Вивчення, аналіз проблеми та проведене експериментальне дослідження зазначеної в дисертації проблеми дають можливість сформулювати організаційно-педагогічні умови та рекомендації щодо вдосконалення системи підготовки студентів за даним напрямком. 1. З урахуванням того, що: а) історія становлення і розвитку української держави досить складна і багатостраждальна; б) протягом багатьох століть не існувало єдиної і цілісної держави Україна; в) значна частина освітян формувалася в радянський період, коли питання національного виховання не були предметом наукового дослідження; г) історичний досвід переконливо свідчить, що не може бути шанованою ніким і ніколи жодна з тих у світі націй, котрі не поважають самих себе, – то проблема національного виховання підростаючого покоління є надзвичайно актуальною педагогічною і соціальною проблемою. Науковий аналіз проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва дав змогу виявити та проаналізувати концептуальні підходи різних авторів до визначення основних складових системи підготовки майбутнього вчителя до зазначеного виду діяльності: готовність, виховання, уміння, навички, мотивація, національне виховання, національна ідея, національний виховний ідеал, національна свідомість, національна самосвідомість, національне світобачення. Вивчення та аналіз праць українських просвітителів, педагогів, діячів культури і мистецтва дало змогу з’ясувати, що проблемі національного виховання вони надавали особливого значення на всіх етапах розвитку української державності і здійснили певний внесок у її розв’язання. Аналіз проблеми дослідження дозволив уточнити і дещо розширити визначення поняття національного виховання, охопивши різні погляди науковців. Ми визначаємо національне виховання як виховання підростаючого покоління на соціальному і культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях, поглядах, обрядах, мистецтві, багатовіковій виховній народній мудрості, воно є конкретно-історичним видом загальнолюдського гуманістичного та демократичного виховання, що забезпечує соціалізацію й етнізацію дітей, відтворюючи в них рідний народ, його соціальний досвід. Реалізація такого виховання передбачає застосування різних засобів: рідну мову, родовід, рідну історію, краєзнавство, мистецтво, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національну символіку, релігійні й народні традиції, родинно-побутову культуру, звичаї, обряди тощо.
4. Досліджено та обґрунтовано, що одним із важливих засобів національного виховання було і залишається мистецтво, всі його види, оскільки саме в мистецтві зафіксувалися історична пам’ять, знання, культура, ідеали і цінності українців. Різні засоби мистецтва розширюють естетичний досвід, впливають на інтелектуальну, моральну, емоційно-почуттєву сфери, допомагають пізнати оточуючий світ, сприяють повноцінному розвиткові особистості. На основі філософської, педагогічної, психологічної і культурологічної літератури нами проаналізовано основні функції мистецтва та їх потенційні можливості у національному вихованні школярів. 5. Узагальнивши теоретичні підходи щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва відповідно до обраної мети, завдань та методів дослідження, нами була розроблена програма педагогічного експерименту, яка передбачала розкриття методів та змісту експериментальної роботи з формування готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, визначення критеріального механізму, за допомогою якого визначалась ефективність і результативність запропонованої методики. Мета експериментально-дослідної роботи полягала у перевірці ефективності оптимізованої моделі формування педагогічної готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва, впровадженні розробленого спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” із застосуванням новітніх технологій навчання, поєднання навчальної й позанавчальної діяльності. 6. Обґрунтовано, що готовність учителя до національного виховання засобами мистецтва визначається рівнем сформованості його національної свідомості і самосвідомості, як найважливіших складових структури особистості, розумінням важливості і необхідності національного виховання молодших школярів, інтересом до різних видів українського мистецтва та усвідомленням його потенційних можливостей у національному вихованні молодших школярів, умінням практично впроваджувати зміст і завдання національного виховання засобами мистецтва, поєднуючи власне педагогічні і мистецькі знання, уміння і навички (ПМБ і ПМЯ). 7. Констатувальний експеримент показав недостатній рівень обізнаності як майбутніх, так і працюючих педагогів з розумінням сутності та важливості національного виховання засобами мистецтва підростаючого покоління, слабку готовність щодо впровадження національного виховання у навчальний процес початкової школи, недостатні знання з різних видів українського мистецтва та його потенційних можливостей у національному вихованні. Застосовуючи розроблені нами критерії оцінки рівня готовності майбутніх учителів до національного виховання учнів засобами мистецтва, ми встановили наявність усіх компонентів готовності майбутнього вчителя до зазначеного виду навчально-виховної роботи. Дані, отримані під час констатувального експерименту, дозволяють зробити висновок, що 39,5 відсотки студентів експериментальної групи мають низький рівень готовності до національного виховання учнів засобами мистецтва, 42,3 відсотки – середній, 18,2 відсотки – високий. На формувальному етапі дослідження доведена ефективність розробленої оптимізованої моделі підготовки майбутніх учителів до національного виховання молодших школярів засобами мистецтва, основними компонентами якої є: цільовий, мотиваційно-стимулятивний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оцінювально-результативний. Вона втілюється введенням у навчальний процес вищих навчальних закладів спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання школярів” з використанням новітніх технологій та навчальної й позанавчальної діяльності у їх взаємозв’язку. Дослідна перевірка запропонованої системи виявила зростання кількості студентів з високим і середнім рівнями готовності до національного виховання учнів засобами мистецтва. З 18,2 відсотків до 33,8 відсотків зросла кількість учасників експериментальної групи з високим рівнем готовності до даного виду навчально-виховної діяльності, з середнім рівнем – з 42,3 відсотків до 55,0 відсотків, а з низьким рівнем готовності зменшилась із 39,5 відсотків до 11,2 відсотків.
9. У процесі дослідження доведено, що організаційно-педагогічними умовами формування готовності майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва є: реалізація оптимізованої моделі підготовки, впровадження в навчальний процес програми спецкурсу “Комплекс мистецтв у системі підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів” із використанням сучасних інноваційних технологій; залучення студентів до різноманітної художньо-творчої діяльності; використання міжпредметних зв’язків та інтегрованих занять при вивченні навчальних дисциплін. 10. Результати дисертаційного дослідження підтвердили висунуті в гіпотезі основні припущення та дозволили зробити висновок про ефективність завдань національного виховання учнів засобами мистецтва на основі розроблених і впроваджених організаційно-педагогічних умов. 11. Проведене дослідження дає підстави рекомендувати у педагогічну практику такі організаційно-педагогічні заходи з метою вдосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання засобами мистецтва: 1) впровадження в навчальний процес факультативних або ж обов’язкових спецкурсів з підготовки студентів до національного виховання учнів засобами мистецтва, історії та теорії українського мистецтва; 2) розробка тематики диспутів, конференцій, круглих столів, рефератів, курсових, дипломних та магістерських робіт із зазначеної проблеми; 3) широке використання міжпредметних зв’язків при вивченні педагогіки, фахових методик, філософії, соціології, етики, естетики, політології, практикувати проведення інтегрованих занять з об’єднанням навчального матеріалу із зазначених дисциплін навколо однієї теми; 4) розробка й видання спеціальних методичних посібників та дидактичних матеріалів із цієї проблеми; 5) залучення студентів до участі в художніх колективах, конкурсах художньої самодіяльності, до відвідування концертів, вистав, художніх виставок, до участі в екскурсіях до культурно-історичних центрів України та інших держав тощо; 6) проведення університетських, міжрегіональних та Всеукраїнських науково-практичних конференцій з проблем підготовки майбутніх учителів початкових класів до національного виховання учнів засобами мистецтва. 12. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів визначеної проблеми, тому вважаємо, що детальному науковому дослідженню підлягають питання формування ціннісних орієнтацій, мотивації, інтересів і потреб особистості майбутнього вчителя щодо національного виховання засобами мистецтва, посилення змістовного наповнення кожної навчальної дисципліни здобутками українського мистецтва. З вивченням цих питань ми пов’язуємо перспективи подальшої дослідницької роботи з даної проблематики. |
