соціального простору. Здоров’я та здоровий спосіб життя на сучасному етапі розвитку суспільства потребують особливого інтегрованого підходу щодо підготовки майбутніх вчителів до формування цих понять у молодших школярів. 2. Проведений теоретичний аналіз проблеми дослідження та результати констатувального етапу експерименту дають можливість визначити реалізацію теоретичної і практичної позиції готовності майбутніх учителів до формування здорового способу життя молодших школярів. Теоретичній позиції відповідає інформаційний критерій життя у молодших школярів: знання особливостей формування здорового способу життя; усвідомлення значення співпраці вчителя та учнів; знання особливостей морального, трудового, фізичного, сімейного, естетичного виховання; розуміння важливості виховної роботи з формування здорового способу життя у школярів. Практичній позиції відповідають операційний критерій та критерій особистої причетності. Операційний характеризується володінням комунікативно-орієнтованими та організаційно-діяльнісними вміннями; критерій особистісної причетності – особистісно-зорієнтованою позицією вчителя у розв’язанні педагогічних ситуацій, допомогою молодшим школярам в адаптації до оточуючого середовища, формуванні системи понять про здоровий спосіб життя. Ефективність підготовки студентів визначали за допомогою рівнів валеологічної готовності майбутніх учителів до формування учнів здорового способу життя – “високий” – вільно володіє знаннями, вміннями, навичками, проявляє творчість; “середній” – володіє окремими знаннями, вміннями, навичками, застосовує їх за шаблонами, у діях проявляє деяку невпевненість; “низький” – недостатньо володіє окремими знаннями, вміннями, навичками. 3. Розроблено й теоретично обґрунтовано модель валеологічної підготовки майбутніх учителів до формування у школярів здорового способу життя, яка ґрунтується на системному, гуманістичному, особистісно зорієнтованому та діяльнісному підходах. Охарактеризовано складники моделі: валеологічна освіта, валеологічне пізнання загально-теоретичних явищ, валеологічне пізнання окремих предметів, валеологічна готовність. Визначено зміст готовності майбутніх учителів початкових класів до забезпечення здорового способу життя молодших школярів, а саме: цілісне, стійке, полікомпонентне утворення, яке забезпечується позитивною мотивацією, оволодінням системою фундаментальних, теоретико-практичних та методичних знань, фахових, медичних, психолого-педагогічних умінь і навичок, здатністю до педагогічної рефлексії; виділено також компоненти готовності: мотиваційний (спрямованість на діяльність з формування в учнів здорового способу життя), змістовий (знання теорії і методики), практичні вміння та навички. Доведено, що зміст виховання в учнів початкових класів здорового способу життя передбачає усвідомлення ними значущості збереження і зміцнення здоров’я для подальшої життєдіяльності, залучення молодших школярів до загальнолюдських цінностей, досягнення життєвих цілей. Враховуючи психофізіологічні особливості молодшого шкільного віку, зміст виховання здорового способу життя ґрунтується на загальних і педагогічних принципах: системності і послідовності, науковості, доступності, зв’язку з життям, природовідповідності. гуманізації, врахуванні вікових та індивідуальних особливостей, взаємозв’язку вимог школи і сім’ї, превентивності. Теоретично обґрунтовано й експериментально підтверджено, що ефективність процесу підготовки майбутніх учителів до забезпечення здорового способу життя досягається завдяки реалізації сукупності педагогічних умов: забезпечення позитивної мотивації учіння й налаштованості студентів на формування в учнів здорового способу життя; відображення у змісті підготовки студентів сучасних підходів щодо розуміння сутності та механізмів формування здорового способу життя; оптимальне використання інтерактивних форм навчання, що сприяють усвідомленню студентами значущості в їхній майбутній професійній діяльності досвіду здорового способу життя; оволодіння студентами формами і методами організації валеологічного виховання, спрямованими на формування у молодших школярів навичок здорового способу життя. 4. Узагальнення результатів експерименту свідчить про те, що найбільш дієвими в технології підготовки майбутніх учителів до забезпечення здорового способу життя учнів молодших класів виявились: забезпечення прогнозованих педагогічних умов та поетапна багаторівнева підготовка, інноваційні навчальні завдання та проблемні ситуації валеологічного змісту, впровадження авторського спецкурсу “Методика формування у молодших школярів навичок здорового способу життя”. Отримані статистично значущі відмінності рівнів сформованості валеологічної готовності студентів експериментальних і контрольних груп та інші результати дослідження дають змогу зробити висновки щодо доцільності їх упровадження в систему професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, про що свідчать результати формувального етапу експерименту – кількість студентів експериментальних груп з високим рівнем готовності підвищилася на 23,8 %., з середнім рівнем готовності – на 29,6 %. Проведене дисертаційне дослідження не претендує на повне та всебічне розв’язання порушених у ньому питань, важливість і значущість яких актуалізується у період реформування загальноосвітньої та вищої школи. У подальшому розв’язанні актуальним вбачаємо дослідження розробки теоретичних і методичних основ багатофункціонального процесу формування здорового способу життя. у самих майбутніх учителів. |
