У дисертації здійснено нове вирішення проблеми підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів МВС України до роботи з підлітками “групи ризику”, що виявляється в обґрунтуванні моделі та організаційно-педагогічних умов формування в курсантів вищого юридичного навчального закладу готовності до роботи із зазначеною категорією підлітків. Результати проведеного дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу й дали змогу зробити такі висновки. 1. На сучасному етапі розвитку суспільства актуалізується проблема підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів до освітньо-профілактичної роботи з підлітками “групи ризику”. До підлітків “групи ризику” віднесено категорії неповнолітніх, які, не маючи класичних форм аномалій розвитку, відчувають труднощі в навчанні, характеризуються низьким рівнем вихованості, зазнають підвищеного ризику соціальної дезадаптації. Вони є потенційною групою порушників громадського спокою, що спричинює соціально-правові проблеми в суспільстві. Аналіз наукових літературних джерел та практики роботи вищої юридичної школи засвідчує, що усталена система відтворення кадрового складу МВС України не орієнтована на розвиток педагогічного потенціалу майбутнього правоохоронця. До основних причин цього можна віднести: відсутність наукової концепції соціально-педагогічної підготовки курсантів; репродуктивно-ілюстративний характер змісту, методів і організаційних форм професійного навчання; незначний обсяг часу, відведеного на опанування теорії й методики організації педагогічних (освітньо-виховних та превентивно-профілактичних) заходів; неузгодженість між структурними компонентами системи теоретичної та практичної підготовки курсантів. Звідси – слабка установка на оволодіння відповідними психолого-педагогічними вміннями, недостатній обсяг знань теорії і методології соціально-педагогічної роботи; низький прояв практичних умінь, невисока активність і готовність співробітників ОВС до роботи з підлітками “групи ризику”. Під готовністю до роботи із зазначеною категорією неповнолітніх розуміється динамічне, інтегроване особистісне утворення, що включає стійке прагнення курсанта до цього виду діяльності, наявність відповідних психолого-педагогічних знань і спеціальних умінь та навичок, сформованість необхідних професійно-педагогічних і особистісних якостей, які в цілісній сукупності забезпечують виконання освітньо-виховної функції в суспільстві. 2. Структурний аналіз отриманих матеріалів дав змогу розробити кваліметричний механізм діагностики підготовки випускників вищого юридичного навчального закладу, який передбачає змістову характеристику комплексу критеріїв, що набувають значення показників (наявність професійно-ціннісних орієнтацій, сформованість мотивів усвідомлення соціальної значущості профілактичної діяльності правоохоронця, наявність професійних інтересів та бажання працювати за фахом, система відповідних психолого-педагогічних та профілактичних знань, організаторські вміння й комунікативні навички, аналітичність та логічність мислення, адекватність і цілісність сприймання й уміння об’єктивно оцінювати власні професійні якості). Готовність курсантів до роботи з підлітками “групи ризику” відображають якісні й кількісні характеристики сукупності проявів окреслених показників і здійснюються за алгоритмом: критерії, їх зміст, ситуації прояву, рівні сформованості. У дослідженні доведено доцільність трирівневої характеристики готовності курсантів до роботи з підлітками “групи ризику”: високий, середній, низький. Визначено їх змістове наповнення. 3. У дисертації обґрунтовано модель підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів, яка в заломленні через предмет і завдання дослідження передбачає комплекс послідовних педагогічних впливів на мотиваційно-ціннісний, змістовий, психологічний (професійно відповідний) і функціонально-визначальний компоненти означеної якості, спрямованих на розвиток психологічного та соціально-педагогічного потенціалу курсантів. Підґрунтям їх успішної реалізації є принципи системності, цілісності, а також раціональне поєднання ефективних освітніх технологій і природного прагнення особистості до саморозвитку, розкриття свого творчого потенціалу в спеціально створених умовах у міру оволодіння майбутніми правоохоронцями психолого-педагогічними, соціально-правовими та спеціальними дисциплінами, у період проходження ознайомчої й виробничих практик, опанування відповідних факультативних дисциплін і спецсемінарів, а також через педагогічне наповнення позанавчальної, науково-дослідної діяльності та самовдосконалення курсантів. Формування готовності до роботи з підлітками “групи ризику” ми розглядаємо як одну з наскрізних ліній цілісного процесу професійної підготовки, де психолого-педагогічна та соціально-правова освіта виконує роль мегадіяльності, що створює умови для розкриття особистості правоохоронця й виступає засобом розвитку та реалізації його творчого потенціалу. Доведено, що ефективність організаційних форм навчальної діяльності (лекції, семінари, лабораторні заняття, колоквіуми та завдання з юридичної практики) забезпечується діяльнісним характером взаємодії суб'єктів навчання. Цьому сприяє раціональне поєднання традиційних та інтерактивних методів (моделювання ситуацій, рольові ігри, метод Делфі, творчі завдання, використання логічних та евристичних методів під час розв’язання педагогічних завдань у поєднанні з проблемним викладом матеріалу тощо). Результатами дослідно-експериментальної роботи підтверджено ефективність таких організаційно-педагогічних умов формування готовності до роботи з підлітками “групи ризику”, як: розвиток суспільно-ціннісної професійної мотивації на основі концепції особистісно орієнтованої освіти; раціональне використання різновидів аудиторної та позанавчальної роботи в єдиному режимі професійної підготовки фахівця; забезпечення свідомого пізнавального інтересу, самоідентифікації й потреби в самореалізації курсанта в ході розвитку свого професійно-педагогічного потенціалу; спрямованість змісту, форм і методів навчання й виховання на цілісний підхід до набуття знань і досвіду профілактичної та корекційної роботи з підлітками “групи ризику” на основі інтеграції й міжпредметних зв’язків у процесі вивчення соціально-економічних, фундаментальних та спеціальних циклів дисциплін; оптимальне поєднання традиційних та інтерактивних методів навчання, а також педагогічної рефлексії, залучення курсантів до конкретних видів діяльності з профілактики девіантної поведінки підлітків у період проходження ознайомчих і виробничих юридичних практик, під час написання курсових, дипломних та магістерських робіт; проведення систематичного педагогічного моніторингу тощо. Концептуальна значущість та функціональна придатність запропонованих організаційно-педагогічних умов підготовки курсантів до роботи з підлітками “групи ризику” були підтверджені в процесі експериментальної перевірки. Результати формувального експерименту засвідчили позитивні зрушення в рівні відповідної підготовленості, насамперед, випускників експериментальної групи. Готовність переважної більшості майбутніх правоохоронців до проведення освітньо-виховної та профілактичної роботи з проблемними підлітками, які навчалися за експериментальною моделлю, за всіма показниками значно вища, ніж у курсантів контрольної групи. 4. Аналіз та узагальнення теоретико-методичних положень і результатів експериментальної роботи з удосконалення підготовки курсантів вищого юридичного навчального закладу до роботи з підлітками “групи ризику” дали можливість обґрунтувати методичні рекомендації щодо педагогічного керівництва процесом формування в майбутніх працівників правоохоронних органів готовності до профілактично-виховної діяльності із зазначеною категорією неповнолітніх: “Підготовка курсантів вищої юридичної школи до превентивно-виховної діяльності з підлітками “групи ризику”, “Діагностика готовності правоохоронця до профілактичної та корекційної виховної діяльності з підлітками “групи ризику”. Проведене дослідження повною мірою не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. На подальше вивчення чекають питання забезпечення умов реалізації наскрізної професійної підготовки курсантів вищої юридичної школи засобами всіх видів навчальної й позанавчальної роботи, обґрунтування розробки та вдосконалення програмної документації формування їхньої педагогічної компетенції. У майбутньому є ймовірність персонального закріплення працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх за конкретними навчальними закладами (мікрорайонами), створення телефону довіри при підрозділах, а, відповідно, й удосконалення професійної підготовки фахівців системи МВС України. | 