Специфіка діяльності вчителя фізичної культури в сучасних умовах вимагає від нього компетентного мислення, спостережливості, уміння планувати, здійснювати та аналізувати педагогічний процес, який являє собою нескінченний ряд педагогічних задач, спрямованих на досягнення загальної мети - формування особистості учня, його світогляду, переконань, свідомості, поведінки. У зв’язку з цим важливого значення набуває підготовка майбутнього вчителя фізичної культури до конструктивного розв’язання різноманітних педагогічних ситуацій. Реалізація цього завдання суттєво ускладнюється тим, що педагогічні ситуації характеризуються неоднозначністю, а їх розв’язання важко піддається алгоритмізації. У дослідженні ми розглядаємо педагогічну ситуацію як фрагмент реальної педагогічної діяльності, який містить суперечності між тим, що сталося і тим, що очікувалось в ході навчально-виховного процесу, а також як дидактичний метод професійної підготовки майбутніх учителів. Педагогічні ситуації, як метод навчання, виконують чотири основні функції: навчальну, діагностичну, розвивальну та виховну. Навчальна функція полягає в можливостях їх використання як навчального матеріалу для засвоєння знань про педагогічні процеси і явища. Діагностична функція полягає в тому, що якісні та кількісні показники розв’язання педагогічних ситуацій можуть розглядатися як критерії професійної майстерності педагога. Розвивальна функція передбачає можливості ефективного розвитку важливих професійних якостей учителя. Виховна функція спрямована на оволодіння зразками та моделями поведінки вчителя фізичної культури в різних ситуаціях, які виникають у навчально-виховному процесі. Встановлено, що класифікацію професійних ситуацій необхідно здійснювати з урахуванням різних показників, зокрема діяльнісної ознаки, організаційних форм, рівнів застосування, змісту і структури навчання, частоти та складності виникнення. З урахуванням специфіки професійної діяльності вчителя фізичної культури нами обґрунтовано поняття “готовність до розв’язання педагогічних ситуацій”, яке трактується як складне особистісне утворення, що поєднує у собі установку на конструктивні взаємини з учнями, розвинене педагогічне мислення, уміння оперативно орієнтуватися в різних ситуаціях, правильно визначати та аналізувати педагогічні задачі. У структурі готовності майбутніх учителів фізичної культури до розв’язання педагогічних ситуацій ми виділили чотири компоненти: мотиваційно-ціннісний (орієнтація на діалогічний стиль педагогічного спілкування, прагнення до самоаналізу та вивчення індивідуально-психологічних особливостей учнів); теоретичний (знання алгоритмів аналізу та розв’язання педагогічних ситуацій); практичний (гностичні, комунікативні, організаторські та конструктивні уміння); особистісний (педагогічне мислення, рефлексивні здібності, емпатія). Готовність студентів до розв’язання педагогічних ситуацій характеризується трьома рівнями сформованості: творчий (високий), репродуктивний (середній), інтуїтивний (низький). Творчий (високий) рівень характеризується сформованістю у студентів адекватно усвідомлюваної структури ціннісних орієнтацій, провідне місце в якій посідає орієнтація на ефективність професійної діяльності у комплексі з орієнтацією на формування сприятливих міжособистісних стосунків і позитивного психологічного мікроклімату в класному колективі. Студенти з високим рівнем готовності до розв’язання педагогічних ситуацій об’єктивно оцінюють учнів на основі спостереження за їх поведінкою, володіють прийомами рефлексивного і нерефлексивного слухання, вміють передбачати реакцію учнів на ті чи інші слова та вчинки, здатні обирати найбільш доцільний стиль спілкування з учнями у тій чи іншій конкретній ситуації, володіють різноманітними тактиками і прийомами впливу на школярів різного віку, регулярно працюють над удосконаленням власної педагогічної майстерності. Студенти з репродуктивним (середнім) рівнем усвідомлюють структуру мотиваційно-ціннісних орієнтацій, що визначають спрямованість їх спілкування у взаємодії з учнями. Проте таким орієнтаціям часто властива однобічність і внутрішня суперечливість. Такі студенти мають базові знання про характерні особливості і способи розв’язання педагогічних ситуацій, володіють гностичними, організаційними, конструктивними і комунікативними уміннями, проте не завжди здатні ефективно їх застосовувати в мінливих ситуаціях професійної діяльності. Знання і вміння студентів з цим рівнем мають здебільшого репродуктивний характер: студенти можуть їх застосовувати в типових, стандартних ситуаціях, однак відчувають труднощі, коли доводиться самостійно визначати адекватні способи і прийоми взаємодії в умовах реальної професійної взаємодії. Інтуїтивний (низький) рівень готовності до розв’язання педагогічних ситуацій характеризується недостатнім усвідомленням студентами мотиваційно-ціннісних орієнтацій, які визначають спрямованість їх професійної діяльності, поверхово-інтуїтивними уявленнями про складові елементи готовності до розв’язання педагогічних ситуацій, нерозвиненістю гностичних, організаційних і комунікативних умінь. Студенти демонструють упередженість, суб’єктивізм та інші помилки у процесі розв’язання педагогічних ситуацій, не володіють знаннями про ефективні способи та прийоми педагогічної взаємодії, стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях, не вміють обирати найбільш доцільний у тій чи іншій ситуації стиль спілкування з учнями. У процесі розв’язання педагогічних ситуацій вони спираються головним чином на власний обмежений досвід міжособистісної взаємодії, інтуїтивно вироблені, недостатньо усвідомлювані правила і установки. На констатуючому етапі дослідження доведено, що в багатьох студентів недостатньо сформована готовність до розв’язання педагогічних ситуацій. За здатністю аналізувати професійні ситуації та приймати оптимальні рішення виділено три групи студентів. Першу групу (24%) становлять студенти, які здатні глибоко аналізувати ситуацію, інколи використовуючи нестандартні способи її розв’язання. Студенти даної групи пропонують 3-5 варіантів розв’язання ситуацій. До другої групи (41%) належать студенти, які називають іноді до 10 варіантів, але це прості, традиційні, іноді примітивні способи розв’язання ситуацій. Аналіз ситуацій дуже поверхневий, без педагогічного обґрунтування. Третю групу (35%) становлять студенти, які здебільшого пропонують 1-2 варіанти розв’язання професійних ситуацій. З метою вдосконалення підготовки студентів до розв’язання педагогічних ситуацій нами розроблена технологія, яка включає систему принципів, етапів, педагогічних умов, засобів, методів і форм навчання. Теоретико-методичний аналіз досліджуваної проблеми дозволив нам обґрунтувати і експериментально перевірити педагогічні умови ефективного формування у майбутніх учителів фізичної культури готовності до розв’язання педагогічних ситуацій: розвиток у студентів потреби в удосконаленні власної професійної майстерності; забезпечення індивідуального підходу; створення у навчальному процесі атмосфери співпраці, співтворчості і взаємонавчання; реалізація принципу контекстного навчання; здійснення навчально-виховного процесу на засадах діагностичного підходу; інтегрований підхід до всіх ланок освітнього процесу; включення до змісту навчання інформації, яка розкриває різні аспекти аналізу та розв’язання педагогічних ситуацій; вдосконалення гностичних, організаційних, конструктивних і комунікативних умінь майбутніх учителів; використання активних форм і методів навчання, які включають студентів у цілеспрямований пошук продуктивних способів і прийомів розв’язання педагогічних ситуацій (групова дискусія, ділові та сюжетно-рольові ігри, моделювання та аналіз педагогічних ситуацій, психотехнічні вправи, мікровикладання і т.д.). Внаслідок експериментального дослідження з’ясовано, що формування готовності студентів до розв’язання педагогічних ситуацій значно активізується за умови використання у навчальному процесі розробленого нами алгоритму, який включає таку послідовність дій: ознайомлення з ситуацією, осмислення її змісту, аналіз психологічного учасників ситуації, врахування умов, факторів та обставин, прогнозування очікуваного результату, визначення й обґрунтування способів розв’язання ситуації, оцінювання отриманих результатів, визначення напрямків подальших дій. Педагогічний експеримент засвідчив високу ефективність розробленої технології формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до розв’язання педагогічних ситуацій. Дослідження не вичерпує усіх аспектів даної проблеми. Подальшого вивчення вимагають питання диференціації навчання відповідно до здібностей студентів розв’язувати професійні ситуації певними способами, обґрунтування шляхів використання професійних ситуацій у різних формах навчально-виховного процесу вищих закладів освіти. |
