У дисертації досліджено процес персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців у вищому військовому навчальному закладі. Конкретизовано сутність і структуру понять „персоналізація підготовки майбутніх військових фахівців”, „персональність майбутніх військових фахівців”. Здійснено компонентний аналіз, визначено критерії та рівні професійної персональності майбутніх офіцерів. Автором розроблено і експериментально перевірено модель процесу персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців, що передбачає реалізацію відповідних педагогічних умов. 1. Персоналізація підготовки майбутніх військових фахівців – це специфічно організований процес військово-професійної підготовки майбутнього офіцера, спрямований на розвиток індивідуальних здібностей особистості, реалізацію прагнень особистості до розвитку зв’язків між особистостями, які перетворюються в індивідуальні та на прагнення особистості зробити внесок в розвиток індивідуальності інших особистостей. Процес персоналізації підготовки майбутнього військового фахівця містить таки складові: індивідуалізовану; міжіндивідуалізовану; метаіндивідуалізовану. Персональність майбутнього військового фахівця – це сукупність особистісних, міжособистісних і професійних характеристик особистості військового фахівця, які віддзеркалюють продуктивність результатів навчання та спрямовані на професійно-особистісний саморозвиток та його вплив на розвиток інших. Сутність персональності майбутніх військових фахівців полягає в визначені соціального обумовленого особистісного утворення, що має три базиси вияву у підготовці до військово-професійної діяльності: – вияв персональності на загальному базисі відображає соціальний аспект її змісту. Це зміст відносно постійний, тому що знаходить своє віддзеркалення в інваріантності структури персональності в будь-якому вигляді військово-професійній діяльності; – вияв персональності на особливому базисі відображає специфіку видів військово-професійної діяльності і забезпечується за рахунок модифікації інваріантного в досвіді військово-професійної діяльності. Ці модифікації детерміновані типологічно, відповідно до особливостей об’єкта та засобів професійної діяльності; – вияв персональності на одиничному базисі відображає індивідуальну міру оволодіння й реалізації соціально-історичного і соціально-типового в її змісті. 2. Конкретизовано компоненти персональності майбутніх фахівців: особистісний, міжособистісний та професійний. Особистісний компонент містить такі елементи: адаптаційний; індивідуалізаційний; самореалізаційний. До складу міжособистісного компонента входять такі елементи: інтеграційний; діяльнісний; комунікативний. Професійний компонент: мотиваційний; пізнавальний; компетентнісний. Структура персональності майбутнього військового фахівця являє собою просторову модель динамічності прояву персональності майбутніх військових фахівців, яка віддзеркалює компоненти персональності і складові схеми процесу персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців. Нижня основа просторової моделі є наявним ступенем персоналізованої підготовки, а верхня основа – це акмеологічний ступінь персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців. За критерії персональності майбутніх військових фахівців було обрано елементи, за кожним компонентом персональності. Під рівнем сформованості персональності майбутнього військового фахівця розумілася якісна та кількісна характеристика достатньо сформованих стійких властивостей, які визначають ступінь інтенсивності прояву кожної з характеристик її особистісного, міжособистісного та професійного компонентів, які взаємопов’язані між собою й утворюють цілісну і динамічну структуру. Конкретизовано чотири рівні сформованості персональності майбутніх військових фахівців: низький, середній, достатній, високий. Для діагностики рівнів сформованості персональності використано шкалу, що складається з трьох відрізків за кожним із компонентів персональності майбутніх військових фахівців. 3. Визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприяли формуванню персональності майбутніх військових фахівців: – сучасні інформаційні технології навчання – це сукупність апаратних, програмних та інформаційних засобів, спрямованих на формування особистості тих, хто навчається. Вони дають змогу підвищити рівень самоосвіти, мотивації навчальної діяльності, надають абсолютно нові можливості для творчості, набуття і закріплення різних військово-професійних навичок. Їх застосування забезпечує підвищення якості та результативності процесу персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців, формує всі компоненти персональності; – інтерактивні методи навчання – передбачають взаємодію викладача і курсанта, яка спрямована на розвиток особистості, що володіє технологіями саморозвитку і самоактуалізації, комунікативності у спілкуванні, соціально значущих якостей особистості, допомагає реалізувати складові персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців; – непряме управління навчальною діяльністю – це засіб опосередкованої координації процесу персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців, який непрямо впливає на розвиток персональності військового фахівця та надає їй право вибору особистісної поведінки у ході навчання та в міжособистісних стосунках. 4. Розроблено й експериментально перевірено модель процесу персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців, яка складається з чотирьох блоків: імітаційного, конструктивного, імпровізаційного, акмеологічного. У всіх блоках реалізувалися визначені педагогічні умови. На підставі моделі було розроблено спеціальний курс „Основи персональності майбутніх військових фахівців”. Результати прикінцевого етапу дослідження засвідчили позитивну динаміку формування персональності майбутніх військових фахівців, у курсантів першого курсу високий рівень сформованості персональності на прикінцевому етапі збільшився на 12,2 %, а у курсантів четвертого курсу – на 27,3 %. Що дозволило стверджувати про продуктивність впровадження моделі процесу персоналізації підготовки майбутніх військових фахівців у процесі навчання у вищому військовому навчальному закладі, що передбачає реалізацію визначених педагогічних умов. Проведене дослідження не вичерпує всіх питань зазначеної проблеми. Воно відкриває перспективу для більш глибокого вивчення питань персоналізації підготовки майбутніх офіцерів з метою формування персональності майбутніх військових фахівців. А саме, удосконалення: науково-методичної роботи викладачів ВВНЗ в умовах застосування інтерактивних методів навчання; дослідження та розробка науково-методичних матеріалів, щодо персональності офіцерів, відповідно специфіці військово-професійної діяльності. | 